Чому важливо підтримувати молодих українських митців із чіткою проукраїнською позицією?
Коли ми говоримо про культуру як щось другорядне після перемоги чи економічного зростання — ми глибоко помиляємося. Саме культура, а точніше — смисли, які вона транслює, є основою того, ким ми себе вважаємо. І тут молоді митці мають особливу роль.
По-перше, сьогодні вони — одна з найуразливіших груп до зовнішнього культурного впливу. Молодий художник або музикант, особливо без фінансової подушки чи стабільного середовища, легко може опинитись у зоні впливу чужих ідеологічних центрів. Причому часто це відбувається не прямо — а через гранти, виставки, кураторські програми, які просувають «нейтральну», «пострадянську» або «глобальну» оптику. Але на практиці це означає — культурну капітуляцію в уповільненому режимі. Якщо ми їх не підтримуємо — замість нас це зробить хтось інший.
По-друге, культура — це не лише про картини чи пісні. Це про те, які слова ми використовуємо, які історії розповідаємо дітям, як уявляємо майбутнє. Якщо митці, які це формують, працюють у чужій парадигмі — то й національна ідентичність буде чужою. Нейтральності в культурі не існує — або вона наша, або не наша.
По-третє, саме ці молоді автори — це потенційні Шевченки, Курбаси, Параджанови майбутнього. І питання не в тому, чи ми їх виховаємо, — вони з’являться в будь-якому випадку. Питання в тому, чи вони будуть творити як частина української культури — чи як частина чогось зовнішнього, де Україна — лише тема, а не суб’єкт.
І останнє — це інвестиція не в мистецтво як естетику, а в державність як таку. Імперії розпадаються, війни закінчуються, геополітичні альянси змінюються. Але мистецтво — одне з небагатьох, що лишається. Давньоримська імперія зникла, але фрески і статуї живуть. Совок розпався, але його культурна матриця ще десятиліттями формує поведінку людей.
Тож якщо ви бачите молодого, талановитого митця, який чітко стоїть на проукраїнських позиціях — це не просто людина з потенціалом. Це людина, яка вже зараз творить майбутнє нашої культури.
Ваш обов’язок — не просто підтримати його з симпатії, а з розуміння: ви підтримуєте одну з опор національної стійкості. Якщо ми не дамо їм силу стояти — хтось інший дасть їм напрямок, у якому рухатись. І він не обов’язково буде нашим.
В'ячеслав Колдовський переконаний, що в найближчий перспективі не буде повного усунення розробників від написання коду — до цього технології ще не готові, а найбільш виграє той, хто комбінуватиме свої інженерні знання і навички зі з��атністю ШІ генерувати та модифікувати код.
А що думаєте ви? https://t.co/rSEaXOYH1F
CEO GitHub Томас Домке закликає розробників не забувати як писати код вручну, навіть якщо ви активно користуєтесь AI.
Він каже, що немає сенсу витрачати час на пояснення ШІ простих правок, які можна внести самому за кілька секунд. Ідеальний підхід — це коли ШІ допомагає, але ви контролюєте процес і вмієте втрутитись у потрібний момент.
За словами Домке, без людей, які реально розуміють, що роблять, складний продукт не побудуєш.
👉 https://t.co/9wNW5ijQYy
У нас насправді не так багато варіантів.
Перший — ми повністю прикриваємо будь-яку критику влади та військового командування. Проводимо тотальну мобілізацію, знижуємо призовний вік до 18 років — і починаємо воювати всіма підрозділами ЗСУ так, як воюють росіяни. Тоді еле��ентарна математика підкаже нам, що ми програємо, Україну окупують, і росіяни влаштують справжній геноцид.
Або — ми робимо кадрові зміни, ставимо не «зручних», а вмілих командирів. Допомагаємо їм усіма можливими способами, змінюємо підхід до управління військами й до ведення бойових дій загалом. Прощаємося з генералами «вперед-вперед», починаємо формувати резерви, укріплюємо оборону, готуємо міста й села до кругової оборони, стабілізуємо фронт, організовуємо ротацію підрозділів на ЛБЗ, проводимо підготовку особового складу.
Готуємось до того, що шв��дкої перемоги не буде — і війна може затягнутися ще на десятиліття. Починаємо мислити стратегічно.
І хто б зараз не став новим командувачем ЗСУ — треба пам’ятати: усі попередні командувачі мали резерви. А наступний отрима�� в підпорядкування армію без резервів, із сотнями неукомплектованих підрозділів, розкиданих по всьому фронту — поротно, а іноді й взводно. Іще — лінію бойового зіткнення з дірами в обороні, бо піхоти немає. А додатково — ще й кілька напівоточень.
Але не поспішайте. Навіщо поспішати? Навіщо звільняти тих, хто до цього довів? Краще призначайте їх командувачами ОТУ. Щоб ту саму лінію оборони, яку ми копали під Костянтинівкою, просто обійшли з сусіднього ОТУ — і вже вгризались у Яблунівку.
Не поспішайте. Лишайте сміття в хаті. Геніальний, бл*дь, план.
Чудові новини від наших польських друзів @11bitstudios! Пригодницький бойовик The Invincible, де вони виступають видавцем, отримає текстову українську локалізацію! Реліз гри у науково-фантастичному всесвіті Станіслава Лема запланований на 2023 рік. 👍 Дякуємо!
#ІгриУкраїнською
Я, коли захотілося солодкого, а в магазин йти ні 🥲
Цукерки з чотирьох інградієнтів 🤤
Глазур: терте какао + кокосове масло
Начинка: кокосова стружка + цукор/підсолоджувач + кокосове масло.
На приготування йде близько 20 хвилин 🤌
@GamewayUA Виключно "стелс" бо це методика проходження, дій та поведінки. Причому не лише в іграх.
Чи ви ще почніть американські бомбардувальники-невидимки "скритниками" називати.
Час від часу є запитання: от є телемарафон, абсолютно шаблонний та пластиковий, то чому в ньому не публікуються результати опитувань та записи слів підтримки із Західних країн? Це ж дозволить реально кожному вкраїнцю відчути, що ми не одні і за нашу долю переживають.