Kermanych

Father of cats, digital artist, gamer, tattooist 🇺🇦😼

[Kermanych @Kermanych_]

Доброго ранку

[Kermanych @Kermanych_]

Моє вперше, малі 20+ називають мене дід

[Kermanych @Kermanych_]

@janecthulhu Нарешті я згадав, навіщо взагалі заходжу в твіттер😁

[Kermanych @Kermanych_]

З Днем ПІХОТ�� всіх причетних 🫡

[Kermanych @Kermanych_]

Pre-save my new release "Wings of vengeance" on Spotify: https://t.co/fQp1egEGBB (powered by @distrokid)

[Kermanych @Kermanych_]

Пам’ятаєте, коли ви приєдналися до X? Я пам’ятаю! #MyXAnniversary

[Kermanych @Kermanych_]

@nu_a_sho Тим часом пенсія🥲😁

[ДНАББ @DnabbLib]

Христос Воскрес! Художник О. Кульчицька. Вид. Гр[игорій] Гануляк, Львів. 1918 р.
З видання: Корпатюк П. Мій рідний край: альбом-каталог листівок початку ХХ ст. Гуцульщини ��а Прикарпаття. Київ: Адеф-Україна, 2020. С. 361.

[Kermanych @Kermanych_]

@cgtr Таааааак))))

[Kermanych @Kermanych_]

@Zn_Portnova 🟠⚫

[Kermanych @Kermanych_]

@ukrarmorua Шо у вас не виходить?

[Kermanych @Kermanych_]

Тактичні чіпси

[Kermanych @Kermanych_]

@PeaceSidewinder @zhovta_plyama Всі ми грішні

[medzdohblin 💙 @med_goblin]

Найбільш невдалий спосіб служити в армії - це одразу по мобілізації почати знайомити всіх із своїм непересічним внутрішнім світом. Люди спершу мають зрозуміти, що ти можеш бути корисний для спільного блага. Потім усім глибоко похуй, чим ти відрізняєшся від решти

[Kermanych @Kermanych_]

@ukrarmorua Ніж, павербанк, ціла купа пі��улок, турнікет, малюнок кота від племінниці.

[Kermanych @Kermanych_]

Та
Ти
Шооооооооо

[ToonHive @ToonHive]

A ‘Firefly’ animated series is in the works.

All of the main cast are expected to reprise their roles.

(Source: Deadline)

[Валерій Маркус @Valerii_Markus]

Про довіру в армії

В армії дисципліна і субординація - це не про красу строю і не про любов до порядку. Це питання виживання.

Від того, наскільки підрозділ контрольований, залежить, наскільки організовано, синхронно і передбачувано він буде діяти в критичний момент. А від цього напряму залежить шанс на виживання.

У нормальній військовій системі солдат відмовляється від частини власної суб’єктності. Він делегує частину відповідальності за своє життя нагору - командиру, структурі, системі. І в обмін отримує головне: відчуття безпеки не перед ворогом, а перед своїми. Відчуття, що ним керують люди, які знають, що роблять.

Сам по собі Статут не змусить людину переступати через інстинкт самозбереження.

Йдеться не про сюсюкання з солдатом. Солдата не треба жаліти. Про нього треба дбати так, щоб він це відчував.

Саме з такій парадигмі дисципліна працює. Саме тоді підконтрольність рятує життя.

Але є одна проблема.

Усе це працює лише там, де життя солдата справді перебуває в руках грамотного командира. Не формально старшого за званням, а людини, яка здатна приймати якісні рішення, нести відповідальність і створювати для підлеглого відчуття внутрішньої опори.

Коли цього немає, система ламає��ься.

Солдат змушений повертати собі ту суб’єктність, яку в нормальній армії він міг би спокійно делегувати. Не тому, що він недисциплінований. Не тому, що він бунтівник. А тому, що це стає єдиним способом вижити.

Бо якщо командир не дає безпеки, то втра��а суб’єктності перестає бути силою, а стає загрозою.

Там, де система в очах солдат не заслуговує на довіру, дисципліна перестає бути інструментом порядку.

Надмірна самостійність у війську часто є не проблемою, а симптомом: люди просто адаптуються до неякісного керівництва.

Якісна дисципліна можлива лише там, де підлеглий, віддаючи частину свободи, не відчуває себе беззахисним. Де делегування відповідальності за власне життя дає не тривогу, а внутрішній спокій. Де наказ не звучить як вирок. Де командир не просто вимагає підкорення, а створює підстави для нього.

Інакше лишається найпримітивніша форма управління - страх.

Так, страхом можна тимчасово контролювати людей. Можна тиснути. Можна принижувати. Можна тримати особовий склад у постійному напруженні. Але!

Страх не виховує відповідальність. Він виховує брехню.

Поставили задачу дійти до точки — скажуть, що завади�� обстріл.
Зірвали виконання — приховають.
Не впорались — збрешуть.

Страх оптимізує не результат, а звітність. Найчастіше – брехливу.

Солдат бреше, бо боїться взводного; взводний бреше, бо боїться ротного; ротний — комбата; і т.д.

І через цей страх та недовіру подекуди втрачається реальна картина подій як у армії, так і на ЛБЗ

Там, де контролюють страхом, брехня стає не пороком, а захисним механізмом.

Страх працює лише доти, доки начальник стоїть поруч. Доки присутнє перманентне відчуття загрози від начальства. Щойно начальник зникає з горизонту, зникає і вся магія такого “управління”.

Страх тримає людину біля ноги. А довіра тримає людину в строю.

Ніщо не дає такої влади над людьми, як довіра. Не крик. Не погроза. Не демонстративна жорсткість. А саме довіра - як наслідок справедливості, компетентності, послідовності й відповідальності.

Найвища форма дисципліни - не страх. Найвища форма дисципліни - довіра.

Бо там, де людина вірить командиру, її не треба ламати. Її не треба постійно душити контролем. Їй не треба брехати в очі й вимагати театру покори. Вона сама буде тримати стрій, бо розуміє сенс.

Суб’єктність солдата не є ворогом дисципліни. Вона стає ворогом лише там, де командування саме знищило своє право вимагати підпорядкування.

По суті, дисципліна — це контракт: солдат віддає частину своєї волі, а командир бере на себе частину його ризику.

Страх ��ає покору. Довіра - дає стійкість.

На страху можна побудувати вертикаль. Але не військо.

Наполеон колись сказав:
“Захопити владу штиками легко. Важко потім на цих штиках сидіти.”

Це стосується не лише держави. Це стосується і армії.

[Kermanych @Kermanych_]

@greenvvitch_ @lovespace_ua Це залежить графіку звільнень🫡

[Kermanych @Kermanych_]

Трошки в ахуї