@vicesam Минулого літа почув від санітарки в лікарні, що раніше працювала вчителькою, але поміняла роботу, бо «гроші ті самі, але тут швабру кинула, пішла додому і забула»
Спробуй лише, перейди,
Перетни цей рубіж між.
Вийди вночі до води,
І спитай її: чом не спиш?
А не спить, бо шумить трава,
Бо зірки, мов мільйон очей.
І вода собі, мов жива
Дістає тобі до плечей.
Крізь тінь каштанових алей
Рахую я повільно кроки.
Я міг би бути журавлем,
Але обрав собі неспокій.
Я міг би бути морем риб,
Але я в морі тільки човен.
Я міг би знати більше слів,
Але мовчу про тебе знову.
Літній полудень - майже мед,
Не солодкий, але липкий,
Пахне липово. Наперед
Не загадуй, бо навпаки.
Бачиш знов, як гаряча сталь,
Сонце ранить бліді тіла.
Спека падає на асфальт,
Розтопившись, немов смола.
Я не знав, як назвати червень,
Але в нього вже є імʼя.
Всіх запрошено на вечерю,
Якщо ти, то, мабуть, і я.
Нам з тобою не вʼянуть квіти,
Нам з тобою горять вогні.
Нас запрошено цього літа,
Тільки ж ти не відмов мені.
Ти прокинешся, як світатиме.
Шумно в місті і спів птахів -
Голоси, що звучать питаннями:
Чи достатньо? Чого хотів?
Може, ніч і майстерна звабниця,
Рани ранку і твердість скель.
Як нам прагнути досконалості,
Коли тіло таке крихке?
Пелюстки магнолій під ногами,
Падають сецесії балконів.
Їх важкі бетонні кілограми
Б’ються об бруківку баритоном.
Після нас весни, мабуть, не треба,
Але нам сьогодні не до цього,
Бо вечірнє кольорове небо
Падає магноліям під ноги.
Вишневий
Хтось обіймає коханок,
Цілує у губи ніжно
Я навесні обіймаю
Пишноквітучі вишні.
Кожній кажу: ти гарна,
Кожну стрічаю радо.
Та, що не має кохання,
Вишнею може стати.
Говорити посеред ночі -
Ще не значить не бути почутим.
Тож заплющуєш міцно очі,
Ніби це допоможе заснути.
Відкриваються навстіж вікна,
Розквітає в кімнату вишня,
І тебе обіймає вітер,
Так, наче ви найближчі.
Наші óбрази нетривкі,
А обрáзи таки надовго.
М‘яко стеляться килимки,
Не спіши витирати ноги.
Я колись загублю ключі,
Не повісивши їх на цвяшок.
У любові нема причин,
Бо любов не питає нащо.
@nemapovnovazhen@vsheredeha о, в мене кураторка в коледжі теж такого діда-алкоголіка до нас запрошувала, а ще розповідала нам, що пожежі на Чорнобилі гасило НЛО.
@vsheredeha У нас в бурсі був вчитель музики, який мав крепкий маразм, кидався в нас баяном і кричав «ви єхиди бусурмани», просто так. Потім він отримав звання заслуженого вчителя навіть.
@APolux@drunk_cachallot Пригадую, як мені на укрпошті не захотіли відправляти посилку, бо вона була в коробці "нової пошти", а я вистояв вже годинну чергу. А в них, бачте, правило таке є, конкурент. Кажу, то спакуйте в пакет. А нема пакета. Дайте тоді свою коробку. А нема коробки. А правила дебільні є.