Достатньо однієї фрази "дві години з Афін до Кишиніву" й я намагаюсь шукати білети на рейс на вересень в Одесі
При цьому я чітко розумію що з моєю роботою це якби анріал
Гейчу все це
Обожнюю свою роботу: сталась істерика буває, одразу стопнула, мене захотіли заспокоїти що ну подумаєш робота, все ок, життя чудово
Й я яка хоче додому, хочу до друзів, хочу щоб війна скінчилася, не хочу бачити більше некрологів
Й колега яка також життя чудово, й бтв це все нато)
Я звісно ж дуже люблю Бліч
Але нафіг в першій же серії тисячолітньої війни Чад кидає порожнього в багатоповерхівку де горить світло, а Ічіго фігачить гетцуга телешоу посеред міської застройки, а шинігамі ховається від порожнього у дім
Якби який сенс? Люди постраждають!
Обожнюю себе: була хвора - проспала три дні, не ходила на роботу - відпочила, й змогла прибрати у кімнаті (типу речі, пил, підлога - нічого капітального), тепер пишаюсь собою
Але ж для бабусі це було заняття кожного дня зверху до роботи
Тай для мене раніш
Як я дійшла до цього?
@fotoolya1987 Самолікування меропенемом якого нема в тб формі
Жарти жартами це сумно
Але й лікарі дають на купу речей антибіотики без необхідності
Типу на вірусні інфекції чи на першу госпіталізацію тазосін
Плани на сьогодні: прибрати у кімнаті, привести себе до ладу й ввечері гулять щоб потім післязавтра трупом чергувати
Реальність: тонзілит ямі-ямі мммм давно тебе не було у моєму житті
Кожен раз ідучи на роботу у день коли не чергую, як екстра бонус, щоб вийшла хоча б ранішня зміна відчуваю як ненавиджу добру людину у собі все сильніше й сильніше
Чому б не спати вдома аааа