Надія

[Надія @mailtnadya]

Шкатулка,ручна робота.Гарний подарунок для коханоЇ!!!

[Футбол 24 @football24tv]

Сьогодні Степан Чубенко був посмертно нагороджений орденом "Золота Зірка" 💔

У 2014-му 16-річного воротаря Авангарда жорстоко до смерті закатували російські окупанти за українську позицію 😢 Вічна пам'ять герою! 🕯️

[Kathleen Winchell ❤️🤍💙🇺🇸🇺🇸 @KathleenWinche3]

Ballerina water fountain in Poznan. Poland. It’s so beautiful.

[Тётя Роза @Anakoyher]

Не то, чтобы меня можно было упрекнуть в особой любви к полякам, но вот мучает вопрос: почему у них получилось, а у нас нет?

За 30 лет Польша стала процветающей европейской страной. Украина же и без войны продолжала барахтаться в болоте нищеты, соблюдая демократию лишь для вида — бодро меняя президентов, где каждый очередной старался ограбить страну больше «попередника».

Вопрос риторический, но всё же: в чём наша главная ошибка?

[Тётя Роза @Anakoyher]

Может, тема и не самая важная — фигура всё-таки не первого масштаба. Но на его примере возникает вполне принципиальный вопрос.

Уволенный министр обороны Фёдоров семь лет был рядом с Зеленским — плечом к плечу, помогая ему прийти к власти и оставаясь частью этой системы. И что же, все эти годы он не замечал того самого повального воровства, о котором теперь так эмоционально рассказывает?

Почему прозрение наступило именно тогда, когда к званию министра добавилась приставка «экс»?
Откуда эта истерика и эта внезапная страсть вскрывать язвы постфактум?
Если всё это было очевидно — почему молчал тогда? А если не было очевидно — почему так уверенно говорит сейчас?

Не люблю лицемерие. И особенно — фальшь, которая почему-то всегда обнаруживает себя после потери должности.

[Надія @mailtnadya]

@Anakoyher 🤣🤣🤣

[Тётя Роза @Anakoyher]

Он обещал мир за 24 часа. Не добился его и за 19 месяцев. И не мог добиться — рычагов влияния на Путина у него не было и нет. Дипломатические конвульсии и имитация переговоров вызывают только досаду и раздражение. Полный облом. И где-то даже факап.

[Надія @mailtnadya]

@Bykvu Дайте йому щось поїсти

[Букви @Bykvu]

У мережі набирає популярності відео з вокзалу у Фастові, де лелека ніби «спілкується» з чоловіком і жінкою просто біля залізничних колій.

Птах зовсім не боїться людей: уважно слухає, підходить ближче й навіть ніби відповідає на розмову.

Користувачі соцмереж жартують, що пара веде з лелекою «перемовини» про малюка.

🎥: kiev_real | Instagram

[Olaudah Equiano® @RealOlaudah]

Women are the same everywhere. 🤣

[Ukrinform @UKRINFORM]

🕯️ Пам’яті льотчика, Героя України Данила Мурашка

На початку 2022 року Данило Мурашко був одним із найменш підготовлених молодих льотчиків. Та за короткий час він став одним із найсильніших.

Попри безперервні бойові вильоти, Данило наполегливо вивчав англійську мову, аби бути серед перших, хто поїде перенавчатися на F-16. У свої 24 роки він уже чітко бачив майбутнє України та української авіації.

Данило загинув 27 січня 2023 року під час бойового вильоту недалеко від Краматорська на Донеччині.

📝 Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міноборони України АрміяInform

[Olena Rohoza @OlenaRohoza]

No one believed he would survive. With injuries like his, the chances of living are almost nonexistent... But he endured.

Vladyslav Zhaivoronok, a fighter of the Azov Regiment, went through the hell of war, captivity, and unimaginable pain, yet never allowed the enemy to break him.

On the night of May 15–16, he suffered severe injuries. Despite his critical condition, Vladyslav remained in contact until the very last moment and managed to pass vital information to his command. What followed is a story that is difficult to believe even today.

His condition was so grave that the medics had almost lost hope. His pulse was barely detectable, and they were preparing to place him among the dead. But an anesthesiologist named Nina refused to let that happen. Beside her was a psychologist, Nastya, who immediately began searching for blood donors. Nearly unconscious, Vladyslav was asked about his blood type and Rh factor—and somehow, he was able to answer.

Several of his brothers-in-arms immediately volunteered to donate blood. Everything was done under conditions far removed from proper medicine: blood was mixed in a simple jar and transfused using a syringe. And it saved his life.

The operation was performed under constant shelling, surrounded by dust, debris, and complete unsanitary conditions. The damaged bone in his leg was amputated with an old rusty metal saw, and his wounds were stitched with ordinary fishing line. Yet even under such inhuman circumstances, the surgeons of Azovstal accomplished the impossible. Their work was a true act of heroism.

A few hours after the surgery, Vladyslav and other wounded soldiers were taken to Novoazovsk and later to Donetsk. There, he spent several months in captivity.

Doctors in occupied Donetsk did not believe he would survive. After Vladyslav regained consciousness, he received almost no medical care. Antibiotics were administered only several days later, dressings were changed infrequently, and his body temperature remained critically high. It seemed his body could not possibly endure.

But a miracle happened. Despite hunger, pain, infections, and the complete lack of proper treatment, his wounds began to heal. Even his damaged eye was saved, although it received very little medical attention.

In addition to physical suffering, the prisoners endured daily torture and relentless psychological pressure. They were told that Ukraine had forgotten them, that the war was lost, and that there was no hope. But Vladyslav refused to surrender. He endured.

On June 29, 2022, he was released during a prisoner exchange.

After treatment and rehabilitation, Vladyslav returned to life and today participates in campaigns supporting Ukrainian prisoners of war. He continues the fight—through different means, but with the same unbreakable faith.

“You must fight for your country at any cost,” says Vladyslav.

His story is not only about war. It is a story about the strength of the human spirit, about those who, even on the brink of death, do not lose their dignity, faith, or love for Ukraine. As long as people like him exist, our country cannot be defeated. Their courage will forever remind us of the immense price paid for freedom.

A deep bow of respect to you, Vladyslav. 🇺🇦

[Gomer Simpson 🇺🇦🇮🇱 @Yagger2025]

Каждый раз вглядываясь в фотографию этого человека и воина, кровь стынет его от храбрости и мужества. Перед неминуемой смертью, он не просил своих палачей о снисхождении и не молил о пощаде, о сказал два слова: "Слава Украине"! 🇺🇦

[Олег Володарський @volodarskijo]

На фронті загинув видатний Український спортсмен, майстер спорту з плавання - Денис Попович.
Неймовірно талановитий.
Денис народився на Волині.

Вічна та світла пам'ять Українському Герою.

[СВЯТА РУСЬ @rus_svata15287]

Цей вірш нашої україночки, нашої малече, це почуття всього Українського народу до кожного воїна ЗСУ, завдяки яким ми зустрічаемо кожен ранок. Божого захисту кожному воїну ЗСУ і янгола охоронця за плечима кожному воїну ЗСУ. Слава ЗСУ !

[乌克兰战争•最新进展🇺🇦 @HXR001]

#乌克兰今日
乌克兰军人来医院探望受伤的战友。他们在他受伤时，背着他在森林里走了 3 个多小时。

荣耀归于英雄！

为什么？极右保守的华川粉——川粉红粉，包括台湾川粉，都那么很乌克兰人？

[5 канал 🇺🇦 @5channel]

Віктор Ющенко не стримав сліз під час виставки до роковин загибелі Симона Петлюри, коли говорив про внесок української нації до боротьби проти росії.

[Nasha Canada🇨🇦Наша Канада @NashaCanada]

Теперь вы, детки, понимаете разницу между шоколадом и дерьмом?

[КыроакоВинищувачReborn @kyroakokiller2]

Київ зараз…
21 століття,найбільша країни Європи знищується 24/7 і світ тіпу безсильно але стурбовано спостерігає

[СВЯТА РУСЬ @rus_svata15287]

Доземний уклін Вам наші воїни, наші захисники. Завдяки Вам ми зустрічаемо кожен ранок. Божого захисту Вам і янгола охоронця за плечима.

[Сергій Погребецький @pogrebeckij]

На щиті повернулось пʼятеро воїнів з Хмельниччини: Дмитро Бондарчук, Олексій Вавричин, Ігор Пусєв, Ярослав Стефанюк та Юрій Цибульський
Вічна пам'ять ГЕРОЯМ