згадала як на мій 15 день народження мама весь день готувала, щоб на наступний день накрити стіл для родичів, а мені ці святкування нахуй не треба були і я весь день гуляла з друзями, а маму шкода бо її мабуть ніхто за це не подякував
тому ні для своєї дитини таке робити не буду
В неї вже є донечка і вона все ще спілкується з нашою однокласницею
І я не можу перестати думати чи вона взагалі мене памʼятає
Чи вона хоч раз за всі ці роки думала про мене? Сумніваюсь
В далекому дитинстві, десь в років 12-13, в мене була подружка, яка була для мене ВСІМ, не знаю чому але саме до неї я була дуже привʼязана, але потім я змінила школу и ми перестали спілкуватись
Я знайшла її інсту
Я так заїбалась думати що зі мною щось не так
в мене не має друзів які б за мене хвилювались, і все спілкування завжди лежить на мені
Я ніколи не буду другом номер 1 для когось, не дивлячись на всі мої старання