я щаслива, що зараз працюю,
і в колективі зі свідомих і старанних людей, де підтримуємо один одного, всі разом донатимо на зсу, і стабільно працюємо
я цього хотіла 7 років, і ніколи не вірила, що мене десь чекає норм робота
важко будувати життя, де все залежить від мене самої, коли для оплати навчання доводиться працювати, за відсутності досвіду чи нормальних вакансій економити на усьому, і навіть на здоров'ї
а тут ще й росія, яка хоче забрати моє життя за те, що я українка
через кілька тижнів зрозумівши, що фанати арестовича збираються тримати мене безкоштовно, я звільнилася, оскільки через війну вони "не мали чим виплачувати зарплати.."
висновок:
+ більше вірити в себе
+ справедливо оцінювати працю
- ніяких стартапів
сьогодні рівно рік, як я звільнилась з роботи, де довго працювала, але важко і за мізерну зарплату 🫥
1 лютого 2022 я не думала, як важко буде жити і працювати буквально через кілька тижнів..
хоч в голові було не до праці, не хотілось виходити в реальність, шок, паніка..
лиш накупилась продуктів і сиділа вдома,
паралельно з цим намагалась сподобатись на роботі, писала тексти, і слухала як мене заспокоюють що скоро все пройде, війна то 2-3тижні😶🌫️
просто хочеться кричати, бо я втрачаю роботу, втрачаю гроші, і здоров'я, бігаючи по кафе і різних місцях, щоб зарядитись і працювати, це шалений темп, я замахалась
невже такий дефіцит, що й на 6 год важко включити
все життя якесь колюче і часто неприємне, щоб досягти базових матеріальних і духовних благ, доводилось і доводиться багато вчитися і важко працювати
а тут ще й росня, 2014, 2015, ..2022
дали світло на 4 год: встиг нагрітись бойлер, але ванну не набрала,
зробила роботу, але не встигла відправити
+ домивала посуд в темряві
світла все менше і менше щодня 😔