друзі, допоможіть Олександру повернутись до повноцінного життя після важкого поранення.
завдяки вашим донатам боєць вже досяг результатів, які важко уявити після такої травми голови.
не пожалійте гривень. зробіть, будь ласка, поширення збору.
банка:
https://t.co/f1qYt1DOh1
According to recent satellite images, the Ukrainian 🇺🇦counter-attack in the Komar direction continues
Based on airstrike analysis, Russian forces were pushed back in the whole northern part, close to the Vovocha river. They still hold the forest near Filia (which is between Ivanivka and Novopavlivka) but lost nearly all their infiltrators in both towns which are under Ukrainian control.
With the importance of artillery and airstrikes (~30 in the area), we can confirm Russia lost control over the situation and the main forces remains behind the Mokri Yali river. Southwards, the Ukrainians entered Piddubne and there are some rumours about Myrne, that I was unable to confirm. For now, Komar is 100% Russian controled.
Interestingly, there are massive airstrikes targeting north and west of the Vovocha river, with Russia attempting to target Ukrainian drone teams, artillery positions and roads used by Ukrainian infantry to reach the area.
On the other hand, Russian infiltrations and so called "flag operations" continue in the area (videos in Iskra), to give an illusion of control to the command. We will probably get a more precise picture in the coming weeks, with more videos from the area, so I kept for now a large grey zone, but consider areas with red points as high Ukrainian infiltrators presence.
росіяни сьогодні ввечері вчергове атакували одну із АЗС міста Суми: відомо про 3 постраждалих!
Спалахнула пожежа, існувала загроза поширення вогню.
Рятувальники, попри загрози повторних ударів, ліквідували всі осередки горіння.
Russia killed three people, including a child, when its aircraft bombed a central street in Sumy
Ukrainian rescuers worked to stabilize a wounded child at the scene while transporting other victims to ambulances
📹 State Emergency Service of Ukraine
russia dropped a FAB bomb on a supermarket in Kramatorsk while people were inside. Five people are known to have been injured.
Zaporizhzhia: seven people were injured, including a child.
Her name was Olena Tarasenko.
She was a volunteer in Kherson.
On May 24, while driving through the city, she came under a russian artillery attack. She suffered devastating shrapnel wounds and spent more than a month in a coma as doctors fought to save her life.
Today, Olena died.
She survived for weeks after the attack.
She never recovered.
Remember her name.
Remember who killed her.
Авіаудар по Краматорську: попередньо, щонайменше 5 людей постраждали, серед них — дитина!
Під російським ударом опинився торговельний заклад, виникла масштабна пожежа.
Попри смертельну небезпеку, вогнеборці ліквідували займання на площі 1300 кв.м.
Купʼянськ - це про мужніх українських оборонців, зокрема воїнів 101 ОБрО ГШ ЗСУ. Серед уламків вдалося зберегти віру, силу духу і рішучість.
101 окрема бригада охорони ГШ ЗСУ ім. генерал-полковника Генадія Воробйова
Після попадання протитанкової ракети у башту Т - 72 в районі Краматорська танкіст Сергій Козлов повідомив про втрату управління. Танк загорівся, екіпаж не зміг покинути машину. Сергій Козлов загинув у бою. Вічна пам'ять . Вічна шана.
🇷🇺 Російський завод «Атлант Аэро» у Таганрозі відновив роботу після комбінованих ударів Сил оборони України
Все, що відомо читайте тут👇
https://t.co/mxzdl4IXSb
‼️НЕ МОВЧІТЬ‼️СУМИ‼️ КОЖНОГО ДНЯ ,КОЖНОЇ ГОДИНИ, КОЖНОЇ ХВИЛИНИ ЛІТАЄ ВСЕ ЩО ТІЛЬКИ МОЖЕ БУТИ
‼️ ФПВ
‼️ШАХЕДИ
‼️ГЕРБЕРИ
‼️ЛАНЦЕТИ
‼️КАБИ
‼️РАКЕТИ
‼️РСЗО
‼️МОЛНІЇ
ГОВОРІТЬ ЗА СУМИ , ТУТ ТАКОЖ ЛЮДИ
Masha dreamed of dancing the waltz at her graduation. She and her classmates had practiced it for months.
On May 14, a Russіan mіssile struck her apartment building. Masha, her father, and her grandmother were kіІІеd.
At prom, her partner Yehor danced alone, holding out his hand as if Masha were still beside him💔
Russia took Lyudmyla and Volodymyr Leonov's home in February of 2022, when they had to flee from the russian occupation of Berdiansk.
Russia took their lives during the missile attack on Kyiv on July 2, 2026. Their 10-year old son Myron is currently fighting for his life in the ICU.
Join us at H Street and 16th St by Lafayette Park until 5pm today Saturday. Happy 4th of July!
Temperature is 97F. 🌡️
Call your members of Congress and tell them to support Ukraine!
#CrimeaIsUkraine 🇺🇸🇺🇦
МИ🇺🇦РАЗОМ
🫡🇺🇦Володимир Коцур, позивний МЕНТ
https://t.co/vw9xmtHkXG
- До війни я працював у поліції, тому цей позивний причепився до мене й на службі.
У мене було звичайне життя: робота, дружина, діти, дім і плани на майбутнє.
Одного дня, повертаючись додому з роботи, я отримав повістку.
Ми з дружиною сіли й чесно поговорили. Тоді я вирішив піти служити до прикордонної служби.
Дітям ми сказали, що я їду на курси. Не хотіли, щоб вони хвилювалися.
8 лютого 2024 року я став до служби.
Тоді навіть жартував, що якщо піду воювати, то війна швидше закінчиться.
Мій бойовий шлях проходив через Вовчанськ, Чорнобильську зону, кордон Волинської області. Згодом наш пдрозділ перевели до району Серебрянських лісів. Там були найважчі позиції. Ми всі розуміли, що це може бути дорога в один бік.
З дружиною ми домовилися: що б не сталося, діти не повинні знати всіх жахів війни. Коли я дізнався, що маю виходити на позиції, подзвонив дружині:
— Зв’язку не буде. Будемо лише на раціях. Я дав побратимам твій номер, вони повідомлятимуть, якщо буде можливість.
Дітям я не зміг сказати багато. Лише промовив:
— Я скоро приїду.
І тоді вперше не зміг стримати сліз.
На позиціях ми протрималися чотирнадцять днів. Саме цих чотирнадцяти днів я не пам’ятаю. Не пам’ятаю і моменту поранення.
Побратими розповіли, що це був скид із дрона. Нас із побратимом вибухом розкидало в різні боки. Мені дісталося найважче. Навколо продовжувалися обстріли, і хлопцям довелося чекати моменту, коли мене можна буде евакуювати.
Усе, що відбувалося після цього, я знаю лише зі слів своєї дружини. Вона розповідала мені: «Коли командир подзвонив мамі й сказав, що тебе поранено в голову і ти перебуваєш у важкому стані, у мене земля пішла з-під ніг. Я почала телефонувати побратимам, намагалася дізнатися бодай щось. Разом із твоїм швагром ми одразу виїхали до Дніпра.
У лікарні Мечникова тебе не знайшли. Там сказали, що потрібно шукати у військовому госпіталі.
Найстрашніше було відчинити двері реанімації. Я боялася побачити найгірше.
Коли зайшла, побачила, що руки й ноги цілі. Голова була перев’язана бинтами, а навколо багато трубок та апаратів, які допомагали тобі дихати.
Я стояла і думала: «Він живий. Він цілий. Значить, ми впораємося».
Сльози текли без зупину, але всередині була надія».
Через кілька днів мене перевезли до Києва. І знову все це я знаю лише зі слів дружини. Вона казала: «Почалися найважчі дні. Лікарі говорили, що мозок майже не реагує. Ти перебував у медикаментозному сні. Щодня я приходила до тебе і вірила, що ти повернешся.
Потім одного вечора мені подзвонили й сказали, що тебе переводять до Київської обласної лікарні. Я приїхала туди зі страхом, а лікар вийшов із реанімації й сказав:
— Ваш чоловік дихає сам. Мозок почав реагувати.
Тоді я вперше за довгий час заплакала від щастя».
Найбільше дружина боялася, що я не впізнаю її та дітей. Вона розповідала: «Я постійно говорила з тобою, брала тебе за руку, просила подати знак. Ти міг трохи стискати пальці, іноді заплющував очі.
Одного дня лікар запитав:
— Хто це поруч із вами?
І ти тихо сказав, ми майже прочитали по губах:
— Дружина.
Потім назвав сина та доньку. У той момент я зрозуміла, що ти повертаєшся до нас».
Але попереду було ще багато випробувань.
Пневмонія відкинула мене назад. Знову боротьба. Знову лікування. Знову невідомість.
7 січня мене перевели до Львова. Дружина говорить, що саме там почалося моє нове життя. Мені поступово прибрали трахеостому, почали відмовлятися від катетерів та медичного обладнання. Організм почав боротися.
Через кілька тижнів почалася реабілітація. Я заново вчився сидіти. Вчився тримати рівновагу. Вчився керувати своїм тілом. Кожен рух давався дуже важко. Потім були довгі місяці реабілітації у «Незламних», у Next Step та в Сянках. Лікарі кажуть, що моя черепно-мозкова травма дуже важка, і кожен етап відновлення потребує багато часу та зусиль.
Сьогодні я вже можу самостійно одягнутися, поголитися, виконувати свої побутові потреби. Я сам їжджу на заняття на електричному кріслі колісному. Але найбільша боротьба триває досі. Я досі не можу ходити без сторонньої допомоги.
Моя найбільша мрія – знову стати на ноги. Я хочу пройтися поруч із дружиною. Хочу міцно обійняти дітей. Хочу надолужити той час, який у нашої родини забрала війна.
Сьогодні мені необхідно пройти спеціалізовану реабілітацію у «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ.
Саме там я маю шанс зробити ще один крок до самостійного життя.
Сьогодні я продовжую свою війну – війну за можливість знову ходити.
ЗБИРАЄМО: 120 000 ГРН
✅Банка Володимира
https://t.co/iyy7F81zrE
🆘Просимо всіх підтримати, кожне поширення важливе - дякуємо.
Не залишати поранених - це про нашу честь та гідність, це наша спільна відповідальність.
Kherson.
Svitlana, 18, dreamed of learning Japanese and translating comic books.
She said, “In Kherson, the air is different! So good to breathe! We’ll rebuild everything!”
Yesterday, a Russian drone cut her in halves in front of her mom.
🇯🇵 friends, who follow; an ask ⬇️