Жовтий пес

Геймер, програміст і просто людина яка любить інколи випити келих пива або вина в свій вихідний.

[Жовтий пес @_VladislPosunko]

@InnaGKherson Rest and peace

[Жовтий пес @_VladislPosunko]

@volodarskijo Rest and peace

[Sovinskiy @_Sovinskiy]

дуже незручна країна, яка розйобана але є загрозою для польскої аграрки, а тепер і для американського впк які "бояться" що ці хохли йобані покрутять щось в їх петріотах а потім на гаражах будуть варити корпуса (з рессор).

[Жовтий пес @_VladislPosunko]

@volodarskijo Rest and peace

[Олег Володарський @volodarskijo]

Через хворобу нирок йому не дозволили стати морським піхотинцем США. Але через чотири роки після школи цей хлопець із Пенсільванії вже стояв в українській формі під Покровськом.

Роберт «Боббі» Едвард Пітранджело народився 14 грудня 2001 року. Перші п’ять із половиною тижнів життя він провів у неонатальному відділенні через надзвичайно тяжкий стан. Лікарі називали його диво-дитиною.

Він виріс веселим і здібним хлопцем. Навчався у класах для обдарованих дітей, грав на тромбоні, самостійно опанував трубу, співав у церковному хорі, любив тварин і знав слова до безлічі пісень.

У 17 років Боббі здобув звання Eagle Scout — найвищий ступінь американського скаутського руху. Згодом став добровільним пожежником. Його кумирами були не спортивні зірки, а ветерани Другої світової війни.

Боббі мріяв служити в морській піхоті, як старший брат Майкл. Проте медична комісія закрила йому шлях до служби через хворобу нирок.

Тоді він знайшов інший шлях.

У квітні 2022 року, у двадцять років, Боббі приїхав до України з гуманітарною місією. Він ще не був військовим — перевозив медикаменти та припаси на передову, допомагав евакуйовувати поранених із розбомблених районів.

Згодом навчився рятувати людей під час бою і сам став інструктором із тактичної медицини. Навчав інших зупиняти кровотечі та надавати першу допомогу, працював на місцях російських ударів. Допомагав розбирати руїни цивільних будівель, зокрема зруйнованого пологового відділення.

Так минули 26 місяців.

Боббі бачив, що росія робить з українськими містами, і вже не міг просто повернутися додому. У червні 2024 року він офіційно вступив до Сил оборони України. Мати згадувала, наскільки син пишався своїм українським військовим квитком.

Перед кожним виходом на позиції Боббі просив маму, рідних, друзів і кохану молитися за нього. Навіть ті, хто не був особливо релігійним, молилися — бо він просив.

Із собою Боббі носив Біблію, яку дала йому мати.

Він воював на кількох напрямках. Останні місяці його постійно обстрілювали, а за його позиціями полювали російські дрони.

Старший брат говорив про нього:

«Боббі біг назустріч небезпеці, коли інші втікали».

У жовтні 2024 року російський дрон скинув боєприпас на його укриття. Боббі дістав тяжку контузію та травму голови. За хоробрість під вогнем його відзначили «Залізним хрестом».

Мати просила:

«Ти вже отримав свою нагороду. Повертайся додому».

«Ні, мамо. Я залишаюся до кінця», — відповів він.

Щойно лікарі дозволили, Боббі повернувся на передову.

Із мамою він намагався зв’язуватися майже щодня. На Різдво мав піти у відпустку, але її перенесли на 6 січня.

Увечері 2 січня Боббі зателефонував матері востаннє. Вона знала, наскільки небезпечне завдання чекає на сина, і благала його не йти.

«Вони не воюють десь посеред поля. Вони приходять і все захоплюють. Я не можу цього допустити», — пояснив Боббі.

А потім додав:

«Мамо, це мій обов’язок. Я мушу йти».

У ніч із 2 на 3 січня 2025 року його підрозділ обороняв підступи до Покровська. У тому бою з групи Боббі вціліли лише двоє. Поруч із ним загинув друг і побратим — 26-річний доброволець та бойовий медик із Шотландії Джордан Маклаклан.

Боббі було лише 23 роки.

Згодом ім’я Роберта Пітранджело внесли до протоколу Конгресу США, а матері передали прапор, який піднімали над Капітолієм на честь її сина.

Самого Боббі родині не повернули. Його тіло залишилося на позиції, яку захопили російські війська.

У лютому мати Дана приїхала до України. Вона зустрілася з друзями сина та намагалася знайти його, щоб забрати додому.

Дана подолала тисячі кілометрів, але повернулася лише з речами Боббі.

А він залишився під Покровськом — поруч із побратимами, яких не покинув у своєму останньому бою.

[оленка змія @gwenllianwales]

Ситуація

[Сумське Бидло @SumyBydlo]

Меми трьохрічної давнини стали ще смішнішими

[OLDboi @OLDboiUA]

Ми вже зібрали 11.3к голосів у темі додавання української до ігор xbox.

Прошу мега-активно її поширити та додати активу. Це дуже важливо!

https://t.co/ry4tdq7QVy

Ще тисячу і ми переженемо російську тему з fable

[OLDboi @OLDboiUA]

вже є 11к голосів! ще 1,5 і ми переженемо навіть російську петицію про фебле

[PoMaH🇺🇦 @PoMaH_25]

В «Український національний пантеон» ще не внесено жодного прізвища, саме рішення про його створення ще не проголосовано Верховною Радою України, але поляки ВЖЕ не задоволені і вимагають все скасувати 😂

[Hochu dodomu @hochu_dodomu]

Рашистка запитує:

"Какова хрєна я должна с 4-мєсячним рєбьонком просипацца от взривов?"

А скільки чотирьох місячних діток в Україні вже ніколи не заснуть і не прокинуться через ваше "корисне ЄСЬВЄО"???!!!

Патамушта ти, паскуда рашистська, внє палітіки.

[laralara @FraLorik]

Ось дивіться,
В.О.Зеленський дав назву УПА
- забрали орден.

В.Ющенко присвоїв Героя України С.Бандері
- не забрали,

порошенко видав указ про прирівняння воїнів УПА до ветеранів другої світової
- не забрали.

То може справа не в УПА … ???
Роман Аксельрод

[Жовтий пес @_VladislPosunko]

@oj_vso @ant_etkenmen В армії + ні ?

[комбатант @ant_etkenmen]

Маючи підлеглий особовий склад починаєш згадувати, як це - працювати з людьми.

Також починаєш згадувати, наскільки ахуєвші бувають люди.

🚬🚬

[Kateryna Halushka @katalina_ada]

Один з найкращих вертольотів світу Apache збили шахєдом. Але мавпи з минулого століття, які не вміють користуватися технологіями українці, не плутайте.

[Ксеня @Barbosiki]

Кожного йобаного разу

[Бармен каже @NLAW_bartender]

Деякі українці мають коротку історичну памʼять

[Жовтий пес @_VladislPosunko]

@_____3P_____ Це лизун ні ?:)