Myron

[Генсек НАТО @GensekNato15656]

Слушна думка....
А якщо говорити по суті, то чому не зняти Сирського з посади Головнокомандувача ЗСУ, та призначити на його місце Михайла Драпатого, котрий має більшу довіру від суспільства та війська, ніж Сирський.

Та залишити Міністром Оборони Федорова, котрий може

[Myron @m_shel_]

@Anton_Sadovnik @mv_ArtaUKR А то шо 'блага' для цієї манди завищують собівартість 'продукції' тебе не хвилює? - кредити на війну усім українцям повертати. Тільки не потрібно 'ля-ля' про репарації - це кошти для відновлення України та відшкодування постраждалим а не для збагачення о таких прошмандовок...

[Andrzej z EU 🇪🇺🇵🇱🇺🇦🇮🇱 @szumand]

Pragnę powiedzieć wszystkim Ukraińcom, że nie muszą mnie za nic przepraszać, bo żaden z nich mi nic nigdy złego nie zrobił, wręcz przeciwnie. Każdego dnia spotykam Ukrainki i Ukraińców, którzy swoją pracą sprawiają, że moje życie jest prostsze.

Nie jestem albańskim pasterzem, żeby pielęgnować urazy za coś, co wydarzyło się w czasach, kiedy nie żyli jeszcze nawet moi rodzice.
Nie jestem półgłówkiem, żeby można mnie było poszczuć na inny naród, tylko dlatego, że ktoś pomacha jakimiś wydarzeniami z historii.

Nie najem się historią, nie zapłacę nią moim pracownikom, a oni nie nakarmią nią swoich rodzin.
Patrzę w przyszłość, a z przeszłości staram się wyciągać wnioski, nic więcej.
Jednym z nich jest fakt, że nacjonalizm to syf, który należy niszczyć, a nie rozwijać, bo finalnie zawsze prowadzi do katastrofy i jest ideologią tchórzy i głupców.

[Myron @m_shel_]

@NeTaMonika @Helg40498291 '...в Німеччині..' - Германія це на обчєпонятному в кацапії - звідти була їхня ціла імператриця катька вторая...

[United Canada 🇨🇦 @UnitedCanucks26]

Retweet if you stand by Italian Prime Minister Giorgia Meloni against Trump. Her Quote ‘Italy And I Never Beg’ 🇮🇹
Canada and Greenland never beg either. 🇨🇦🇬🇱

[Myron @m_shel_]

@vesstnik Чіхуахуа...

[ALF @ALFOO7]

«Повесть о начале Москвы» Карамзин
на Москве-реке были села суздальского боярина Степки Кучки, этот говнюк залупился на Юру Долгорукому из Киева. Он Кучму казнил, забрал его земли, жёны и имущество. Сыновей Кучки (Кучковичей) взял на службу, а дочь Улиту выебал его сын.

[ПРАВИЙ СЕКТОР @praviy_sector]

Згадаємо.

Три роки тому, на околицях фортеці Бахмут, загинув Віктор Панаско — сотник «Іранець». Один із тих, чиє ім’я українська національна пам’ять нестиме крізь покоління. Людина чину. Ідейний націоналіст, відданий побратим, люблячий чоловік, суворий командир і воїн, який не зламався, не відступив і не зрадив.

Свій шлях боротьби він розпочав змолоду — ще з 15 років був у лавах націоналістичних організацій. Один із командирів ВО «Тризуб» ім. Степана Бандери, очолював Чернігівський обласний загін. Активний учасник Революції Гідності, де став відомим як сотник Майдану. У квітні 2014 року брав участь у першому бою «Правого Сектору» під Слов’янськом.

Його життя було шляхом безкомпромісної боротьби за українську державу, українську мову, помісну Православну Церкву та рідну землю. Пройшов випробування, переслідування і втрати, але не зійшов зі свого шляху. З початком повномасштабного вторгнення знову став до зброї. Пройшов важкі бої, зазнав поранення, реабілітувався і повернувся до побратимів — туди, де вирішувалася доля України.

6 травня 2023 року він поліг смертю Героя. Не в тилу, не в спокої, а на передовій — так, як жив: у боротьбі.

Та його ім’я живе серед нас. Його приклад надихає нові покоління ставати до боротьби — без страху, без вагань, до перемоги.

Пам’ятаємо. Боремося. Продовжуємо його справу.

Царство Небесне, друже «Іранець».

[ПРАВИЙ СЕКТОР @praviy_sector]

Трудова міграція

Внаслідок війни, яку розв’язала Московія проти України, держава опинилася в глибокій демографічній кризі. Поряд із втратами на фронті, мільйони українців були змушені покинути країну. Це спричинило гострий дефіцит робочої сили.

Нинішня влада пропонує вирішити цю проблему шляхом завезення кількох мільйонів трудових мігрантів із третіх країн. У разі реалізації такої політики перед Україною може постати низка серйозних викликів, зокрема:

— зростання рівня злочинності та поява нових форм криміналу;
— виникнення міжетнічних та міжрелігійних конфліктів;
— демпінг на ринку праці, внаслідок чого українці можуть втрачати робочі місця;
— посилення соціальної напруги та конкуренції за обмежені ресурси;
— відтік капіталу через виведення частини зароблених коштів за кордон;
— несплата податків при одночасному навантаженні на соціальну інфраструктуру;
— гальмування інноваційного розвитку через використання дешевої низькокваліфікованої праці;
— формування паралельних закритих спільнот, що не інтегруються в українське суспільство;
— поступова зміна культурного коду нації;
— розмивання етнічної ідентичності української нації та поступове заміщення корінного населення етнічно чужим елементом.

Ця небезпека особливо загострюється тим фактом, що постколоніальний стан української нації та наслідки совєтського панування суттєво підірвали внутрішню відпорність суспільства. Якщо враховувати досвід країн Західної Європи, де значна частина мігрантських спільнот не інтегрувалася навіть у третьому поколінні, а також фактори вищої народжуваності в окремих середовищах, перед українцями постає реальна загроза втрати демографічної більшості у власній державі в перспективі найближчих 100–150 років.

Особливо небезпечною ця тенденція стає в умовах ідеологічного тиску глобалістичних і ліволіберальних концепцій, які через політичні та грантові структури нав’язують модель мультикультуралізму без урахування національних інтересів держави. На цьому тлі українська влада, перебуваючи під тиском великого бізнесу та олігархічних груп, замість системного й стратегічного розв’язання демографічної та кадрової кризи обирає найпростіший шлях — масове завезення мігрантів.

Завезення дешевої й некваліфікованої робочої сили може тимчасово закрити окремі економічні проблеми, спричинені війною, але в довгостроковій перспективі створює стратегічні ризики для збереження української нації, її ідентичності та соціальної стабільності. Не варто забувати і про ефект ланцюгової міграції: кожен трудовий мігрант із часом прагнутиме перевезти до України свою сім’ю, що кратно збільшуватиме масштаби цього процесу.

Як ми, націоналісти, бачимо вирішення проблеми дефіциту робочої сили під час і після війни:

— створення таких соціально-економічних умов, які стимулюватимуть повернення максимальної кількості українців з-за кордону;
— запровадження спрощених умов отримання громадянства для представників української діаспори;
— економічне стимулювання народжуваності;
— повернення престижу робітничим професіям та розвиток професійної освіти;
— створення умов для розвитку автоматизації, роботизації та інновацій в економіці;
— пріоритетне залучення іноземних фахівців, культурно та ментально близьких до українського суспільства.

Трудова міграція в Україну має бути мінімізованою та жорстко регламентованою. Робочі візи для іноземців повинні бути виключно тимчасовими, без автоматичного механізму набуття громадянства чи постійного проживання.

І найголовніше: пріоритетне право на роботу, соціальний захист і державну підтримку в Україні мають отримати ті, хто сьогодні зі зброєю в руках захищає її суверенітет.

Для цього необхідно ухвалити закон, який дозволить іноземцям-добровольцям, що воюють за Україну, отримувати громадянство та повноцінний правовий захист. Адже в багатьох країнах такі добровольці можуть зазнавати переслідувань як найманці.

Продовження👇

[Myron @m_shel_]

@Fodorpalaezepa 4. Оскільки буряк вже буде в стані готовності після варіння в мундирах обсмажування ('зажарка') не вимагатиме довгої термічної обробки, то буряк не втратить колір. Додавай в страву і 'Амінь'!!! Смачного!!!

[Myron @m_shel_]

@Fodorpalaezepa 1. Буряк перед зажаркою зварити в мундирі до готовності ( важливо щоб буряк сам по собі був темно-червоний бо деколи бувають сорти бордово-коричневого кольору тому не дасть яскравого червоного кольоу).

[Myron @m_shel_]

@Fodorpalaezepa 3.До обсмажування ('зажарки') обов'язково!!! додати трішечки лимонної кислоти або покропити буряк лимонним соком (без 'фанатізму'). Кислота не дасть буряку змінити колір підчас обсмажевання...

[Myron @m_shel_]

@Fodorpalaezepa 2. Нарізати дрібненькою соломкою , а не терти на терці як в совдепіському 'общєпіті'....

[КРИМський бандерівець @CrimeaUA1]

Чергова “хорошая руская” з Туапсе звинуватила в усьому... українців. Тупа істота виє, що в нас - промити мізки, і ми не хочемо співчувати їхньому горю, а приходимо до неї, щоб позловтішатися. Мразіна, смердючий гній з-під нігтів орангутанга, ми ще танцюватимемо на ваших могилах!

[ПРАВИЙ СЕКТОР @praviy_sector]

«Прозорі очі мертвого солдата вказали співрозмовнику на стіну — на фотокартку названого брата, який обіймав двох дітей і дружину», — Сергій «Скальд».

20 квітня 2022 року в бою за Маріуполь, обороняючи місто та його останній рубіж — «Азовсталь», загинув Баламутовський Сергій, друг «Скальд». Туди він вирушив свідомо, як і багато разів до того — туди, де найважче.

Його шлях на війні розпочався ще у 2014 році в лавах Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», де він служив розвідником. З початком повномасштабного вторгнення продовжив боротьбу в підрозділі «Азов». Побратими знали його як «Шпрота», а в мирному житті — як поета «Скальда», людину слова і честі.

Сергій був серед тих, хто не шукав легких шляхів. Він повертався на війну знову і знову — не через обставини, а за власним вибором. Його життя — приклад відповідальності, сили та внутрішньої свободи.

Сьогодні ми згадуємо не лише воїна, а й людину. Імена таких, як він, тримають нашу пам’ять і нашу державу.

Вічна пам’ять і шана Герою.

[Julia.wntlv🇺🇦 @jb_wntlv]

Поліція не навчена воювати, поліція не навчена захищати громадян в містах.
Для чого нам поліція?
Чому вони в 45 ідуть на пенсію, а тракторист в 50 на фронт?

[ПРАВИЙ СЕКТОР @praviy_sector]

Черговий теракт. Де наша зброя?

Сьогодні у Києві озброєний росіянин серед білого дня розстрілював людей на вулицях столиці. Є загиблі й поранені, серед них — дитина. Зловмисник зайшов у магазин і взяв заручників.

Виникає логічне питання: як людина, яка щойно вбиває, може спокійно пересуватися містом без негайної протидії?

У медіа вже поширені фото й відео цих трагічних подій.

Отже, головне питання:
чи здатна держава фізично гарантувати безпеку кожного громадянина?
Очевидно, ні. Поліція прибуває після скоєння злочину, тоді як перші постріли лунають за секунди.

Чому після більш ніж 12 років війни цивільне населення досі позбавлене права на ефективний самозахист? 2022 рік показав: озброєне суспільство — це фактор стримування і основа оборони.

Натомість Верховна Рада та Національна поліція України роками апелюють до ризиків: відсутності контролю, «нестачі культури», неготовності суспільства.

Серйозно?

Практика доводить інше: суспільство, яке вміє користуватися зброєю, значно складніше підкорити. Володіння зброєю підсилює обороноздатність і формує відповідальність. У країнах із дозволеним прихованим носінням рівень насильницьких злочинів нижчий. Легалізація не створює зброю — вона переводить її в контрольовану площину: облік, навчання, перевірки.

Сьогодні ж маємо протилежне: держава фактично не знає, у кого є нелегальна зброя.

Чи зайшов би цей терорист так далеко, якби розумів, що отримає негайну відсіч? І чи наважився б узагалі?

Хто тоді несе відповідальність?

Противники легалізації вперто ігнорують очевидне:
— злочинці вже мають зброю, законослухняні громадяни — ні;
— обмеження працюють проти тих, хто їх дотримується;
— нелегальна зброя існувала і до війни.

В Україні вже формується стрілецька культура — не завдяки державі, а завдяки відповідальним громадянам і спільнотам. Люди вчаться, організовуються, усвідомлюють ризики.

А держава?

Складається враження, що саме влада демонструє слабкість, перекладаючи відповідальність на обставини. І за цю слабкість платять громадяни.

Я підтримую не хаотичну роздачу зброї, а чітку, жорстку модель: ліцензування, регулярні навчання і переатестації, повна перевірка — медична й біографічна. І головне — право громадянина на негайний самозахист, гарантоване державою, а не відкладене до приїзду поліції.

Керівник Політичної партії «Правий Сектор» у Львівській області
Юрій «Піротехнік» Череватий

[ПРАВИЙ СЕКТОР @praviy_sector]

Згадаємо.

Сьогодні минає сімнадцять років від дня загибелі Максима Чайки — патріота, активіста, борця за українську Одесу. 17 квітня 2009 року його підступно вбили в центрі міста проросійські радикали — ті самі сили, що згодом стали опорою сепаратизму навесні 2014-го.

Максим одним із перших відкрито й рішуче протистояв кремлівському міфу про «русскій город». Його діяльність стала прикладом послідовного спротиву. У 2008 році він організував в Одесі перший марш до Дня народження Романа Шухевича — Головнокомандувача УПА, заклавши основу публічного патріотичного руху в місті.

Його смерть не була марною. У 2014 році Одеса зберегла українську ідентичність і зупинила поширення російського впливу — значною мірою завдяки таким, як Максим.

Вічна пам’ять і шана.

Його боротьба — наш дороговказ.

Герої не вмирають.

#героїневмирають #Одеса #МаксимЧайка

[ПРАВИЙ СЕКТОР @praviy_sector]

Згадаємо.

Сьогодні, 14 квітня, міг би відзначати свій день народження боєць Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор» Олександр Конах (друг «Собр»).

Свій шлях у національно-визвольній боротьбі «Собр» розпочав на Майдані в легендарному загоні «Черепашки». Згодом долучився до захисту України на фронті. Брав участь у звільненні Авдіївки та боях у різних районах Донецької й Луганської областей.

5 лютого 2019 року друг «Собр» загинув.

Він пройшов важкий шлях. Україна втратила світлу людину, вірного побратима й одного зі своїх найкращих синів.

Вічна пам’ять, брате!

#правий_сектор #дукпс #правийсектор #війна #добровольці

[стасік @edip_edip_edip]

4 роки Ультрас вже не з нами.
Воював з початку АТО, свою юність і молодість віддав війні.
Здоровезний, як гора, дужий, як ведмідь, вмів тягнути прикола, як ніхто інший. Мені пощастило почати свій шлях в компанії цього манюні.
Ви б його зацінили, він дуже наш🖤
Ультрас присутній!