було б дуже чудово, якби в сигнальні свистки, призначені для того, щоб знайти людину в біді/під завалами, не використовували діти для дудіння під вікнами в опів на оди��адцяту ночі, звісно.
@pyzda_ne_pizda ця слухняність й скромність потім виливаються в те, що шефа-хама чи колегу-булера ніяк-ніяк не можна послати нахуй, бо мама образиться, що ти без роботи й шукаєш щось покраще.
не можна отримувати подарунки чи купувати лотерейний квиток. чи забирати свій виграш за донати, чи в принципі приймати будь-які бонуси від всесвіту бо якшо мені не дістався бонус то і тобі зась
@saturndssd угу. але огроменні порноцицьки - це мейнстрімно й красиво, якщо так-то чоловіків попитати. й мені, як мене запевняли, це має дати якісь неймовірні бонуси по життю. чот не дало.
це не питання підкатів. я не красива, я була "екзотичною" через непомірні груди, котрі розрослися через хворобу. так от, це хапання, спроби зґвалтування й викрадення, а не "вогники в сторіс". тому так, я відвалила купу грошей, щоб стати непомітною. в кожної свій біль.
я все життя та сама неприваблива подруга людина яка стояла під стінкою на дискотеці і та якій відкрито казали в школі і у зрілому віці що я негарна і знаєте я б із задоволенням це проміняла на тупі підкати на вулиці і вогники в сторіс
день-зайобік.
на манікюрі-педикюрі я попрацювала, далі в Рівне на КТ, далі на IPL для шрамів. пішки пішла до ТЦ щоб купити продукти, котрих в моєму місті нема. купила це все, привезла, поснідала, попрацювала. поїхала за речима від швачки, пішки йшла додому + друк документів.
моя улюблена історія з айтішечки часів роботи в офісі (так, я двічі була не на менеджерських посадах, техрайтеркою). в мого колегу-менеджера закохалася дівчина-сейлз, вона спочатку писала неадекватні смс, а потім вже ломился в під'їзд й ридала, бо хоче бути з ним.
а оскільки часто вони не лише нецікаві а ше й не дуже психологічно зрілі і пропрацьовані то вони не розуміють кордони шо відділяють робоче спілкування від усього іншого і плутають доброзичливість з зацікавленістю, і в результаті маєш людину яка лізе з особистим в неробочий час
бо чомусь коли кажуть про претті прівіледж, це неодмінно мається на увазі адекватна увага молодих симпатичних чоловіків/жінок, а не хтиве гиготання смердючого збоченця в темному під'їзді.
чи є класною "увага" 60-річного діда, котрий питає "скільки година"? чи є прикольними волання "сіські/дойки/корова пішла/виїб би тебе між цицьок?". чи є прикольними домагання на роботі? та от не дуже.