кіно про @vkrainets дуже сильне. і розʼїбало і підсобрало до купи.
історія про донецький двоповерховий автобус і шапку «Ющенко так» дуже смішна.
вже сьогодні буде на ютубі.
“Це що — акваріум? Класична музика?? Ми точно зараз в армії???”, — питання, яке часто чують лікарі амбулаторного прийому Першого медичного.
Інколи це слова здивування, інколи — захоплення, буває — нерозуміння чи навіть осуд з боку колег.
Так, ми дійсно військовий підрозділ.
І так, ми намагаємося створити найкращі умови для військовослужбовців на будь-якій локації, на яку заходимо працювати.
Це питання поваги до пацієнтів.
І насправді це не так важко, як здається, якщо мати ідею та чіткий намір.
Що потрібно було для того, аби зробити +/- комфортну амбулаторію?
1. Електронну систему запису написали силами підрозділу — для цього попередньо мобілізували айтівців;
2. Матеріали випросили у будівельного магазину;
3. Меблями допоміг офіс, який закривався;
4. Технікою — відомий благодійний фонд;
5. Роботу, ремонт? Та самі все зробили.
Як видно, тут немає ніякої вищої математики.
Матеріали знайти завжди можна.
Головне — мати бажання.
Наше ж бажання просте:
Якщо можливо створити зручний електронний запис, щоб пацієнту не треба було чекати в черзі годинами — ми це зробимо.
Якщо можливо створити комфортні зони очікування, зробивши достатню кількість зручних посадочних місць — ми це зробимо.
Якщо можливо просто ввічливо і з посмішкою звертатися до пацієнта і бути реально зацікавленими у вирішенні його питання — ми будемо це робити.
Якщо можливо створити приємний простір, щоб він переключився від того жаху, який змушений бачити на війні — це вже того варте.
То чому ж переважно цього не робиться?..
Чим військовослужбовець гірший за офісного працівника в Києві, який може зранку випити каву і піти в нормально облаштовану комунальну чи приватну лікарню, маючи попередній запис на прийом?
Повага до військових повинна починатися з медичного сервісу ще в районах бойових дій — там, де це можливо.
Безкоштовна кава/чай, зручний диван та приємний простір…
Все це — насправді дуже маленькі дії.
Та вони конвертуються в дещо набагато важливіше.
Вони конвертуються у відчуття гідності для наших людей – кращих синів і доньок своєї країни.
p.s. Більше фото – нижче в треді.
якщо вас розїбало після відео з операції «Гвер», не стісняйтесь, донатьте на підрозділ цих хлопчиків:
https://t.co/ClUQVXaR46
на фото колесо на якому докатували цю місію
Усіх слів не вистачить, аби розказати вам, якою неймовірною людиною був Тарас.
І попри це — ми спробували.
Людина-вихор, для якої не було нічого неможливого. Він брався за найскладніші завдання і завжди доводив їх до кінця.
«Тарас не боявся — з ноги відкривав двері у невідомість», — згадують колеги.
Учасник Революції Гідності, воював в АТО, з 2019 року працював у «Повернись живим», але постійно рвався на фронт.
Тарас Шпук загинув 17 вересня під час виконання бойового завдання у складі групи спеціального призначення.
У нашому новому відео ми згадали найпам’ятніші моменти, пов’язані з ним. Згадайте і ви.
👉🏻 Повне відео за посиланням: https://t.co/3RORabYOK4
Андрій Семʼянків («Медгоблін») відомий в інтернеті, як письменник та лікар (а в Твітері ще й як поет-пасквілянт).
Але в нашому батальйоні його знають в першу чергу, як керівника стабілізаційними пунктами та командира другої медичної роти.
Чим відрязняється стабпункт від лікарні, з якими пораненнями сьогодні доводиться мати справу найчастіше, і як змінилося його ставлення до людей за час війни — дивіться в короткому бліц-інтервʼю з @med_goblin в нашому Інстаграмі за посиланням:
https://t.co/AKJKxhtLDg
Кращим доказом доцільності усих цих маньоврів з набу/сап, нарад з сіловіками, планів дій і тд буде швидка посадка Віталія Клічко. Фігурант прослушок.
Мародерить на місті нещадно. Макають в якусь скандалюху - летить на фронт з сотнєй фпв, фотається, єбать герой. Заєбав.