Щось прям тьху отримувати "є" ввечір просто тому, що він добрався додому. Не питаючи як добралась я.
Йдіть у ліси, будь ласка. Ну нашо ше час тратити на такі історії...
Останню годину читаю стрічку про Федорова. Я в ахуї. Чого б то не сидіти і працювати з людьми які, блін, наче роблять щось.
Чисто як у нас кажуть "шукають на гімні сметани" і вічно шось міняють.
Русні на потішку.
Пройшли ці теплі дні.
Охололи стіни будинку, кімната, ліжко.
Дістала перину.
По відчуттях, наче вже й літо проспівала як у тій байці і попереду ю осінь, яка силою затягуватиме у вже цілком обгрунтовану безпросвітність.
Ще один рік марних надій?