Здається, одна з найбільших «дронових угод» Фонду @BackAndAlive ✅
Коли��ь, ми лиш мріяли про «мільярдні проєкти». А ще раніше, навіть і не мріяли.
Але якщо багато працювати і ставити високі цілі — усе можливо 😎
Ці ~16 тисяч чудових українських дронів дадуть відчутний результат на полі бою та в тактичній глибині.
Підтримуйте ПЖ. Разом, змінюємо цей світ та рятуємо життя 🫶
Russian TV-expert Alexey Samoilov mocks Trump openly saying they used time between bombardments for their 'special military measures' (extra reconnaissance, targeting etc.) labelling them as "energy truce".
Additionally, Trump was called a "grandpa".
But why wouldn't they do that since Trump says "we'll take anything"?
Russia struck a bus carrying Ukrainian miners returning home after their shift, killing 12.
The first "Shahed" struck near the bus, causing the driver to lose control and crash into a fence. People began to climb out of the bus, and at that moment, the operator of the second "Shahed" aimed the drone directly at them.
Dear and most respected @NYPost, please kindly let your audience know about this story. Thank you.
Sources:
@NPU_GOV_UA (X)
https://t.co/fiAsvMdKS4 (Telegram)
В соцсетях идёт какая то дичайшая популяризация россии.
Просто колоссальные средства вброшены чтобы романтизировать "загадочную русскую душу" с толстоевским и показать новогоднюю сытую маскву и питер.
Настоящая россия круглосуточно бьёт по Украине ракетами, настоящая россия похищает людей в фильтрационные лагеря, настоящая россия бомбит детские больницы и жилые многоэтажки.
Это не загадочная русская душа, это ёбаный маньяк, садист и насильник.
Це могло б бути анекдотом про те, скільки потрібно працівників МЗС, щоб створити проц��дури ідентифікації українських громадян за кордоном, які вирвалися з тимчасово окупованих територій і хочуть повернутися на Батьківщину.
Але, на жаль, це не анекдот.
І, звісно, ця історія затягується вже до повної неможливості.
Ніхто нічого не робить, усі чогось чекають.
Це, м’яко кажучи, дратує. Бо такої інфантильності від міністра закордонних справ хочеться сказати, що давно не бачили — але ні, це цілком у стилі його попередників. Імовірно, це видно й президентові, адже лише дурний не поставив собі питання: навіщо нам цілий міністр МЗС @andrii_sybiha , якщо президента на перемовинах фактично заступає Кислиця? Очевидно, що Кислиця працює ефективніше.
Але ж вирішення нагальних проблем могло б, навпаки, показати бодай якусь ефективність роботи міністерства.
Та ні — так це не працює. Особливо з людьми, яких призначили на посади не для ініціативи, а для виконання вказівок. Те, що сказали — виконують. Те, що не сказали — не виконують.
Тому я щиро сподіваюся, що коли Сибігу нарешті звільнять, новий міністр закордонних справ зверне увагу на те, що на 2025 рік цю довбану процедуру вже давно потрібно було зробити.
Бо ціле міністерство сидить на зарплатах. Представництво президента в АР Крим — також на зарплатах. У підсумку вони лише «приймають і передають». Я впевнений, що звичайний чат-бот упорався б із цією роботою краще: відповідав би швидше й нікого б не забував.
І якщо вже говорити про ефективність і відповідальність, то, можливо, варто відправляти цих людей не на теплі місця в посольствах, а — згідно з чинним законодавством — призивати на військову службу.
Бо чомусь саме вони потім масово «чекають повістки», яка до них ніколи не доходить.
А поки що — чекаємо. Бо за попереднього керівництва ОП, на жаль, ніхто не рухався без прямої вказівки. І зараз, повторюся, усі просто чекають.
Можливо, звільнення щонайменше половини неефективних міністрів було б необхідним і доцільним кроком.
Дружина генерала СБУ Віктора Доровського має громадянство рф. А ще — елітний маєток на березі Дніпра та «ґелендеваґен» з пафосними номерами.
Про таємниці Оксани Доровської — у розслідуванні hromadske https://t.co/CXavG5fjHt
Україні не слід розраховувати на американські гарантії безпеки.
Достатньо згадати приклад Південного В’єтнаму 1973–1975 років: коли американці вивели звідти війська, вони надали гарантії безпеки урядові в Сайгоні.
Але коли комуністи з Півночі знову розпочали наступ, Конгрес припинив фінансування допомоги своїм в’єтнамським союзникам, а США паралельно змусили президента Південного В’єтнаму піти у відставку, оскільки це було умовою комуністів для перемир’я. Після цього південнов’єтнамський ��ронт швидко впав, і комуністи взяли Сайгон. Такою є історія гарантій Вашингтона.
Єдиний вихід для України — скористатися тим, що європейці дуже бояться російського нападу, і створити об’єднання сил з Європою. З повни�� фінансуванням і підтримкою ЗСУ. Це єдиний шлях до порятунку України.
Заміна головнокомандувача Сирського та призначення в ГШ сильної команди з командирів, які мають авторитет серед військовослужбовців та показали результат на полі бою, - це питання виживання.
Тільки фронт диктує позицію на перемовинах. Все починається з бойових дій, все там і вирішується.
Meet russian doctor Ilya Sorokin — known to Ukrainian POWs as “Dr. Evil.”
He worked in Correctional Colony No.10 in Mordovia — one of russia’s most secretive prisons.
And he tortured Ukrainian prisoners.
1/5🧵 based on a new "Shames" investigation
Ставити пріоритети — важливо. І сьогодні в Україні не може бути пріоритету вищого, ніж ситуація на фронті. Саме тому я відмовлявся від запропонованих мені посад: у разі їх прийняття я б втратив можливість підіймати ті проблемні питання, що виникають безпосередньо на передовій.
Ви можете пройти повз цієї історії. Бо звичка — це небезпечна річ. Ще до 2021 року в нашому підрозділі воювало багато бійців, і багато з них загинуло на війні, якої більшість не помічала. Один із випадків безпосередньо пов’язаний із звичкою: боєць, провівши занадто багато часу на ЛБЗ (лінії бойового зіткнення), перестав реагувати на небезпеку — ходив у повний зріст, вилазив за бруствер тощо. Саме тому, коли стався черговий артилерійський обстріл, він не сховався в бліндаж, а намагався визначити на��рямок, звідки ведеться вогонь, — орієнтуючись лише на звук. Через це він отримав осколкові поранення, несумісні з життям. Більшість військових зрозуміє, про що я. Те, що цивільному здається "сміливістю", насправді часто є втомою і байдужістю до власного життя.
Тепер уявіть: Україна — це боєць, який занадто довго перебуває на ЛБЗ. Смерті рідних і друзів стали звичними. Смерті дітей, цивільних — у більшості вже не викликають ані люті, ані навіть страху, як це було на початку повномасштабного вторгнення, або зникають на наступний день.
А якщо це більше не викликає емоцій — то в норму входять і втрачені території, і відсутність резервів, і відсутність ротацій. У норму входять безглузді накази і великі втрати солдат.
Так, є статистика знищеного противника. ��авіть запроваджена система балів для заохочення. Але чи часто на ставці піднімають питання про втрати наших підрозділів ( саме по підрозділам) — убитих, поранених, зниклих безвісти?
Можливо, коли в новинах йдеться про просування на 100 метрів уперед — уся країна радіє: «Хоч щось». А в мене — біль. Бо я знаю, скільки за це «заплатив» підрозділ заради команди «вперед-вперед». І будь-хто, хто хоч трохи знає елементарну математику, розуміє: це — тимчасове замилювання очей. Людей меншає. І колапс — лише питання часу.
І так, це війна, але кожен солдат котрий взяв до руки зброю, готовий віддати життя за Україну та її незалежність, але не за вислугу одного генерала перед своїм керівником. А будь якому керівнику вже давно треба зрозуміти, якщо навколо немає людей які можуть сказати що ти не правий,- це небезпечне середовище, яке призведе до фатальних помилок у прийнятті рішень.
Далі буде історія. Вигадана. Від вигаданого підрозділу, від якого залежить інший, теж вигаданий, що перебуває в напівоточенні. І може потрапити в повне оточення. Всі збіги — мабуть, НЕвипадкові.
Я от що вам скажу, шановне суспільство. Євробачення, перемовини, спічі різних політиків — закордонних чи наших — усе це, безперечно, важливо. Кожна тема має значення. Але є один головний пріоритет — це, бляха, фронт.
І коли фронт посиплеться — всі ах**ють і почнуть питати: "А як так? А чому ніхто не казав?"
Казали. Ви просто не звертали достатньо уваги.
Тільки від української армії залежить реальний стан справ — як всередині країни, так і на міжнародній арені. Розставляйте пріоритети правильно.
Діючий комбат однієї з найбоєздатніших бригад (яку постійно стирають у пил, затикаючи нею дірки — типовий приклад "стратегічного" мислення Головнокомандувача) подає рапорт на звільнення. І прямо вказує, бляха, на проблему — ідіотські накази з Генштабу.
Фронт тримається на таких, як цей комбат — ініціативних, самовідданих, на волонтерах, які витягують армію. Але точно не на "стратегії та тактиці" — бо їх просто немає.
Армію перетворили на політичне шоу.
Де одна людина вчепилась за своє кляте крісло й за спиною зневажливо принижує кожного, кого лише можуть розглядати як альтернативу. В деяких колах це називається інтригантством і так це воно і є .
Це — низько. Це — аморально.
Але знаєте, я що подумав? Це ж так по-«руськи». І, мабуть, усе стає на свої місця.
Огида. Це єдине, що я зараз відчуваю.