Більше 8-ми років кожного 16 числа ми обмінювались теплими словами, рахували скільки вже разом, а сьогодні моє «кохаю» поруч з однією галочкою у сигналі… Герої помирають. Я все ще кохаю тебе, зачекай на мене там трішки🤍
Вчора було чотири роки, як ми з Андрієм востаннє розмовляли. І голосом, і в переписці.
Ще вчора я хотіла запустити невеликий збір памʼяті Андрія, щоби допомогти нашому із ним батальйону. Але не змогла. Бо зайшла в нашу переписку і пропала.
В мене немає слів, щоб описати що я відчуваю від цієї новини…
Ці люди втратили найцінніше. І навіть у бажанні віддати шану та любов полеглим, росіяни намагаються їх знищити.
Наявність цього повідомлення чудово демонструє те, яким турботливим, люблячим він є. Знаючи, що на позиції не буде звʼязку, він подбав про те, щоб я не залишилась без його слів у цей день. Я завжди була у пріоритеті, почувалась такою цінною, важливою, коханою
Сьогодні мені 26. Минулого року за 5 днів до дня народження я отримала сповіщення про зникнення безвісти мого коханого. Але це не завадило отримати вітання від нього — він налаштував відкладене повідомлення
Перечитую його сьогодні.
Страшенно скучила💔
долучаюся до збору в памʼять про варнака. ми не були знайомі, але навіть того, що я бачила тут достатньо, аби розуміти, яку світлу й справедливу людину забрали росіяни
загальна мета: 800к на НРК та комплектуючі
моя скромна мета: 10к
банка: https://t.co/RHt3JluTBZ
За кілька днів знов настане те 11 червня. Цілий рік без Віталіка💛
Але я хочу памʼятати його життя, дивіться повністю отут https://t.co/OUwL8s9XQc
Разом з @1991_fund ми будемо збирати на нрк для побратимів Туриста, бо найкраща памʼять – це дія, долучайтесь👇
Від цього почуваєшся так гидко. Вони підвели не мене в першу чергу, а його. І цього я не можу пробачити. Особливо щодня бачачи стільки реклами про їхніх командирів та власну патронатну службу…
Скоро буде три з половиною роки, як я живу з втратою – найстрашнішою, яку тільки могла собі уявити. Так само, як і тисячі жінок в Україні.
Попри все я живу далі: рухаюсь, намагаюся відкривати для себе нове, ставлю цілі й досягаю їх – інколи легко, інколи ні.
@sofoklio а мені подруга, знаючи про мою втрату, скинула відео у тікток «про дружину діву»… мій наречений зник безвісти за 10 днів до запланованого розпису… варто казати що зараз ми заледве можемо зватися подругами?
Що для мене день добровольця?
Це день мого коханого, який зустрів початок повномасштабного вторгнення закордоном, але повернувся в Україну та став на захист. Це день, коли я пишаюсь і болю. Дякую усім причетним❤️🩹
Передала Андрію «дякую»
від всіх, хто просив й всіх, хто я знаю, хотів би, щоб передала.
Але перше, вважаю, треба дякувати живим.
Бо вони можуть відчути підтримку, що роблять це недарма й продовжувати боротись на основі того, що вибороли для нас ті, кого вже немає.
Тому чинні військовослужбовці, дуже
дякую вам.
Дякую за Україну, яка є.
Вклонясь низько.
А оскільки «дякую» — це дієслово, то, прошу вас долучитися до мого мікро-збору для морпіхів:
🫙: https://t.co/DmppGrzZbk
Ще рік тому, цей день сприймався мною з іншими емоціями...Гордість за те, що стоїмо! Але... через майже місяць, рік тому, я втрачу кохану людину...і сьогодні цей день, для тих, хто втратив, має вже інший відтінок почуттів. Гордість, за те, що стоїмо ніде не ділася, але є пустота