Країна під час війни завжди тримається на трьох опорах: фронті, тилі та партнерах. Якщо слабшає одна — дві інші починають тріщати під подвійною вагою. Тому й державний бюджет воюючої країни має бути єдиним планом міцності фронту, тилу і міжнародної коаліції.
Фронт сьогодні залишається найбільш стійкою частиною держави, першою і останньою фортецею. Там немає права на самообман. Ворог не читає урядових звітів і не цікавиться рейтингами, а одразу перевіряє кожне рішення на міцність — артилерією, дронами й людськими життями.
Уряд Корецького має нарешті перевести економіку на воєнні рейки. Нам потрібна стратегія, яка допоможе вистояти в тривалій війні. Уряд називає суму майже 4 трильйони 885 мільярдів гривень на сектор безпеки й оборони. Цифра справді велика. Але війни виграють правильно визначені пріоритети всередині цих цифр. Що бачимо в проєкті бюджету? Грошове забезпечення військовослужбовців знову заморожене.
Тому «Європейська Солідарність» наполягає, що у бюджеті є додаткові кошти. Ми знайшли щонайменше 500 мільярдів гривень, які мають бути перерозподілені на армію. Звідки брати ці 500 мільярдів? Ми пропонуємо скоротити корупційні годівнички та популістські роздачки, скоротити видатки на чиновників, депутатів і тилових силовиків, а також прозоро використовувати резервні кошти на потреби ЗСУ. Командир не повинен чекати місяцями на елементарне обладнання, а військові не повинні після бойового виходу записувати відео зі словами: «Допоможіть зібрати на дрони». Держава, яка збирає податки із зарплати військового, не має морального права відправляти цього військового збирати пожертви на власну війну.
Друга опора — тил. Це місце, де для війни виробляють зброю, заробляють валюту, сплачують податки, лікують поранених, відновлюють енергетику і втримують людей в Україні. Російські удари нищать промислові об’єкти, порти, логістику й енергетику. Люди втрачають роботу, а країна — валютну виручку. І головне — держава має забезпечити людей! Тих, хто потребує соціального захисту, бо дефіцит бюджету не дає жодних підстав для скорочення пенсії та соціальних виплат!
І нарешті — про міжнародних союзників. Потреба України у зовнішній підтримці на 2027 рік становить 52 600 000 000 доларів. Довіра — теж валюта, яку можна лише заробити — послідовністю, передбачуваністю і виконанням власного слова. Європейські реформи сьогодні — це не розділ зовнішньої політики. Це частина українського бюджету, частина нашої безпеки і частина відповіді на запитання, чи матимемо ми ресурси для продовження боротьби.
Ми не підтримуватимемо бюджет популізму і чиновницького комфорту, який грабує армію. Але ми готові спільно професійно працювати над бюджетом посилення і стійкості. У 2027 році Україна мусить утримати три рубежі: фронт — силою зброї, тил — силою економіки, союз — силою довіри. Три рубежі. Один бюджет. Одна мета — вистояти й примусити росію зупинити війну.
Шокована звісткою про загибель Миколи Карпʼюка на фронті. Путінський режим вкрав в нього кілька років в російській вʼязниці, а тепер забрав життя. Миколу звільнили з російського полону в вересні 2019. Як багато інших вʼязнів Кремля, хто пройшов страшні тортури і мав свої рахунки з Москвою, Микола Карпʼюк після вторгнення доєднався до лав ЗСУ. Все його життя - це служіння Україні. Честь була знати вас. Найщиріші співчуття дружині, пані Олені, всій родині і друзям. Світлая памʼять.
Ми переживаємо дуже непрості часи — як на полі бою, так і в мирних містах, які перебувають під постійними атаками ударних реактивних «Шахедів».
Сьогодні не має бути жодного іншого пріоритету, окрім Збройних Сил, їх фінансування, забезпечення Сил оборони засобами протидії реактивним «Шахедам» та будівництва укриттів.
Тому ми розпочали переговори на міжнародній оборонній виставці MSPO щодо 24 літаків Super Tucano, які мають високу швидкість, ракетно-артилерійське озброєння та броньовану кабіну і можуть зустрічати та знищувати реактивні «Шахеди».
Про поставку цих літаків ми говорили на нещодавній зустрічі з міністром оборони. І я сподіваюся, що нам вдасться завершити ці переговори.
А поки щодня працюємо й допомагаємо війську.
Цього разу підготували для Збройних Сил техніку та обладнання на 30 мільйонів гривень. Для наших друзів із бригад ДШВ, Сухопутних військ, ССО, Повітряних Сил, морської піхоти та ТрО.
Для них ми знайшли особливі подарунки. Це два броньовані Land Rover Snatch із Великої Британії.
Передаємо сьогодні і контейнерні ремонтні майстерні, завдяки яким техніка швидше повертатиметься на бойове чергування. Сотню ударних дронів «Блискавка» з фіксованим крилом та мобільний шиномонтаж із RunFlat Силам спеціальних операцій.
Також багато іншої техніки — 150 детекторів дронів «Аспірин 2.0», 50 Starlink Mini, 44 генератори та 54 зарядні станції.
Хлопці та дівчата, був радий бачити кожного. Тримаємо звʼязок!
Щодо ініціювання змін до законодавства про мобілізаційну підготовку та військовий обов'язок в частині зменшення граничного віку мобілізації до 55 років https://t.co/EjIaYDpmZp
Сьогодні на моєму TikTok — уже 300 тисяч підписників.
Має бути мільйон. Спочатку один. Потім — більше.
Бо українців, які думають, ставлять незручні запитання і люблять свою країну, — точно не 300 тисяч. Нас — мільйони.
Тут — територія без цензури. І в нас свій марафон. Не пропагандистський.
Наш марафон — щодня підтримувати українську армію. Підтримувати українців. Говорити правду. І працювати заради України.
Тож давайте покажемо, скільки нас насправді.
Не тисячі. Мільйони.
Підписуйтеся просто зараз.
300 тисяч уже тут. Чекаємо саме на вас.
Рік тебе з нами немає, Андрію…
Немає мого друга, мого побратима, людини, з якою ми разом пройшли Майдан, працювали у Верховній Раді, боролися за реформу війська, утвердження української мови та незалежність Української Церкви.
Ми були разом, коли вирішувалася доля України. Продовжили боротьбу за цінності Революції Гідності, коли парламент ухвалював незворотність курсу України в ЄС та НАТО, утвердження української мови, законодавче зміцнення армії та незалежність української церкви. Разом робили все, щоб Україна остаточно вийшла з російської орбіти.
Андрій Парубій був із когорти державників, які добре розуміли, хто наш одвічний ворог і що наш європейський шлях має бути твердим і послідовним.
Рік тому це був постріл не просто в людину. Це був постріл в Армію, у Мову, у Віру. У саме серце України.
Але ворог помилився. Бо можна вбити людину, але неможливо вбити ідеї, за які вона жила.
У Києві з’явилася вулиця імені Андрія Парубія — біля Маріїнського парку, поруч із місцями, де ти захищав Україну як комендант Майдану і де творилася новітня історія нашої держави.
У Львові зʼявилася площа Андрія Парубія. Там, у центрі твого улюбленого міста…
Це — пам’ять. Це — історична справедливість. Це — наш борг перед тобою.
Ти ніколи не жив минулим. Завжди дивився вперед і боровся за майбутнє України. Тому і ми не маємо права зупинятися. Ми маємо зробити все, щоб Україна, за яку ти боровся, перемогла. Щоб вона була сильною, європейською, українською. Щоб її вступ до ЄС і НАТО нарешті відбувся. Щоб твоя боротьба не була марною.
Ти залишаєшся з нами, Андрію. У наших справах. У нашій боротьбі. У нашій пам’яті.
Вічна пам’ять моєму другові й побратиму Андрію Парубію.
Ветерани та їхній досвід — це величезні можливості для країни. На ветеранському форумі «Хроніки війни» говорили про те, як інтегрувати військових, які повертаються додому з війни.
Ветерани повинні мати більшу роль у суспільстві. Ветеранська політика не має обмежуватися гучними подяками, квітами та гаслами, які наступного дня забуваються.
З чого вона має складатися? По-перше, надійне, висококваліфіковане та якісне лікування. Мова не лише про протезування та боротьбу з ПТСР, а й про полегшення адаптації до мирного життя. Здавалося б, хлопці та дівчата повертаються до рідних сіл та містечок, у рідні стіни, але після війни вони приходять зовсім іншими людьми. Обов’язок держави — допомогти повернутися фізично та психологічно до мирного життя.
По-друге, допомога у працевлаштуванні. Повертаючись із фронту, військовий перестає отримувати грошові виплати. Тому держава має вирішити питання роботи для ветеранів.
Насамперед, ветерани мають працювати у секторі безпеки та оборони. Бо це саме та сфера, де досвід цих хлопців та дівчат незамінний. Саме вони найкраще орієнтуються у видах зброї та знають, як її поліпшити. Я пишаюся тим, що там, де ми виробляємо озброєння, яке зараз ефективно захищає українське небо, критичну інфраструктуру й наші бригади, понад 50% працівників — ветерани. І саме вони отримують найвищі зарплати.
Такої програми сьогодні немає. Замість цього міністром призначили не ветерана, бо мета у них одна — політиканство, боротьба за рейтинги і піар на ветеранських проблемах.
Піклуватися про ветеранів мають насамперед самі ветерани — ті, хто говорить з ними однією мовою і зсередини розуміє проблеми, які треба вирішувати.
Тривога триває вже майже дві доби безперестанку. Від російських ракет потерпають і українські книговидавці. За цей час їхні склади та приміщення встигли перетворитися на згарища, а книги — на попіл. «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», Vivat, «Основи», Readeat, «Ранок», КнигоЛенд, «Наш Формат», «Фабула», «Жорж», «Ще Одну Сторінку», «Readberry», «Korali books», «Varvar», «Мамине Сонечко», «Уроборос», «BookChef»…
Спалені наклади українських книг — це не випадковість, збіг чи помилка коригувальника. Росіяни точно знають, що вони роблять. Б’ючи по українських видавництвах, вони бʼють по українській культурі.
Покоління росіян, що виросло на міфі, ніби українська культура — це вигадка, сьогодні продовжує справу власних предків. Якщо раніше у бік українського слова летіли заборони цензора, Валуєвські циркуляри та Емські укази, то сьогодні — летять ракети та дрони.
Ворог укотре доводить, що їхня культура не має нічого спільного з європейською. Бо культура, що виховує вбивць та варварів, не може стояти поруч із працями Шекспіра, Ремарка та Сковороди.
Вони добре знають, для чого це роблять. Нація живе у слові та символах. Держава, що має власну ідентичність, битиметься за мову, пісню, стяг і той самий садок вишневий коло хати до останнього. Без культури Україна — лише територія, яку легко захопити та асимілювати.
Кожне українське видавництво — це люди, які вистояли під час блекаутів, зменшення попиту на книгу та спорожнілі книгарні… Але продовжують перекладати, редагувати та друкувати українською.
Кожен удар — це великі втрати. Для маленьких друкарень непідйомні. Такі видавництва не мають резервів. Для когось згорілий склад — це просто кінець.
Переконаний, що попри всі зусилля москви українське слово, українська книжка точно житиме і важитиме більше. Тож закликаю сьогодні не проходити повз книгарню, а купити новеньку книгу до домашньої бібліотеки. Найменше, що ми можемо зробити, — купити те, що вони встигли врятувати.
Офіс президента - "упорядковує корупцію" та легалізує крадений кеш через державні установи.
Президент - вводить санкції проти "Маша і Мєдвєдь".
Якого вам ще патріотізьма треба, іпсошники?
Час від часу відомі журналісти задаються питанням "Хто відповідальний за мобілізацію?"
Послухайте, ви завжди точно знали хто винен в цінах на цибулю та здачу Маріуполя - то чому тепер не можете чесно визнати, що за мобілізацію відповідальний Порошенко?
✌️АРЕШТ Червінському скасовано. Наступна мета команди ✊ - довести ЗЛОЧИНИ ЗЕ і Ко 🎪
Чергова маленька, але дуже важлива перемога у справі Романа Червінського!
Нарешті Печерський райсуд Києва застосував норми Конституції України, як норми прямої дії у прийнятті рішення:
військовослужбовцю ЗСУ, полковнику Роману ЧЕРВІНСЬКОМУ суд скасував запобіжний захід - домашній арешт – під особисте зобов'язання‼️
Наступна мета команди Червінського -
довести, що Сарієв та СБУ спровокували злочин проти Дмитра Штанька, який розкрив злочини брата Єрмака, після чого журналіст загинув,
а також, що Сарієв - провокатор, який на замовлення Офісу Зеленського-Єрмака, спільно з СБУ висунули проти Червінського наклеп і сфабрикували звинувачення.
Разом до перемоги! Ні репресіям!
Боротьба із ЗЕрежимом і злочинною мафією Єрмака триває ✊🏻
#СвободуРомануЧервінському! 💙💛
ВІДЕО: https://t.co/E7Rn08PE5q