Федоров запустив прозорі тендери, лише на закупівлі 155-мм снарядів вартість одиниці впала на $1000. Його робота напряму допомагала підвищити ефективність використання наших з вами податків на армію. А це те, чого ми вкрай потребуємо.
https://t.co/hahgG1Xg2S
Друзі, не зможу завтра бути особисто, але закликаю вас перенести плани на вечір та прийти на площу Франка. Ми потребуємо повернення Федорова на посаду МО, бо це критично необхідно для функціонування війська і боротьби з корупцією всередині. Більше про це можете почитати у ЦПК👇🏻
доки росія вбиває цивільних з неба, на дорогах помирають люди від того, що комусь: а — похуй на пдр. б — похуй на штрафи. штраф за перевищення — 340 грн. давайте чесно, тіпи і чувіхи на дорогих авто навіть з землі не піднімають ці гроші, якщо вони випадають з кишені. штрафи за систематичне порушення пдр мають прогресивно збільшуватись, перетворюватись у крим. відповідальність, конфіскацію майна, відібрати права, тощо. я не працюю в законодавчому органі, який займається створенням законів, я не знаю, як правильно. я людина, яка хоче йти по вулиці з надією, що якийсь уїбан мене не зіб’є насмерть.
довбойоб, який збив людей на пішохідному переході, вбив 4 людей, серед яких 12-річний хлопець, батько якого зараз у війську. тобто, доки він захищав майбутнє сина, довбойоб на дорозі відібрав його теперішнє. тіп за кермом мав 29 (!!!) штрафів за перевищення швидкості.
ще раз. 29.
як я читаю цю цифру: «мені похуй на ваші штрафи, довбойоби. перевищував, перевищую і буду перевищувати».
я хочу, аби подібні штрихи не мали майбутнього як водії. щоб єдиний транспорт, яким він міг керувати, був мотоблок. щоб подібне не повторювалось.
ось петиція, яку створила родина 12-річного хлопця, для того, аби держава звернула увагу і розробила кращі закони для стримування порушень пдр. прошу підписати і поширити.
https://t.co/hnqTmLSD07
russians are actively bombing Kyiv right now. while people are asleep, they relentlessly send missile after a missile. this is the russian culture that tatu (and others) are promoting
Ніхто не казав мені, коли я переїхала до Києва у 2018 році, що одного дня я стоятиму на нігерійському пляжі у вишиванці, святкуючи тисячолітню українську традицію сама опівночі.
Але ось ми тут.
Івана Купала знайшло мене в Нігерії цього року. У мене не було Дніпра але я розпалила власне вогнище в Лагосі. Не було річки але був Атлантичний океан. Я зробила власний вінок, недосконалий, запалила свічку і пустила його на воду.
Ідеально? Ні. Але це було моє.
Дев’ять років в Україні зробили своє. Її традиції перестали бути чужими і стали моїми.
Україна мандрує зі мною. Навіть до Нігерії.
Відео сьогодні ввечері. 🌊🔥🌿