Вітаю всіх чарівних представників і представниць СОУ з сьогоднішнім святом!
Вітаю всіх ветеранів і ветеранок, які вже не в СОУ, і дякую вам!
Схиляю голову перед тими, хто на щиті
Russia bombs hospitals.
Russia bombs prenatal centers.
Russia bombs kindergartens.
Russia bombs schools.
Russia bombs churches.
Russia is anti-life and pro-death.
Відповідальність.
Саме це слово Михайло Федоров регулярно використовує у своїй публічній риториці, тому логічно застосовувати до нього той самий стандарт, який він пропонує застосовувати до інших. Для мене відповідальність починається не з фрази «я беру відповідальність». Таку фразу сьогодні може сказати будь-хто. Вона має зміст лише тоді, коли за нею можна поставити конкретні запитання: за яке рішення ти відповідаєш, що саме зробив, де помилився, які наслідки настали, що втратив через власну помилку і що зробив після того, як її усвідомив.
Пан Михайло багато років був частиною команди президента. З 2019 року він займав найвищі державні посади — міністр цифрової трансформації, віцепрем'єр, з січня 2026 року міністр оборони. Він формував команди, впливав на кадрові рішення, будував вертикалі управління, був одним із найбільш публічних представників влади і протягом семи років асоціював себе з цією командою. Тому коли сьогодні він говорить про системні проблеми держави, корупцію, втрату довіри, кризу управління або відсутність надії, для мене природно виникає питання: яку частину всього цього він відносить до власної відповідальності?
Мені недостатньо почути, що людина «не свята», що вона «теж помилялася» або що «треба було сильніше боротися». Це дуже зручні формулювання. Вони створюють враження самокритичності, але майже нічого не пояснюють. Якщо ти справді говориш про відповідальність, назви свої конкретні помилки.
Без цього виникає дуже зручний простір для політичної святості. Усе хороше легко записується Михайлу в заслугу, а все погане пояснюється президентом, оточенням, системою, корупціонерами або кимось іншим.
Можливо, частина цього відповідає дійсності. Але для такого висновку потрібна конкретика. Інакше це вже не аналіз, а створення політичного міфу.
Це добре помітно, коли порівнюєш його власні публічні висловлювання.
16 липня, одразу після відставки, він говорив про Сирського в максимально персональній формі: що той «не готовий особисто в очі говорити про проблеми», що він «плете інтриги», що він «поставив ультиматум», що замість того, щоб «асиметрично перемогти росію», він «придумав, як розколоти країну».
29 липня в інтерв'ю Українській правді причина відставки вже інша: закупівлі й тендери. «Причина, яка пов'язана із закупівлями, з тендерами, з тим, що ми почали перебудовувати процеси в цьому напрямку — це викликало велике незадоволення».
Пізніше з'являється теза про те, що він не воює з конкретними прізвищами, а бореться із системою.
Раніше звучав образ менеджера, який не бореться за посади. Тепер він завуальовано говорить про політичні амбіції.
Я не бачу проблеми в тому, що людина змінює думку. Змінюються обставини, з'являється нова інформація, людина набуває нового досвіду. Проблема починається тоді, коли між кількома суттєво різними версіями однієї події немає пояснення.
Якщо твоя позиція змінилася, скажи коли і чому. Якщо політичні амбіції з'явилися після відставки, це можна прокомунікувати. Якщо вони існували раніше, варто це визнати.
Це і є відповідальність за власні слова.
Те саме стосується слів про стару систему. У зверненні 18 серпня Федоров сказав: «ми не маємо права дати старій системі забрати у людей надію».
Що таке «стара система»?
Федоров вийшов із цієї системи місяць тому. Сім років він був її частиною на найвищих посадах. У тому ж зверненні він говорить, що «головним критерієм для призначення людини є не її професійність, не результат і не здатність змінювати країну, а особиста лояльність до системи». Він сам сім років призначав людей.
У цій конструкції «стара система» стає зовнішньою силою, яка діє окремо від конкретних людей і рішень.
І в цю зовнішню силу дуже зручно виноситься персональна відповідальність.
Я ПРАВИЛЬНО РОЗУМІЮ :
1. Порошенко випускає ролик на 11 хвилин, де вимагає відповідей від теперішньої влади.
2. Федоров записує відео на 10 хвилин і говорить про вибори.
3. Банкова у відповідь каже: «проводьте вибори між прильотами балістики» — з сарказмом.
4. Вриваються НАБУ і САП.
5. Знаходять методичку, як маніпулювати телебаченням та інтерв'ю.
6. Вспливає ажіотаж, що не дарма минулого року відстоювали НАБУ і САП.
7. Партія Зелі окупувала ВР.
8. Тимчасова слідча комісія (ТСК) на Банковій була підім'ята під владу.
9. Намагалися відмити гроші для того, щоб внести заставу за чергового кєнта.
10. Мудра на плівках каже, що корупцію треба очолити, а не боротися з нею.
11. Тимур Міндіч, який звалив до євреїв, усе ще отримує гроші з казни України.
12. Як і очікувалося, через окупацію фракції Зелі більшість проголосувала за Хмару — народ не почули.
13. Ексміністр енергетики Галущенко шантажував Офіс Президента: якщо не зробити йому заставу, він злиє всіх у НАБУ.
16. Тому з тієї самої верхівки «потупали ніжками», щоб терміново зібрати гроші й відбілити їх.
17. На плівках говорять про те, що влада підім'яла під себе митницю та її фінансові потоки, Бюро економічної безпеки (БЕБ), Агентство з розшуку та менеджменту активів (АРМА), дотискають Державне бюро розслідувань (ДБР); намагалися, але не вийшло підім'яти НАБУ і САП.
18. Кабінет Міністрів теж у долі.
19. Дніпровський бізнесмен теж у долі.
20. Фінансовий моніторинг робить «віконце» для переказів у 150 мільйонів, а колизвичайна людина робить переказ — одразу «звідки гроші?».
21. Зеля як завжди умив руки, що не при справах — швидко звільнив Мудру.
22. Закордонні ЗМІ та політики в ахуї.
23. Мудра намагалася сфальсифікувати вибори до Громадської ради контролю при НАБУ, щоб завести туди своїх людей.
24. Верхівка панічно боялася керівника САП Клименка, прямо кажучи: «Если он выиграет конкурс на второй срок — нам усім пи***а!».
25. Мільярдні схеми Офісу Президента хотіли прокрутити, оформлюючи перекази на рахунки тещі.
26. Злочинна організація отримала повний контроль над державним «Сенс Банком», зробивши з нього ручну «пральню».
27. Коли Мудра на плівках каже, що «зверху тупають ніжками», вона точно не говорить про себе в третьому особі, бо вона підлегла. Це означає, що цей «верх» — це або сам Зеля, або керівник ОП, або над ними всіма рулить Тимурка Міндіч, чи хтось іще.