Всім привіт, я влаштувалась на нову роботу, це починаючий проект "арт-двері" за два тижні я встигла розмалювати одні двері з обох боків, стіну 3 на 5 метрів та почати нові двері (і скласти іспит, який не входить в роботу, але для мене дуже важливий)
В інстаграмі та тіктоці публікуються відео процесу роботи нашої команди
Там і інші художниці і деталі створення, тож дуже прошу підтримати, посилання ось 🫶
https://t.co/YCvnnls9qL
Відео які починаються зі слів "буде боляче, але я скажу..."
Я НЕ ХОЧУ ЩОБ МЕНІ БУЛО БОЛЯЧЕ!
Я й так роблю все що можу і не треба мені розповідати як я все роблю не правильно🫠
Взагалі мене добиває те що вижити в країні з війною не достатньо, треба ще якось крутитися, розвиватися
Я насправді боюсь такого, тобто розумію що людина не мусить слухати кожного разу, але для мене це неймовірно цінно, і я не уявляю близькості загалом, якщо між якимись звичайними речами, я не можу поділитись враженнями від вигаданих моментів
Знаєте отой прекол коли кажеш йому фразу і чекаєш реакції, щоб дізнатись чи партнеру цікаво з тобою говорити, почути, розділити твоє зацікавлення?
Так от:
Я: я вчора дочитала книжку...
Він: ага *на фоні зазвучали звуки тіктоку*
мама відпиздячила тата кочергою і вигнала, коли він підняв на неї руку.
а ще вона працює прибиральницею майже 30 років, бо знайти в селі роботу слабочуючій людині важко. а у вільний час робить ось такі прикраси
І ще бажано розібратися що я взагалі хочу робити і як я це хочу робити
Так що так, я ледь дожила до кінця того семестру і мала не найкращі результати, але що ти від мене хочеш? Я старалась як могла, навіть якщо для тебе то "нецікаво" чи "банально"
Мені "подобається" що зараз мій викладач каже "ну це значно веселіше/цікавіше, ніж те що ви робили минулого семестру" і хоча сама ця фраза не несе нічого поганого, але якщо її повторити раз 100 з відповідною інтонацією посил вде зчитується так: "попереднє - хуйня"
І він ще чекає від мене якоїсь реакції чи підтвердження 🫠
Людино я захистила диплом, сказала 3 іспити, паралельно мала 2 роботи, потім звільнилась з однієї пішла на іншу, почалось навчання де мені треба робити не що я раніше не робила
@_bluetail_ От згідна, насправді в мене викликало посмішку ці цитати 😅 але от прям "заблокуйте мене, якщо таке читаєте", є різні книги на різні смаки і реально головне щоб не романтизували пдфілію і з тварин не знущались
Спочатку сняться безкрайні поля Херсонщини, потім рідне село і поранені тварини, серед них кішка якої вже з 10 років немає, але в тому сні гризе совість, що зробив не все і не спас, мучать питання а як вивозити? за що лікувати ? ця суміш страху, болю і жалю переплітається минулим і уявним теперішнім.
А потім ти прокидаєшся, за вікном сирена, ти розумієш що це сон, але краще не стало... Бо в цій реальності вже не існує тих гарних краєвидів, бо село ще в гіршому стані, бо тварини (не ті, що уві сні, інші) не всіх спасли, не всіх встигли.... В мене сльози на очах, серце калатає, і це все накладається на звуки шахедів і балістики в режимі реального часу.
Починала писати це полотно в кімнаті, дописую в укритті, обіймаючи кота, й обіцяю сама собі вберегти хоча б його