шановні жіночки,які поливаються бакарою влітку
скажіть мені,ви йобнуті,так?
я запізнююсь на роботу через те,що я пропустила свою маршрутку,бо там можна здохнути або обригатися
бакара
в маршрутці
ви бляха серйозно
купляємо три скляні пляшки літрові, суміш для узвару. варимо її, добавляємо дві столові ложки цукру, чекаємо, коли охолоне, наливаємо і пляшки, ставимо в холодильник.
це офігенно просто.
здається, ми з чоловіком усе літо таке будемо робити.
Цей тиждень для мене особливий. Чотири роки тому ми зробили перші ДНК проби в мешканців Бучі. Тому мене дуже веселить місцева пітушатня, яка думає що мене в принципі можна чимось зачепити, на кшталт коментарів про мою зовнішність. Але, хочу вам розказати, як це було
1/10
мій тато хотів бути кремованим і похованим біля бабусі у Вінницькій області
моя сімейка забила на його останню волю,а я не змогла до них докричатися
на наступний ранок після поховання його могила вигоріла вщент
свічок чи лампадок ми не залишали
вибач,татусю💔
Вийшла з маршрутки. Закопашилась в сумці на ходу, підвернулась нога на підборах і впала на коліно. В руці телефон, не встаю, роздивляюсь чи цілий він, бо це робочий інструмент.
Як думаєте скільки людей підійшло допомогти дівчині яка виглядає нормально?
We are coming from the city of Kostiantynivka. There is heavy shelling there now; it is very terrifying. Houses are burning, russian they are dropping aerial bombs on the city and the surrounding areas, and using everything else they can to cause harm... we decided to leave the city for good, as there is nothing left there. We also have health issues and need to get to a hospital, which is where we are headed now.
We lived in Kostiantynivka our whole lives. When we realized we had to get out of the city, we took our bicycles and set off through dangerous districts and zones at our own peril. Everything we managed to take with us-everything that survived, is on our bikes. Our parents' houses burned down, and our own house is half-burned; we had to put the fire out ourselves. We are in a heavy state right now, both mentally and physically. And our son died-our only child. He looked after us, helped us, and used to cycle to the one remaining shop; he was killed on his way home. We buried him five months ago in our own yard, near the apple tree. In the city and the surrounding areas, civilians are burying their relatives and neighbors right next to their homes.
We are walking... and we can hear drones flying behind us. We are walking now with the hope of reaching the evacuation points.
в сина сатани мемний потенціал вище неба
якби вміла вести котячі блоги - саме він би мені заробив перший мільйон
сибарит,ненажера,кловун і взагалі дуже харизматичний їбанько🥰
люблю його