@HromadskeUA Треба всі країнам, які межують з Польщею, на всіх прикордонних переходах поставити памʼятники польським жертвам. Може заспокоються врешті…
Вітаю Вас Украінці! Хочу побажати Вам одного: нехай завтра стане легше. Щоб перестало боліти те, що давно болить. Щоб знайшовся вихід там, де Ви його зараз не бачите. Щоб Ви змогли сказати «У мене все добре». І Вічна Памʼять Захисникам, які пішли на небо. Слава Україні!
@InfoSich_ У нас немає Національної поліції України. У нас немає Служби безпеки України. Саме України. У нас є поліцейський департамент і підрозділ спецслужб офісу президента. Це чітко продемонстрували фігуранти прослушки НАБУ, які дали їм нецензурну, але вельми точну характеристику…
🗣Для нормальної людини зараз росіянин — це ворог. Всі росіяни — кончені тварі, які мають загинути, вмерти, згнити і зникнути з лиця землі, разом зі своєю сраною країною. І свою дочку я буду так навчати — ненавидіти цих тварєй до кінця мого життя щонайменше, — ветеран Олексій Притула
Більше всього схарює те, що з моменту контрнаступу 22го року, Сили Оборони України чи не вперше отримали непогану позицію, надлюдськими зусиллями та кров'ю змогли більш-менш стабілізувати фронт, місцями навіть проводили контрнаступальні дії (про які вже можна було казати назагал, бо був результат); почали бити вглиб територій ворога, й суттєво перешкоджати ворожій логістиці.
2026 - це дійсно була чи не найсильніша позиція СОУ після контрнаступу 22го.
Й все це може полетіти в прірву через політичну, блядь, кризу.
Це ж як сильно треба в хуй не ставити життя солдатів, які буквально животи кладуть на вівтар, щоб вибороти тактичну та стратегічну перевагу, щоб звільнити ще один клаптик української землі - що все це зливають в нуль заради власних амбіцій.
Домовтесь, бляді, поки ще не пізно, й працюйте разом, поки ще лишається суверенна Україна.
Я ні разу не чув, щоб поліцейскі із своеї зарплатні збирали гроші на поліцейькі авто, або купували амуніцію за свої гроші. Воені витрачають свої гроші на все чого немає. Виходе для влади захист від народа важливіше ніж захист країни ?
Nous sommes cette génération qui ne reviendra pas.
Nous avons grandi avec des chaussures couvertes de poussière, des genoux écorchés et un cœur pressé.
Non pas pour regarder un écran,
mais pour finir le goûter et courir dehors — là où la seule chose importante était un ballon et quelques amis.
Nous étions ceux qui rentraient de l’école à pied.
Parlant fort ou rêvant en silence,
l’esprit déjà tourné vers le prochain jeu, la prochaine aventure,
entre un trou creusé dans le sable et un secret chuchoté derrière un coin de mur.
Un bâton pouvait devenir une épée.
Une flaque se transformait en océan à conquérir.
Nos trésors étaient des billes, des images à collectionner, des petits bateaux de papier.
Et le ciel, notre seule limite.
Nous n’avions pas de sauvegardes, seulement des souvenirs dans la mémoire et sur les pellicules photographiques.
Les photos se touchaient, se respiraient, se gardaient dans des tiroirs —
aux côtés de lettres écrites à la main,
de cartes postales des grands-parents,
et de dessins colorés que les parents conservaient comme des bijoux.
Nous appelions « maman » celle qui soignait nos fièvres.
Et « papa » celui qui nous apprenait à faire du vélo.
Il n’en fallait pas plus.
La nuit, sous les couvertures,
nous parlions à voix basse avec le frère dans le lit voisin,
riant de bêtises,
craignant qu’un adulte entende et éteigne ce petit monde de complicité.
Cette génération s’en va, peu à peu,
comme une photographie qui perd ses couleurs,
mais que personne ne veut jeter.
Nous nous éloignons en silence, emportant une valise invisible :
l’écho des rires dans la rue,
l’odeur du pain encore chaud,
des courses insensées,
et cette liberté qui ne connaissait pas les notifications.
Nous étions des enfants quand il était encore possible de l’être.
Et peut-être que c’est là notre plus grande fortune.
🚨 BREAKING
Former French footballer Eric Cantona:
"If a president decides to go to war, the law should require him to go to the front lines first.
Instead of sending 18-year-olds, leaders should go themselves.
There would be far fewer wars this way."