Свекор після звільнення вдарився в господарство і уникає великих компаній. Може і став більш дратівливим, але з того, що я бачила, це через те, що близькі не розуміють його (не хочуть вірити, що війна на нього вплинула)
ПТСР - це не завжди про агресію до оточуючих, як багато хто думає, і як нам намагаються навʼязати, щоб стигматизувати українських ветеранів.
У мене був ПТСР після 2015го.
Я і усамітнювався щоб дивитись в далечінь, пересказував багато раз одні й ті самі епізоди, обдумував що от тоді треба було отак, плакав коли писав книгу…
Особисто у мене ПТСР був більше про якусь внутрішню душевну тугу, а не про агресію.
У всіх ветеранів ПТСР проходить по різному. А у когось з ветеранів його не буде і зовсім.
Це я до того, що не вішайте на всіх солдат ЗСУ клеймо агресивних ПТСРщиків, як це часто роблять різні мразі.
Дональд Трамп накинувся на відомих консервативних ведучих та подкастерів, які критикували його через війну в Ірані.
"Такер Карлсон, який навіть не зміг закінчити коледж — можливо, йому варто звернутися до хорошого психіатра!"
"Меґін Келлі, яка гидко поставила мені тепер відоме питання про Розі О'Доннелл"
"Божевільна Кендіс Оуенс, яка звинувачує Високоповажну Першу Леді Франції в тому, що вона чоловік, хоча вона ним не є... Для мене Перша Леді Франції набагато красивіша жінка, ніж Кендіс".
"Банкрут Алекс Джонс, який говорить найдурніші речі та втратив увесь свій статок, як і мав би".
І люблю й ненавиджу феномен добровольців одночасно: люблю й пишаюсь, що мій Тарас без жодних роздумів пішов у перший день в військкомат, але ненавиджу, бо можна було пересидіти, як показує практика
"Потіште свого коханого", "ми зробили найкращу підбірку подарунків для вашого коханого". Подібні і ще багато, здавалось би невинних слоганів до Дня всіх закоханих для багатьох в нашій країні можуть виявитись занадто болючими і призвести до повторної травматизації.
Адже в країні, яка живе у війні, любов давно має інший вимір.
Поки бренди готують романтичні кампанії з квітами, серцями й ідеальними побаченнями, поруч живуть жінки, чия любов або в відеодзвінках в сигналі, або в листах в російські СІЗО, які невідомо чи потраплять до отримувача, або в квітах, які дарує не він, а вона несе йому на цвинтар.
Партнерки військових, загиблих, зниклих безвісти та полонених — не окрема соціальна категорія, а частина вашої аудиторії. Вони купують ваші подарунки, бачать вашу рекламу, читають ваші слогани. І для них фрази на кшталт "кохання — це коли завжди разом" звучать не як романтика, а як болюче нагадування і навіть знущання.
Це не заклик "не говоріть про любов", "не вітайте своїх коханих" і тим паче не заклик "не святкуйте". Проте варто не забувати контекст.
Не знецінювати досвід війни. Не робити вигляд, що тих, чия любов зараз на відстані, у невідомості або в пам'яті, не існує.
Багато жінок усвідомлюють, що для них це буде болюче нагадування і обмежують тимчасово користування сервісами та магазинами, для яких 14 лютого — це важлива дата, яка дозволяє заробити. Проте є сервіси, які не про продажі і від користування якими відмовитись неможливо — банкінги, таксі, пошта тощо.
Ми закликаємо вас бути чуйніше.
Ми закликаємо вас уникати жалості.
@ok_vesta