@Ostanniy_Cap Трошки загралися в боротьбу з міфічними упа і бандерівцями і не помітили як діди повмирали, а нове покоління, яке живе без кордонів, взагалі перестало розуміти що за маразм вони несуть
«Один Михайло є, тепер потрібен другий» - скандує площа Франка в ці хвилини в Києві.
📍1. Бо нам вдалось вибороти звільнення Сирського та призначення Михайла Драпатого.
📍2. Але яким чесним не був би Головнокомандувач - мільярди на оборонку елементарно не дійдуть до війська, якщо все розпиляють ще на рівні Міноборони.
📍3. Саме з цим корупційним розпилом в міністерстві боровся Михайло Федоров. Саме за це його звільнили.
Зеленський наче не розуміє, що чим більше днів він мовчить та ігнорує нас - тим більше росте рейтинг того ж Федорова. Чого той же Зеленський так бо��ться
24 липня, штурмуючи ворожі позиції, загинув колишній міський голова Умані Олександр Цебрій. Так-так, ви не помилилися: не в командному пункті, не в теплому кабінеті, а під час штурму ворожих окопів…
Він належав до тих людей, які могли ще багато років будувати сильну державу. Але обрав шлях боротьби за Україну на фронті — і віддати за неї власне життя.
До 2020 року він очолював Умань, працюючи для розвитку рідного міста.
Із початком повномасштабної війни змінив діловий костюм на військову форму та став командиром кулеметного відділення роти вогневої підтримки 58-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Виговського.
Він не шукав виправдань і не скористався можливістю залишитися в тилу. Він добровільно пішов туди де найважче.
Його фронтовий шлях пролягав через найнебезпечніші ділянки Донеччини. Він був молодшим сержанто��, командував кулеметним взводом, а згодом очолив штурмову групу 58-ї окремої мотопіхотної бригади.
Для побратимів він був ��рикладом справжнього офіцерського характеру. Під безперервними обстрілами облаштовував позиції, витягував поранених із поля бою, надавав їм допомогу й робив усе, щоб вони повернулися живими.
Навіть після прямого влучання міни в бліндаж він сам вибрався з-під завалів і майже одразу повернувся до виконання бойових завдань.
Не чекаючи сторонньої допомоги, власним коштом купував для свого підрозділу будівельні матеріали, необхідні для укріплення позицій, а також дрони, які рятували життя українських воїнів.
У 2024 році Олександр особисто захопив у по��он російського штурмовика. За цей вчинок його нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
Та й цього йому було замало. Він створив штурмову групу зі своїх бійців, щоб не лише стримувати ворога, а й вибивати його з української землі.
Не раз, ризикуючи власним життям, виносив поранених побратимів із-під вогню, надавав їм першу допомогу та доправляв до евакуації.
Свій останній бій він прийняв попереду своїх воїнів — очолюючи створену ним штурмову групу.
Останній бій. Донеччина. 24 липня 2024 року.
Умань проводжала свого Героя живим коридором і навколішки. Бо саме так проводжають тих, хто віддав за Україну найдорожче.
Та найбільше хотілося б, щоб цього дня не було зовсім. Він був серед тих, хто міг змінити нашу державу. І саме таких людей Україна не має права забувати. Бо жива пам’ять — це теж зброя.
Згадаймо сьогодні, у другу річницю загибелі, Героя України Олександра Цебрія.
Вічна пам’ять Герою. Вічна слава.
Арахамія і Єрмак змовились і виперли команду Федорова, яка почала шукати альтернативи їх дорогим та неефективним дронам-пукавкам 🙄
Це підтверджує інформацію, що останньою краплею стала закупівля Мишею дронів Вирій на 7 млрд, після чого Зебіл натравив на них ДБР - жаб теж в долі
Умєрова два роки не могли прибрати з Міноборони, ледь прибрали з РНБО — і знову він випливає у Президента як координатор антибалістичної (!) програми. Федоров злетів із Міноборони за пів року, першим (!) дійсно зайнявшись антибалістикою. Як це розуміти?
@podilhappymeal Я думаю полякам поступово пояснюють, так щоб не ранити шляхетський гонор, що заради них ніхто не буде оголошувати мобілізацію за океаном а тим більше проводити операції рівня Overlord
@HromadskeUA Щоб потім шантажувати Україну з вимогами вибачення за повстання Хмельницького? Такі критичні речі мають робитись в Україні. Враховуючи ріст анти-українських настроїв, Польщі не можна давати важелі впливу.
Відмовилася від слави та грошей у москві, спалила контракти та допомагає нашій армії.
Анна Кузіна - та сама Яна з "Універа". Киянка та акторка.
24 лютого вона прокинулася від вибухів у Києві. І в ту ж мить зробила те, на що не наважилися багато її колег.
Вона публічно назвала росію агресором, а путіна - психопатом і терористом. А потім узяла свої контракти з російськими продюсерами - і спалила їх. Назавжди. Без права на повернення.
Чоловік Анни сьогодні захищає Україну зі зброєю в руках. Вона з сином ��иїхала до Європи.
Але не відпочивати. Вона волонтерить. Збирає гроші на амуніцію. Допомагає біженцям.
Вона могла б мовчати. Залишитися в Москві. Отримувати гонорари й грати далі. Але обрала честь.
Патріотизм не купити за рублі. Навіть якщо тобі пропонують мільйони.
Якщо ми за вихідні не знищим всі доступні логістичні центри на болотах, потім їх буде знищити в край складно, чи зовсім не можливо. Кацапи вже будують біля них захист від дронів.
Завтра вже можна починати вимагати відставки президента. Те, що він зробив із Міністерством оборони, СБУ, Генштабом і МВС під час найгарячішої фази війни, це злочин.