«Просто я стільки чекала, коли нарешті подорослішаю, а тепер виявилось, що нема ради чого дорослішати, — пояснила вона. — Одна тільки війна, війна, війна і робота, робота, робота. Я вже не маю сили.»
Місто дівчат, Елізабет Ґілберт
«Після певного віку складно знаходити нових друзів. Світ стає самотнім, порожнім місцем, дарма що в ньому аж кишить новоспеченими молодими душами.»
Місто дівчат, Елізабет Ґілберт
«У старшому віці я зрозуміла одну річ: ти починаєш помалу втрачати людей, Анджело. Не те, щоб людей у світі бракувало — о ні. Просто з часом меншає твоїх людей. Тих, кого ти любила. Тих, які любили тих самих людей, що й ти. Тих, що знають усе про твоє життя.»
«Хай там як, а в житті кожної жінки настає час, коли їй просто набридає безкінечно соромитися. І тоді вона вільна стати тією, якою насправді є.»
Місто дівчат, Елізабет Ґілберт
«Війна вселила в мене розуміння, що життя небезпечне і скороминуче, тож нема сенсу відмовляти собі в задоволенні чи у пригодах, поки ти ще живеш на цьому світі.»
Місто дівчат, Елізабет Ґілберт
«Я проплакала всю ніч, але вранці пішла на роботу. У той час багато людей мусили так чинити. Ми плакали, Анджело, а потім ішли працювати.»
Місто дівчат, Елізабет Ґілберт
«З певного віку ми всі ходимо цим світом у тілах, скроєних із таємниць, сорому, смутку і давніх незагоєних ран. Через усі ці страждання наші серця стають зболені й понівечені, та все ж ми сяк-так тягнемо лямку далі.»
Місто дівчат, Елізабет Ґілберт
«Але з віком пізнаємо сумну істину: дечого нам ніколи не вдасться залагодити. Деякі помилки не виправить ніщо — ні плин часу, ні найпалкіше бажання. Я на власному досвіді переконалася, що це найважчий урок з усіх.»
Місто дівчат, Елізабет Ґілберт
«Хтось щось тобі обіцяє, а потім порушує свою обіцянку. Спочатку всі говорять про спектакль, а потім його згортають. Шлюб здається міцним, а потім люди розлучаються. Нема-нема війни, а потім є.»
Місто дівчат, Елізабет Ґілберт
«Хочу тобі сказати, що мати заощадження — не зовсім те саме, що мати план дій, але вони дають дівчині відчуття, що колись і план у неї зʼявиться.»
Місто дівчат, Елізабет Ґілберт
«Я плакала за своїм братом і за всіма хлопцями, яким не судилося повернутися додому. Плакала за всіма дівчатами, які втратили своїх коханих і свою юність. Плакала, бо ми стільки років пожертвували цій пекельній, нескінченній війні. Плакала, бо була до біса втомлена».
«Їй так добре вдається передбачити, що станеться в книжках, але так погано вдається все, що стосується передбачення життєвих подій. Саме тому Фібі завжди надавала перевагу книжкам, адже жити по-справжньому набагато важче.»
«Інколи вона читала книжки замість того, щоб жити реальним життям, але хіба це не означає, що її життя неможливе без читання книжок?»
Весільний народ, Елісон Еспач
«І можливо, всі люди на світі самотні. Можливо, це й означає бути людиною. Постійно розмірковувати над власною сутністю, що міститься у твоєму тілі.»
Весільний народ, Елісон Еспач
«Мене завжди чомусь дуже вражали люди, здатні на одному подиху прочитати чотириста сторінок заради одного-однісінького оргазму. Це така праця. Подивитись якесь відео було б у багато разів простіше.»
Весільний народ, Елісон Еспач
Що скажете?