Смілянська міська рада
Зі скорботою повідомляємо про по��ернення нашого земляка додому — «на щиті».
У жалобі Смілянська громада зустрічає полеглого захисника України, солдата ЗАЙЧЕНКА Володимира Івановича (1978 р.н.).
��олодимир Іванович Зайченко проходив військову службу на посаді такелажника 2 евакуаційного відділення 3 евакуаційного взводу евакуаційної роти військової частини Збройних Сил України.
Серце воїна зупинилося 5 червня 2026 року в місті Харків.
У нашого земляка залишилися донька, онук та сестра. Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям і побратимам з приводу непоправної втрати.
Знову сумна звістка… Вже 30-ий випускник нашого закладу поповнив Небесне військо ГЕРОІВ…
19 червня 2026 року під час виконання військового завдання у Краматорському районі Донецької облас��і загинув командир екіпажу безпілотних авіаційних комплексів взводу розвідки та коригування роти ударних БпАК 114 ОБрТрО солдат Назар Герасимчук.
Назар Іванович Герасимчук народився 22 липня 2000 року в м. Овруч Житомирської області. Із трирічного віку проживав у м. Боярка. Закінчив Боярську ЗОШ № 3.
У 2020 році призваний на військову строкову службу. Через рік підписав контракт зі Збройними Силами України та проходив службу у складі 101 окремої бригади охорони Генерального штабу ЗСУ ім. генерал-полковника Геннадія Воробйова, був навідником кулемета ПКМ. Виконував бойові завдання на території Донецької області, мужньо захищаючи незалежність і територіальну цілісність України.
У 2024 році під час виконання службових обов’язків отримав поранення. Після лікування та відновлення пове��нувся до військової служби й продовжив боронити Батьківщину у складі 114 окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.
Назар Герасимчук назавжди залишиться мужнім воїном, другом, сином і турботливим батьком у пам’яті рідни��, побратимів і всіх, хто його знав.
У скорботі залишилися маленька донечка, дружина, сестра та мама.
Прощання з нашим Героєм Назаром Герасимчуком відбудеться у середу, 24 червня 2026 року:
відспівування – об 11 год у храмі Успіння Пресвятої Богородиці (с. Тарасівка, вул. Шевченка, 50);
поховання – приблизно о 12 год на Алеї Героїв (кладовище у с. Тарасівка, вул. Київська).
Просимо жителів громади гідно вшанувати пам’ять Героя та підтримати рідних. Сумуємо, схиляючи голови у скорботі.
Пам'ять про Назара Герасимчука вічно житиме у серцях та спогадах бойових побратимів, родичів та земляків.
Вічна пам’ять і слава Герою!
З глибоким сумом повідомляємо, що 13 червня 2026 року у війні за Україну загинув випускник факультету архітектури, будівництва та енергетики ЛНТУ Дмитро Миколайович Лавренчук.
Дмитро Лавренчук загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новогригорівка Павлоградського району Дніпропетровської області.
Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям та побратимам Дмитра. Розділяємо біль важкої втрати та схиляємо голови у скорботі.
Вічна пам’ять і слава Герою України...
Біла Церква
Ще одна сумна звістка для нашої громади: на війні загинув наш земляк, молодший сержант Розгон Михайло Ігорович, 30.09.1990 р.н.
Загинув воїн 20 червня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Вільна Слобода Сумської області.
Співчуття рідним та близьким.
Михайло Волинець
І знову втрата. Стало відомо, що захищаючи Україну від російських агресорів, загинув наш побратим по Незалежній профспілці гірників України Віталій Степанович Федів.
У мирному житті прохідник шахти Степова ДП Львіввугілля, активіст НПГУ, з початком війни – молодший лейтенант, командир механізованого взводу ВЧ.
Понад рік Віталій був у списках зниклих безвісти. На жаль, днями було підтверджено, що наш колега загинув 19 лютого 2025 року під час викона��ня бойового завдання поблизу села Дачне на Донеччині.
Доземний уклін Герою - Захиснику України. Щирі співчуття родині Воїна.
Вічна, світла пам’ять…
Знову болюча втрата у Боярській громаді
19 червня 2026 року під час виконання військового завдання у Краматорському районі Донецької області загинув командир екіпажу безпілотних авіаційних комплексів взводу розвідки та коригування роти ударних БпАК 114 ОБрТрО солдат Назар Герасимчук.
Назар Іванович Герасимчук народився 22 липня 2000 року в м. Овруч Житомирської області. Із трирічного віку проживав у м. Боярка. Закінчив Боярську ЗОШ № 3.
У 2020 році призваний на військову строкову службу. Через рік підписав контракт зі Збройними Силам�� України та проходив службу у складі 101 окремої бригади охорони Генерального штабу ЗСУ ім. генерал-полковника Геннадія Воробйова, був навідником кулемета ПКМ. Виконував бойові завдання на території Донецької області, мужньо захищаючи незалежність і територіальну цілісність України.
У 2024 році під час виконання службових обов’язків отримав поранення. Після лікування та відновлення повернувся до військової служби й продовжив боронити Батьківщину у складі 114 окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.
Назар Герасимчук назавжди залишиться мужнім вої��ом, другом, сином і турботливим батьком у пам’яті рідних, побратимів і всіх, хто його знав.
У скорботі залишилися маленька донечка, дружина, сестра та мама.
Мурованська територіальна громада
Під час виконання бойового завдання 16 червня 2026 року в районі населеного пункту Новопавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області загинув старший навідник 1 мінометного взводу мінометної батареї батальйону морської піхоти військової частини А4935, старший матрос Ковальчук Богдан Володимирович, 1984 року народження, уродженець села Ямпіль.
Богдан мужньо виконував свій військовий обов’язок, до останнього залишаючись вірним присязі та українському народові.
Висловлюємо щирі співчуття матері, сестрі та брату, рідним, близьким, друзям і побратимам загиблого Захисника. Розділяємо ваш біль та схиляємо голови у скорботі.
Кременецька громада знову зазнала важкої втрати. 22 червня 2026 року загинув військовослужбовець, житель міста Кременець, офіцер відділення забезпечення безпеки іноземних делегацій військової частини ****, лейтенант Олександр Сергійович Попілевич (1999 року народження).
Про сумну новину повідоми міський голова Кременеця Андрій Сма��люк.
Про дату, час та місце зустрічі полеглого Захисника буде повідомлено додатково.
Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям та всім, хто знав Олександра. Розділяємо біль непоправної втрати разом із його родиною. Вічна пам’ять Захиснику України, який віддав своє життя за свободу, незалежність та мирне майбутнє нашої держави, – йдеться в повідмоленні Андрія Смаглюка.
На війні загинув житель Сахновщинської громади Вячеслав Пасічний.
Як повідомили в селищній раді, це сталося 5 червня 2026 року поблизу населеного пункту Прудянка Дергачівської громади під час виконання бойового завдання. Вячеслав служив водієм розвідувального відділення. Йому був 41 рік.
"Вячеслав Олександрович до останнього залишався вірним військовій присязі, з честю виконував свій обов'язок перед українським народом, захищаючи рідну землю від російського агресора", — розповіли в громаді.
Із загиблим солдатом урочисто попрощалися 23 червня. Жителі Сахновщини стали живим коридором, аби віддати останню шану земляку. Поховали Вячеслава Пасічного в рідному селі Багата Чернещина.
Невимовний біль і гіркий смуток знову огорнули Теофіпольську громаду. Україна втратила свого вірного сина, а наша громада — мужнього захисника, який віддав найдорожче — власне життя за свободу, незалежність і мирне майбутнє рідної землі.
З глибоким сумом повідомляємо, що 20 червня 2026 року під час виконання бойового завдання загинув житель села Коров’є, солдат Слободенюк Олександр Олександрович, 05 липня 1987 року народження.
Свій останній бій воїн прийняв на Дніпропетровщині, поблизу села Гаврилівка. Життя Захисника обірвалося внаслідок вогневого ураження ворожим ударним безпілотним літальним апаратом.
Важко знайти слова, які могли б загоїти біль цієї втрати. Обірвалося життя людини, сповненої сил, планів і надій. Для рідних та близьких Олександр був люблячим чоловіком, батьком, братом і надійною опорою. Для України — відданим воїном і патріотом, який без вагань став на захист своєї Батьківщини.
Висловлюємо щирі співчуття дружині, усім рідним, близьким, друзям та побратимам загиблого Героя. У цей скорботний час розділяємо ваш біль та схиляємо голови у глибокій жалобі.
Подвиг Олександра назавжди залишиться в пам’яті вдячних поколінь. Його мужність, стійкість і самопожертва є прикладом справжньої любові до України та незламної віри в її майбутнє.
Низький уклін Герою за відвагу, вірність військовій присязі та жертовне служіння українському народові. Дякуємо за кожен день нашого життя під синьо-жовтим прапором.
Світла пам’ять, вічна шана і Царство Небесне Захиснику України.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Кіровоградська область
Публікуємо імена полеглих Героїв, про яких стало відомо сьогодні.
Про них повідомили на офіційних сторінках громад.
📷Олександр Сівірін із Великовисківської громади. Прощатимуться з Героєм у селі Мар’янівка.
📷Сергій Стельмах зі Знам’янської громади. Його призвали 4 червня 2024 року. Служив водієм-стрільцем у 72-й окремій механізованій бригаді. 17 червня 2026 року під час лікування захисник помер. 25 червня йому б виповнився 51 рік. У захисника залишились батьки, дружина та донька.
Про двох полеглих Героїв повідомили в Олександрійській міськраді.
📷Павло Борисов свій останній бій прийняв 1 жовтня 2025 року біля села Олексіївка Сумського району Сумської області. Йому було 35 років. У захисника залишилися мати і сестра.
📷Владислав Шлома загинув 15 травня 2025 року під час виконання бойового завдання у Бахмутському районі Донецької області. Оборонцю було 30 років. Без нього залишилися мати, батько і сестра.
Нам бракує слів. Наші співчуття рідним Даші та її мами.
росія — країна-терорист.
Прощання з Дашею та її мамою відбудеться у середу, 24 червня, на Байковому кладовищі о 15:00.
росіяни створюють умови для поширення сибірської виразки на Херсонщині, — ГУР.
Для цього вони звозять туші інфікованої худоби до близько 100 скотомогильників у окупованому регіоні (зокрема у районах Асканії-Нови, Скадовська і Залізного Порту).
1\2
Знову болючі новини для Ходорівщини...
Встановлено факт загибелі двох Воїнів, які тривалий час вважалися зниклими безвісти.
Віктор Матвійченко з с. Заліски 1982 року народження.
Іван Турковський 1976 року народження з села Сугрів...
Схиляємо голови.
Розділяємо горе з близькими Воїнів.
Нагадую!
Ви порохобот чи українобот - це чудово. Вам подобається що я пишу? Нас повинно бути більш.
Еднаемось!
Хто підпишеться на мене буде підписан і мною. Хочте писати у моїх постах підписуйтесь.
Слава Україні!
Слава ЗСУ!
22 червня 1941 Молотов, приймаючи від німецького посла Шуленбурга ноту про оголошення війни, розгублено сказав: «Ми цього не заслужили»
Радянський Союз протягом двох років — із серпня 1939-го по 22 червня 1941 року — був стратегічним союзником Німеччини, акуратно та у величезній кількості постачаючи нацистам нафту, зерно, мідь, ліс та іншу необхідну німецьку військову промисловість сировину. У Мурманській області на Кольському півострові було створено «База Норд» для німецьких Крігсмаріне (офіційна назва німецьких військово-морських сил часів Третього рейху). Тут обслуговувалися німецькі підводні човни під час воєнної кампанії Німеччини проти Норвегії. Тут же базувалися німецькі кораблі, що топили британські конвої у Північній Атлантиці. Більше того, радянські криголами проводили німецьких рейдерів-піратів через Північний Льодовитий у Тихий океан. За таку братську допомогу командувач Кригсмаріні грос-адмірал Еріх Редер особисто висловив подяку командуванню Військово-морського флоту СРСР.
Економічне співробітництво Радянського Союзу з нацистською Німеччиною у 1939-1941 роках обчислювалося сотнями мільйонів рейхсмарок. Москва у величезних кількостях продавала Берліну практично весь асортимент своєї сировинної продукції та нерідко за демпінговими цінами. Більше того, спеціально для Німеччини СРСР купував у Південно-Східній Азії каучук. Для «друга Адольфа» було наві��ь знижено тарифи на перевезення радянськими залізничними магістралями товарів з Азії (олово, боксити, текстиль, бавовна, вольфрам, соя, жири, сухе молоко та багато іншого), які через британську блокаду Німеччина не могла транспортувати морем. Тому можна сміливо стверджувати, що Сталін надав неоціненну допомогу вермахту, який 22 червня 1941 обрушив всю свою міць на СРСР. Радянському Союзу за економічними договорами з Німеччиною вдалося купити деяке технічне обладнання: високоякісні верстати, різноманітні механізми, новітні артилерійські установки, налагодити серійний випуск яких (як і передбачали у Берліні) у СРСР до початку війни часу не було. Крім того, Союз отримав кілька нових літаків, але без технологічних ліній для їхнього складання, а також недобудований крейсер «Лютцов». Причому Гітлер, плануючи напад на СРСР, і тут надув Сталіна, недопоставив до Радянського Союзу товарів на суму більш ніж 200 мільйонів рейхсмарок. Тоді як радянські ешелони із сировиною чесно йшли до Німеччини навіть... 22 червня 1941 року. Буквально за годину до перших німецьких бомбардувань та після їх початку (близько 3-6 години ранку 22 червня) через контрольно-пропускні пункти у Бресті пройшли останні товарні поїзди.
Все це історичні факти, що мають документальний доказ. Так Йосип вигодував грудьми Адольфа. А потім нам "великий історик" путін розповідатиме про "роль СРСР у перемозі над третім рейхом". Перемога була, але міць третього рейху була створена за допомогою ссср і про це треба пам'ятати!