@space_h0rse Я спробувала пінцетом, вийшла непогана рогатка щоб по мухам стрілять, рєзінка улітає на три метри, тому вирішила все ж з користуватись пальцями
@ser_373 Мені подобається що така опція є і це опція за замовчуванням, про це не треба просити, я можу відмовитись, звісно, але мені не потрібно вмовляти проявляти турботу
Я була дитиною яка шла сама на перший дзвоник в перший клас і мала знайти свою вчительку і однокласників яких ніколи до того не бачила
Для батьків було норм спитати «а в яку ти школу і клас ходиш, нагадай»
Це привчило мене до того шо нікому в цьому світі нема до мене діла
Я так заздрила в дитинстві дітям, до яких батьки ходили на концерти, олімпіади, екзамени, на дипломку. А зараз так переживаю, чи не крінжово це - сидіти під кабінетом, коли донька пише НМТ
Я можу сама абсолютно все. Мені не важко.
Що дійсно важко це дозволити собі не робити все самій, нетворкінг, покладатись на когось, розраховувати.
Ходіть до своїх дітей на все, збирайте хоч всю родину, формуйте навколо той самий вілледж.
Тобто це працює в дві сторони: спершу людина засвоює шо всім байдуже і поруч все одно нікого ніколи не буде, а потім поводить себе відповідно цій установці і навмисно відштовхує всіх хто намагається наблизитись і так звісно поруч ніколи нікого і не опиняється