Кожен політичний гравець поставив собі одне питання: навіщо МЕНІ ОСОБИСТО підтримувати Михайла Федорова?
І, судячи з голосування, відповіді для себе не знайшов.
Велика політика - це коаліції, домовленості, компроміси. Довго, нудно, часом негарно.
Вийти і сказати «я класний» тут не працює. Особливо перед тими, хто з’їв не одну політичну собаку.
Бо в політиці недостатньо пояснити, чому ти хороший. Треба дати іншому зрозуміти, чому йому вигідно бути поруч із тобою.
«Увы и ах», як свого часу любив казати один мій знайомий дуже досвідчений політик.
Історія з Сенс Банком, черговий доказ того, що державне майно - це не майно держави. Це просто годівниця.
Все на приватизацію.
«Продати все, окрім совісті»(с)
По самій справі казати особливо немає що, все зрозуміло. Є лише один нюанс, який мені незрозумілий.
Ірина Мудра на плівках обговорює мішки грошей російською. Якщо, звісно, це справді її голос.
Хоча народилася вона на Львівщині й навчалася там же, причому у двох вишах.
Для себе вже не вперше помічаю: щойно доходить до «блатних» справ, чомусь усі фігуранти подібних історій переходять на російську.
Думаю, секрет простий: просто не хочуть поплюжити українську. Бережуть і не дозволяють їй звучати в таких розмовах. Щоб не дай Боже не заплямувати.
Ось де справжня гідність і справжня повага до рідної мови.
Спитав ШІ, які слова найчастіше вживалися у звернені Михайла Федорова і ось що він мені відповів:
ТОП-10 слів за частотою вживання:
1. Країна — понад 20 разів.
2. Україна / українці — близько 20 разів.
3. Держава — 18 разів.
4. Війна — 17 разів.
5. Влада — 12 разів.
6. Рішення — 11 разів.
7. Демократія — 8 разів.
8. Надія — 8 разів.
9. Росія — 8 разів.
10. Довіра — 7 разів.
Як на мене, слова безпека не вистачає. А воно ключове зараз.
Михайло Федоров записав відео.
Як завжди, інтелігентно. Без прізвищ, без прямих заяв і без конкретних пропозицій. Натякнув про те, що можна провести вибори і не чекати кінця війни.
Текст побудований правильно і логічно. Але одне маленьке зауваження від футбольного вболівальника: якщо виходиш грати проти Реала, треба бути трохи нахабнішим.
Поважати - можна і потрібно. Боятися - ні.
Якщо вже вийшов грати, то треба грати на перемогу.
Ющенко, залишаючи посаду прем’єр-міністра у 2001 році, сказав:
«Я не йду з політики. Я йду, щоб повернутися».
За чотири роки він повернувся.
Завтра Верховна Рада голосуватиме за нового міністра оборони. Михайло Федоров остаточно залишає цю посаду.
Цікаво, що він скаже. Або не скаже.
Бо посаду можна втратити за один день.
А політичну кар’єру - лише якщо самому вирішити, що вона закінчилася.
Я знаю Харків так само добре, як знаю себе. Можливо, краще.
Можу з одного вигляду людини сказати, з якого вона району. А якщо не з міста, то тут навіть думати не треба.
Пам'ятаю, де асфальт, де бруківка, де плитка.
Він мені іноді сниться.
Найбільше я люблю в ньому дві речі, які збоку здаються однією. Харківський снобізм і харківську зухвалість. Причому зухвалість тут двох сортів. Якщо грубо і вульгарно, то є базарна, а є університетська. Це різні світи, вони одне одного зневажають, і мені зрозумілі обидва.
Збоку це можна прийняти за пиху. Амбіції, гонор, знання собі ціни.
А насправді саме ця зухвалість місто й витягла.
Харків ніколи не був містом патріотів у звичному сенсі. Без гучних слів, без демонстрації почуттів. Надмірний патріотизм тут вважався чимось трохи непристойним, як голосна розмова в театрі.
Але гордість була завжди. Просто вона більше стосувалася самого міста і його ролі в житті країни.
А коли настав потрібний момент, виявилося, що це те саме.
У лютому двадцять другого до міста зайшли колони.
Вийшли не всі.
Тепер, діставши по дурній макітрі, вони б'ють з безпечної відстані. Помста дрібної людини, яка інакше не вміє.
І ось напередодні свята в місті почалася суперечка, коли взагалі його відзначати. Одні кажуть, що на Успіння, п'ятнадцятого, як святкували до сімнадцятого року. Інші за двадцять третє, як звикли за багато десятиліть.
Мені ця суперечка страшенно подобається.
Ідіоти шлють ракети, а харків'яни відмахуються від них, як від мухи, і продовжують свою внутрішню розмову. Про себе, про свою історію, про свою дату.
Місто, яке мало право на багато що ще до війни. А після неї має право на значно більше.
Скромність ніколи не входила до переліку харківських чеснот.
Двадцять третього йому 372 роки.
Харків звик святкувати голосно, нарядно і нескромно, не зважаючи ні на кого і ні на що. Думаю, цього року не буде винятком.
Зрештою, не окупантам визначати тут порядок денний.
Я багато років дивлюся, як це місто любить себе. Незручно, зверхньо, без пояснень, зате по-справжньому.
Любіть Україну так, як харків'яни люблять Харків.
The night was loud. Maybe the loudest of the whole war. Or maybe it just seemed that way and I have already forgotten.
I am grateful to my memory for working in emergency mode all this time. It clears the cache quickly and frees up space for the new.
Orlyk has his birthday tomorrow. He spent this night anxious. Bathroom, toilet, hallway, then the bathroom again.
A few days ago an experienced dog handler said that Orlyk is an egoist and a narcissist. That he needs attention and needs to be the only one at the centre. For our family that is not news. If he were different, he would not have fitted into our household routine.
In the morning the first question in the building chat, is the house intact?
Intact.
Nine dead, twenty eight wounded, four of them children. Seventeen in hospital. Fires and destruction in five districts, in Solomianskyi they are clearing a five storey building.
We went out for a walk. Crows are cawing, two people on a bench are having bakery coffee for breakfast.
Orlyk stopped in the middle of the yard, turned his side to the sun and waited for me to photograph him. For a narcissist that is normal and natural.
I took the photo. Today we are going to cheer for Kharkiv. Orlyk stays home, dogs are not allowed into the stadium. Tomorrow there will be a cake, a candle, guests, everything as it should be.
We live on.
#kyiv
Russia Today, which is Russian state media operated out of the Kremlin is now mocking President Trump and suggesting he is sleeping during events. Russia says President Trump is too old to be President and that we need younger Presidents.
I can’t wait for President Trump to sign the new Russia sanctions bill. These Russians need to be put in their place.
It’s actually insane that some members of Congress are talking about sending a delegation to Russia as they are attacking our President and supplying Iran with weapons to murder US soldiers.
Russia has infiltrated our Congress via @kadmitriev
He probably shouldn’t be allowed inside the Capitol.
This is called common sense.
He’s obviously a bullshit artist claiming he wants peace and posting his stupid little white dove emoji 🕊️ which is ironically a Ukrainian symbol of solidarity.
You want peace Kirill? Then tell Putin to stop supplying Iran with weapons and explosives to murder US soldiers.
Tell your state media to stop amplifying the IRGC’s stupid Lego assassination videos.
It’s time for members of Congress to call this out. Why are Russians being welcome inside Congress when the Trump admin confirmed Russia is helping Iran?
Blacklist them from all federal buildings and kick their diplomats out of America.
It’s outrageous.
From Kyiv. 🇺🇦
You did the one thing most people in your space never do – you came here and looked with your own eyes instead of staying inside the information bubble.
Russian propaganda is strong exactly because it never meets reality. You met it. That already matters more than a hundred online debates.
Zelenskyy is right about the drones. We are building the next generation of warfare while America can take the technology without losing a single soldier. That is the real America First equation.
And he is right about peace. A ceasefire that saves lives tomorrow is better than a twenty-year war that empties both countries. Trump is the only one who can force that conversation with Putin.