Видали дуже важливу для України книгу – мемуари Софії Русової. Вона була активним борцем за незалежність України від царської Росії, у 1917 році брала участь у створенні Центральної Ради та у національно-визвольній боротьбі, яку Україна тоді програла більшовикам. Русова залишила дуже цікаві спогади про ті події, які сьогодні є безцінним документом тієї епохи. Крім того, вони просто цікаво написані і читаються як захоплюючий художній роман.
Дивно, що персона Софії Русової досі недооцінена в Україні і не всім відома, а її мемуарів до сьогодні не було навіть у продажу. Тепер ми їх видали, отже закликаю вас замовляти та читати, ця книга точно має бути у вашій домашній бібліотеці.
Замовляйте книгу за посиланням
https://t.co/X56ER9WEON
Три роки тому, я стояла посеред поля між Херсонською та Миколаївською областями і плакала. Бо після підриву Каховськоі ГЕС - вода пішла на Інгулець і топило села.
Плакала через те, що будинок однієї із сімей затопило і чоловік із дружиною переїхали з дітьми на автобусну зупинку.
Це Великий Луг через три роки після підриву Каховської ГЕС.
Величезна екосистема річкових плавнів уздовж лівого й правого берегів Дніпра від острова Хортиця на Запоріжжі і вниз до Нової Каховки на Херсонщині. Фототред ⬇️
@tiredshenqinqiu ручний пилосос у них повна фігня. заряду не вистачає, щоб по салону в машині пройтись, тільки якусь пуцьку з підвіконня сьорбне і вже розрядився 😒
@robin__zfaynogo По вигляду і переліку прізвищ це часом не Микулинецький цвинтар в Тернополі? 🤔 якщо так, то єврейських поховань там і не буде багато, бо є ще один цвинтар через дорогу, інший в радянський час був зруйнований і забудований, на вул.Острозького зараз там пам'ятна табличка стоїть.
не подобаються гробки? так не ходіть на них. ми вас не вчимо як жити то і ви нас не вчіть як нам наших рідних поминати. особливо коли безліч людей вже багато років не може навіть навідати своїх.
@nanoebano Записуйте в гугл таблиці, як показалв практика так потім простіше розібратись хто кому хто на декілька поколінь вглиб. Ну і сповідні розписи, метрики індексувати по своїм прізвищам.
У дискусії про поминальні традиції мені лічно хочеться вить і лізти на стіну, бо я на рідні могили вже не попаду. І спогади, як увесь рід приїжджав на Проводи, як ми їли за столиком біля пам'ятника під старою абрикосою, як розносили і збирали цукерки і паски по гробках родичів
фууу починається період де з кожної труби дивуються та називають дикою традицію збирання цукерок на кладовищі під час гробків😤😤
це не дико, це просто інше ставлення до ситуації
у нас цукерки кладуть, щоб діти або знайомі їх брали і поминали покійних, а не щоб вони там лежали