На вулиці в Дарницькому районі, на проміжку завдовжки 300 метрів сьогодні загинули сім людей. СІМ ЛЮДЕЙ.
На тротуарі лежало тіло молодого патрульного, який допомагав людям на місці першого удару. Під час другого удару він загинув. Його тіло лежало під прожектором, над ним тримали білий поліетиленовий мішок для тіл, у який за мить його покладуть. Цей мішок світився у світлі прожектора, і здавалося, що це мертвий ангел і його крила, які йому вже не потрібні.
На пішохідному переході лежали два розірвані тіла. Люди бігли до укриття, але вирва від балістичної ракети за 20 метрів не дала їм жодного шансу.На протилежній стороні вулиці, за червоною стрічкою стоять люди, діти які можливо знали загиблих. Дехто плаче.
За п’ять метрів від входу до укриття лежить ще одне тіло. Воно накрите. До нього скоро підійдуть працівники поліції, опишуть місце, де людина загинула, перевірять тіло на наявність документів, покладуть його в поліетиленовий мішок для тіл , а потім завантажать до білого «буса», де вже лежать такі самі мішки з тілами людей. П’ять метрів для світу — це така мала відстань, але саме цих п’яти метрів людині не вистачило, щоб залишитися живою.
На дорозі стоїть авто. Воно повністю згоріло, ще йде легка пара від води, якою його гасили рятувальники. Авто все як решето. Схоже , удар був завданий ракетою з касетною бойовою частиною Поліцейські в блакитних рукавичках дістають з авто те, що залишилося від людини. Ось дістали обгорілу чорну частину ноги.
Ще декілька тіл лежать неподалік. На пішохідному переході, де загинули дві людини, великі плями червоної крові. Зі сходу в цей час починає жевріти червонуватий схід сонця.
У Києві сьогодні вбили дев’ятьох людей. Вбили в центрі Європи, у час, коли люди планують політ на Марс. Вбили тому, що вони були українцями. Назвати вбивць не можна, тому що ця соціальна мережа вважає це «мовою ворожнечі».
Працюючи на місцях, подібних до сьогоднішнього, я багато разів чув від людей лише кілька слів: «Будьте ви прокляті, підари». У цьому світі майже немає справедливості. То, може, вона є в іншому світі?
Будь ласка, коли вже балістика вибухає в місті, не потрібно бігти на вулицю до укриття. Бо саме на вулиці ви можете потрапити під уламки.
За останніми даними, сьогодні в Києві загинули дев’ятеро людей, ще 28 дістали поранення, серед них четверо дітей. Сухі статистичні слова, за якими були живі люди з іменами і мріями
Люди несуть квіти й дитячі іграшки до будинку в селищі Радушне поблизу Кривого Рогу, у якому загинула родина Воронових. У ніч проти 30 липня по їхньому будинку поцілила російська ракета.
Станом на зараз знайшли п'ять тіл — двох дорослих і трьох дітей. Пошук іще п'ятьох дітей триває
На щиті повертається Воїн: Галицька громада у смутку за загиблим Захисником Володимиром Пікуляком
Наша громада знову зазнала непоправної втрати. У боротьбі за свободу, суверенітет та мирне майбутнє України трагічно загинув уродженець села Мединя – старший солдат Пікуляк Володимир Миронович (08.06.1988 р. н.).
Володимир став на захист рідної землі на самому початку повномасштабного вторгнення ворога. 26 березня 2022 року він був призваний на військову службу Івано-Франківським РТЦК та СП.
У лавах Збройних Сил України воїн із позивним «Лісник» самовіддано виконував бойові завдання. Він служив стрільцем стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти безпілотних систем військової частини А7030, щоденно тримаючи оборону на відповідальних ділянках фронту.
23 липня 2026 року під час виконання обов’язків військової служби в місті Берислав Бериславського району Херсонської області життя Захисника трагічно обірвалося.
Володимир Пікуляк віддав найцінніше – власне життя за кожного з нас, за волю України. Його подвиг, мужність та вірність військовій присязі назавжди залишаться в карбуванні новітньої історії нашого краю.
Висловлюємо щирі співчуття родині, близьким, друзям і побратимам полеглого Воїна. Схиляємо голови у глибокій скорботі разом із вами.
Вічна пам’ять, честь і шана Герою! Слава Україні!
Про дату, час та маршрут скорботного кортежу, а також чин похорону Володимира Пікуляка буде повідомлено додатково.
Хлопцы і дзяўчаты загінулі , баронячы Украіну. Сьветлая ім памяць
Зараз людзі ладзяць петыцыі,каб прасіць даць ім званне Герояў... Людзі ладзяць... Бо чынавенству няма часу падумаць пра гэта.
Гінуць лепшыя людзі розных краін, гінуць самыя сьветлыя людзі, Воіны Сьвету
Внаслідок російського авіаудару по стабпункту медичної роти 67 ОМБр загинули бойові медики та лікарі бригади
Микита Хаунд Лепешов
Віталій Професор Гакало
Олексій Єті Ачкасов
Павло Хірург Гатилов
Олексій Казах Мельниченко
Вічна честь, пам'ять та слава Героям
Today, the Russians used their ballistic missile to destroy an ordinary house belonging to an ordinary family in Radushne, near Kryvyi Rih, in our Dnipro region. It was the Voronov family: mother Olena, father Artem, seven children – Mark, Dominika, Zakharii, Azarii Ilai, Federica, Emilia, and Viorika – and one-and-a-half-year-old grandson Artem, the child of their eldest son, who is now defending Ukraine. As of now, it has been confirmed that parents and three children – Mark, Azarii Ilai, and Emilia – were killed. The Russian missile struck with such force that almost nothing was left of the house… Fragments of human bodies were found under the rubble, and only forensic examinations can establish which members of the family they belong to. The fate of Zakharii, Dominika, Viorika, Federica, and Artem is still being determined… It is a horrific crime of Russia’s war against Ukraine – against ordinary people, against ordinary life.
This Russian evil can only be stopped by the whole world. No one in the world can be left to face such terror alone. And when we say that Ukraine needs missiles for Patriots, when we seek the capabilities to defend ourselves against Russian ballistic missiles, this isn’t about abstractions. We are talking about families like this, people like these, who can live if we have the means to shoot down Russian missiles – if our partners help us with interceptors. Families who can be killed if we have nothing to stop Russian Iskanders with.
It is important that these people are seen by those who make decisions – decisions at the Pentagon, in European capitals, and everywhere in the world where there is an opportunity to help Ukraine protect lives. Reality speaks for itself. Protecting lives is necessary. Air defense missiles are necessary.
Eternal memory to all Ukrainians who were killed by Russian strikes… Eternal gratitude to everyone who helps!
💔 A Russian missile wiped out an entire family in the village of Radushne.
In their own home, 47-year-old Artem and 41-year-old Olena were killed. Along with them, the Russian strike took the lives of their children and their 18-month-old grandson.
Among those whose bodies have already been recovered or are still being searched for beneath the rubble—are:
Mark, who would have turned 18 next month, Dominika (16), Viorika (14), Zakharii (13), Azarii Ilai (11), Federika (9), Emiliia (7), and little Artem, just 1 year and 6 months old
Although not all of the bodies have yet been recovered from the rubble, their loved ones no longer have any doubt about their fate.
«Я повинен бути тут. За нами жінки й діти», - говорив, захищаючи Україну.
МИХАЙЛО ОГІЄНКО
30 назавжди.
Народився 11 червня 1993 року у Чернігові. Навчався у школі № 12, з дитинства проявляючи яскраву індивідуальність та природні лідерські якості. Його щирість, організаторський талант та артистичність помічали всі — від вихователів дитсадка до вчителів і друзів. Ще у шкільні роки він вразив однокласників і педагогів, блискуче виконавши три ролі у виставі за твором Шекспіра в оригіналі. Михайло завжди був генератором ідей: вигадував конкурси, розваги та добрі розіграші для родини й друзів.
Вирізнявся чуйністю, глибиною душі та щирим співчуттям до всього живого: дбав про птахів, тварин, допомагав друзям у скрутні хвилини. Мав аналітичний склад розуму, любив точні науки, із захопленням читав і легко опановував англійську мову. Профільну освіту здобув у ЧТУ, а згодом навчався в Національному аерокосмічному університеті ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут». Активний, діяльний, сповнений життєвої енергії, він входив до числа найяскравіших представників української молоді. На другому курсі вступив до військової кафедри.
Працював за фахом, був помічником депутата, очолював молодіжну організацію «Батьківщина молода».
Коли ворожа війна торкнулася рідної Чернігівщини, Михайло вже допомагав людям: вивозив мирних жителів із міста, привозив пальне й продукти. У серпні 2022 року він свідомо та виважено став на захист Батьківщини. Два місяці навчався у Національній академії Сухопутних військ, а згодом виконував бойові завдання у складі 55-ої ОМАб «Запорізька Січ» на посаді старшого офіцера батареї. Служив на гаубицях «777», обороняючи Авдіївку, Мар’їнку та Вугледар.
«Мій син – це моє життя, моє Сонечко... Мені без тебе немає світу, сину... Він увесь пожовклий, без кольорів... А в серці завжди вмикаю світло, щоб ти залишитись там зумів», – написала мама.
1 липня 2023 року він героїчно загинув під час виконання бойового завдання у селі Богоявленка Донецької області.
Воїна посмертно відзначили орденом Богдана Хмельницького III ступеня та нагородою «Срібний Хрест».
Поховали Михайла у рідному місті. В нього залишилися мати, батько, бабуся та молодший брат.
Вічна пам'ять Герою!
І вічна слава!
Схилімо голови…
Сьогодні поховали 9 річну Віку Сребнюк в с.Мохнатин.
Віку вбив керований дрон Герань в АТБ Чернігова вдень 26 липня.
6 серпня дитині мало виповнитися 10 років.
Мама і бабуся живі.
Мама в лікарні.
Царство небесне , щирі співчуття.
27.07.2014 в смт. Горбачево-Михайлівка під Донецьком після катувань був вбитий російськими терористами за проукраїнську позицію школяр Степан Чубенко — наймолодший Герой України (2025, посмертно), 16 років.
Загинув за Україну. У Бучі поховають 26-річного Захисника Олександра Овчаренка.
Олександр родом із Донеччини. З початком повномасштабного вторгнення разом із родиною він переїхав до Бучі. У листопаді 2025 року Олександр мобілізувався до лав Національної гвардії України.
Відтоді ніс службу на Донецькому напрямку, захищаючи рідну землю. 13 липня 2026 року під час виконання бойового завдання Олександр загинув.
У серцях рідних – бабусі, тітки та сестри – він назавжди залишиться юнаком, який любив життя і риболовлю. Щирі співчуття рідним та близьким.
Поховають Олександра у Бучі завтра, 22 липня. Об 11:00 прощання відбудеться біля будинку за адресою: вул. Захисників України, 46-А. Опісля – поховання на міському кладовищі, на Алеї Героїв.
Віддаймо шану Захиснику.
Вічна слава! Вічна пам’ять!
Дива не сталось.
Брат загинув. Я знайшла його в Дніпрі в морзі сама.
Їх загинуло шестеро в одному бліндажі внаслідок артобстрілу.
Хай буде благословенною пам'ять про Героїв України.