Bublikbn

[Олег Володарський @volodarskijo]

Додому на щиті повертається випускник Лозівського центру професійної освіти - Роман Володимирович Майстренко, 2005 року народження.

Він загинув під час виконання бойових завдань, захищаючи державний суверенітет і територіальну цілісність України.

Роман здобував освіту в закладі до 2023 року за професією "Верстатник широкого профілю".

Після завершення навчання він обрав шлях воїна й до останнього залишався вірним військовій присязі.

Його життя обірвалося надто рано, але він прожив його гідно - з почуттям відповідальності за країну, за тих, хто поряд, за майбутнє, яке ми будуємо сьогодні.

Висловлюємо глибокі співчуття батькам, рідним, побратимам та всім, хто мав честь знати цю людину.

Світла пам'ять і незгасна вдячність Герою, який назавжди залишиться в наших серцях.

[Bublikbn @bublikbn]

@InUKRofficial За хлопця обідно! Котик якийсь байдужий!

[Bublikbn @bublikbn]

@Dimka_Fedorov В мене мама померла від такої хвороби. Під час огляду приходили всі лікарі, я так розумію, що такий діагноз ставлять не дуже часто.

[Lara Fain @larafain14]

Сегодня русский дронщик в Никополе убил женщину в инвалидном кресле. Ее зовут Александра Александровна Кислая. Ей было 87 лет. Вместе с ней убит ее сын.
Александра Александровна пережила вторую мировую войну. Ее не убили немецкие фашисты, ее убили русские фашисты.
Россия - гной.

[Олег Володарський @volodarskijo]

Є історії, які не мають права бути просто рядками тексту.

Костянтин Добрянський народився 4 жовтня 2002 року у Вінниці.

14 квітня 2026 року Костянтин Добрянський загинув, захищаючи Україну.
Йому було лише 23…

У нього залишився маленький син.
Світла пам’ять.
Вічна шана.

[Олег Володарський @volodarskijo]

"Ледь волочить задні лапки": до центру порятунку диких тварин потрапила тигриця, яку попередні власники довели до рахіту, дисплазії та атрофії м'язів

Однорічну тварину забрали на умовах, що вона ніколи не повернеться до кривдників. Припускається, що такий стан є наслідком

[Леся Українка @LesyaUA7Evropa]

Це щоб,нарешті, любителі віддавання територій зрозуміли -з ким ми воюємо!
В Нікополі орки скинули дрон на жінку і дитину.Вони йдуть по алеї зліва.
Збільшіть відео.
Жінці 55 років і дитині 7 років.
Мами в хлопчика нема.Тата теж.
Вони самі один в одного.
Важкопоранені.В лікарні.

[Сергій Погребецький @pogrebeckij]

На Донеччині загинув випускник Харківського національного медичного університету Єгор Яремко, 1997 року народження.

За даними університету, з лютого 2025 року Єгор служив у складі 109-ї окремої бригади територіальної оборони Донецької області.

Він загинув під час виконання бойового завдання, евакуюючи поранених військових.

Після завершення навчання в ХНМУ Єгор працював лікарем травматологом-ортопедом у Центральній міській клінічній лікарні у Дружківці. Зазначається, що він зарекомендував себе як відповідальний фахівець, чуйна та віддана своїй справі людина.

"Світла пам’ять про Єгора назавжди залишиться у серцях усіх, хто його знав – друзів, колег, викладачів і пацієнтів. Його мужність, самовідданість і готовність допомагати іншим є прикладом справжнього служіння людям і своїй країні", - сказано у повідомленні вишу.

Щирі співчуття родині, близьким, друзям і колегам Єгора. Вічна пам’ять і шана Герою.

[Олег Володарський @volodarskijo]

Йому було лише 22… У боях за Україну загинув Ростислав Гордєєв родом із Краматорська, що на Донеччині.

Рідні згадують його як щиру, добру та життєрадісну людину.

У захисника залишилися батько, сестра, тітки та інші близькі.

Світла пам’ять Герою !

[чашечка депрессо @babkazistvolom]

три роки бою за Оріхово-Василівку. день, коли війна для мого рідного бату назавжди зафарбувалась чорним.
там лягли наші Добрик, Гєна, Міха, Скіф, МЧС, Гора і ще багато крепких козаків.

10.03.2023.
простіть нас, пацани, ми старались.

[Сергій Погребецький @pogrebeckij]

На жаль, ще одна сумна звістка для мешканців Миколаївської громади: 09.03.2026 року загинув Денис Лискун, позивний "Ден"
Народився Денис Володимирович 12.03.1994 р. в с-щі Улянівка, закінчив місцеву загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. З липня 2024 року проходив службу в 5 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України.
Низький уклін земляку, схилимо голови перед світлою пам'яттю Дениса, який назавжди приєднався до лав небесного війська. Вічна пам'ять..

[Alex Golobutsky (Олексій Голобуцький) @golobutsky]

Дніпро, нічний клуб "Imperia", російський репертуар і трансляція веселого чувака зсередини: "О, с*ка, как бандеровцев жаба давит, п*д*сов, бль!" (коментар до "Кайфуем" Арсена Пєтросова).

Автора відео вирахували швидко на ТікТок - це Олег Зозуля, працює підприємцем та займається роздрібною торгівлею з лотків на ринках, з жовтня 2023 року значиться у реєстрах засновником благодійного фонду «Обʼєднані у благодаті України». Відповідно, накидали належних коментарів. Олег ляпнув коментаторам «Удалитесь нуй вобще бль, особенно бандеровцы е**чие» (с) - і випиляв акаунт. Але пізно: вже всі в курсі, включно з правоохоронцями.

[M: аr:a @kava220]

1 березня у Бузковому парку російську бронетехніку зустріли херсонські тероборонці, більшість з яких полягли в бою.

[Сергій Погребецький @pogrebeckij]

Діваков Андрій Юрійович народився і зростав у місті Лозова. Його життєвий шлях розпочався зі стін Лозівської загальноосвітньої школи № 7, де він залишив по собі найтепліші спогади. Вчителі та друзі пам’ятають Андрія як людину-світло: надзвичайно доброго, щирого та завжди усміхненого хлопця, який вмів підбадьорити кожного поруч.
Він був людиною праці й мав справжні «золоті руки». Усе, за що б не брався Андрій, спорилося, а його серце належало простим життєвим радощам — тихій риболові та автомобілям, якими він захоплювався з юності. Одразу після школи він розпочав свій трудовий шлях, а останні роки працював водієм на Лозівському водоканалі, щодня дбаючи про добробут рідного міста. Колеги знали його як надійного професіонала та вірного товариша.
У серпні 2024 року життя Андрія зробило крутий поворот — він став на захист України. Свій військовий обов'язок виконував у лавах військової частини А4941 на посаді командира бойової машини — командира 1-го механізованого відділення. Як справжній лідер, він вів за собою побратимів, виявляючи незламну мужність та вірність присязі.
14 жовтня 2024 року, під час забезпечення національної безпеки і оборони в районі населеного пункту Цукурине Покровського району Донецької області, солдат Діваков Андрій героїчно загинув. Він прийняв свій останній бій під час відбиття штурмових дій противника, до останнього подиху стримуючи збройну агресію проти рідної землі.
У Андрія залишилися найдорожчі люди: кохана дружина, батьки та брат. Неможливо знайти слів, щоб втамувати цей пекучий біль, але ми схиляємо голови в глибокій пошані перед подвигом справжнього чоловіка, відважного воїна та вірного сина України.

[CITIZEN🌎ГРОМАДЯНИН🇺🇦 @ctzn24]

Підтримай спільний збір на реабілітації поранених.

🫶https://t.co/IgxFoWuxjH

БФ Громадянин спільно з https://t.co/VOydQHofZ6 збирає кошти на тривалу спеціалізовану реабілітацію для 25 важкопоранених ветеранів з усієї України від Харкова до Львова.
Це люди з ампутаціями, складними травмами кінцівок, черепно-мозковими та спинальними травмами, іншими складними мінно-вибуховими ураженнями.
Дізнатися детальніше про історії наших Героїв можна за посиланням: https://t.co/688or2wsRV

[Сергій Погребецький @pogrebeckij]

28 лютого 2026 року у Рівненському районі попрощалися із двома Захисниками- Олександром Курсиком з Рівненської громади та Романом Сабанюком з Корецької громади.
📷Олександр Курсик народився 01 жовтня 1985 року в селі Срібне колишнього Радивилівського району. Навчався у Бродівській спеціалізованій школі з поглибленим вивченням англійської мови та в Радивилівському загальноосвітньому ліцеї.
Здобув фах журналіста у Міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені академіка Степана Дем’янчука. Згодом навчався на економічному факультеті у Національному університеті водного господарства та природокористування.
У 19-річному віці почав журналістську діяльність. Був кореспондентом служби новин та ведучим на «Радіо Край», працював на телеканалах «Рівне 1», «НТН», «Інтер», був кореспондентом «ТСН», директором зі стратегічного розвитку телерадіокомпанії «Ритм» та власником інформаційно-розважального сайту «ЧаРівне».
З листопада 2007 року до червня 2008 року був помічником народного депутата. Тоді ж прийняв присягу держслужбовця й отримав сьомий ранг державної служби. З 2010 року був обраний депутатом Рівнеради, у 2013-му – головою фракції ВО «Батьківщина» у міській раді. З грудня 2021 року був першим заступником Малолюбашанського сільського голови.
У 2016 році Олександр Курсик перебував у зоні проведення антитерористичної операції. На початку повномасштабного вторгнення доєднався до лав ЗСУ і воював у складі 14-ї окремої механізованої бригади. Мав медаль «За військову службу Україні». Під час перебування на передовій отримав контузію. Після реабілітації продовжив службу в одній із військових частин Рівненщини.
Олександр Курсик помер у Рівному 26 лютого 2026 року після перенесеного інсульту. Упродовж двох тижнів лікарі боролися за його життя.
У Героя залишилися дружина та троє дітей.
Поховали військовослужбовця на Алеї Героїв кладовища «Нове» у Рівному.
📷Роман Сабанюк народився 31 січня 1999 року у селі Крилів. У 2016 році закінчив Крилівську загальноосвітню школу І–ІІІ ступенів, а у 2018 році завершив навчання у ВПУ № 1 міста Рівне, де здобув спеціальності «монтажник гіпсокартонних конструкцій» та «маляр».
Із початком повномасштабного вторгнення у 2022 році Роман Сабанюк став до лав Збройних Сил України.
З 21 квітня 2024 року вважався зниклим безвісти.
Згодом стало відомо, що воїн загинув під час виконання бойового завдання внаслідок штурмових дій противника в населеному пункті Очеретине Покровського району Донецької області.
Поховали Героя на місцевому кладовищі.
Схиляємо голови у скорботі!

[Andrey Smetanenko @AndreySmetanen6]

Украинский солдат Александр Кириенко до и после освобождения из российского плена…

[Сергій Погребецький @pogrebeckij]

Назавжди 25. У Хмельницькому попрощалися з прикордонником Володимиром Крутовим

Військовий ніс військову службу у складі бригади Гвардії наступу «Помста». Життя захисника обірвалося 15 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання на Харківщині внаслідок удару ворожого дрона.

[Сергій Погребецький @pogrebeckij]

Марія Бігун (Леут) у 2018 році із золотою медаллю закінчила ліцей №25 міста Житомира.

Це була талановита людина з гострим розумом і сталевими принципами.
Переможниця безлічі всеукраїнських та Міжнародних конкурсів, олімпіад, лауреатка Президентської премії.

Повномасштабне вторгнення застало нашу випускницю у Києві, де вона навчалася в Київському політехнічному інституті імені Ігоря Сікорського за спеціальністю «Інженерія програмного забезпечення».

Вона не могла залишатися осторонь, активно займалася волонтерською діяльністю та вступила до рядів Київської ТРО, з тих пір постійно перебувала на фронті і брала участь в активних бойових діях.

21 лютого під час виконання бойового завдання Марія Бігун (Леут) загинула…

(с) Ліцей 25 м.Житомира

[Сергій Погребецький @pogrebeckij]

Воєнні втрати Шепетівської громади у лютому 2026 року
Впродовж останнього місяця зими мешканці громади неодноразово збиралися на площах та в храмах, щоб віддати останню шану землякам, які до останнього подиху боронили незалежність нашої держави.
На початку місяця, 7 лютого, Шепетівка прощалася зі старшим солдатом Сергієм ПИСАРІВКОЮ. Він служив номером обслуги розрахунку мінометного взводу мінометної батареї батальйону територіальної оборони. Його життя обірвалося 26 січня 2026 року на Донецькому напрямку. Під час виконання чергового бойового завдання він отримав поранення, які виявилися несумісними з життям. Досвідчений воїн залишився вірним військовій присязі, захищаючи східні рубежі країни.
Вже за кілька днів, 9 лютого, на центральну площу міста знову йшли з квітами. Громада провела в останню дорогу молодшого сержанта Якова ПОЛІЩУКА, 1997 року народження. Попри молодий вік, Яків обіймав відповідальну посаду командира відділення та командира екіпажу безпілотних авіаційних комплексів у штурмовому батальйоні. Він загинув 31 січня 2026 року у запеклому бою на Запорізькому напрямку, мужньо виконавши свій військовий обов'язок. Його відданість справі та героїзм стали прикладом для побратимів.
Наприкінці місяця громаду сколихнула ще одна сумна звістка. 22 лютого 2026 року відійшов у вічність солдат Роман ЛУЦИК. 30-літній Роман був курсантом навчальної роти школи індивідуальної підготовки та готувався до виконання бойових завдань. Прощання з молодим захисником відбулося у суботу, 28 лютого. Героя поховали на кладовищі села Пліщин.
Кожне з цих трьох імен назавжди вписане в історію боротьби нашої громади та всієї України за свободу. Щирі співчуття родинам загиблих героїв.