З одного боку я рада що Провісники закінчились саме так, а з іншого - з Регалом все одно якось дуже скомкано вийшло. Нагадало кінцівку Пастки для котів.
Я тільки вчора закінчила читати Провісників. Пообіцяла собі що не братиму більше щось таке масштабне, тим паче кілька книг поспіль. Тепер подивлююсь на Сандерсона, бо маю другу книгу Буресвітла, але вже підзабула що було у першій, а це означає що її треба перечитати...
Я тільки вчора закінчила читати Провісників. Пообіцяла собі що не братиму більше щось таке масштабне, тим паче кілька книг поспіль. Тепер подивлююсь на Сандерсона, бо маю другу книгу Буресвітла, але вже підзабула що було у першій, а це означає що її треба перечитати...
Кожного разу, коли летить якась хуйня, я думаю про те, що якщо мені розвалить хату, пізда прийде всім моїм книжкам. Може ти і був правий, коли казав що нашо мені всралось стільки книжок...
Не люблю, коли трапляється якась інша версія пісень, які я слухаю роками. Тим паче коли відмінності мінімальні, але я їх, бляха, чую.
Таке враження що я остаточно дахом поїхала:(
Якщо причина злості не я, то мені абсолютно байдуже на оце "я зараз злюсь".
Вміли накрутитись, вмійте і розкручуватись без перекидання відповідальності.
Мабуть сенс в тому, що я вже не буду така, як була.
І в тому, що поряд більше немає людини, з якою я почувалась окей вкупі зі своєю емоціональністю.
Зараз вже ні.
Мені зараз простіше показати, ніж сказати.
Я така: ну, кохання це взагалі не для мене. що таке це ваше кохання? кому воно треба?
Також я: *встаю в 7 ранку в свій вихідний, щоб приготувати те, що любить котик, бо котик приїде на вихідний*
Але в іншому - кохання це не для мене, ні.