так тіжило жить жизнь,знаючи шо якшо мені буде просто харашо про мене ніхто не зніме сєріал і не напише кніжку, про те яка я ахуєнна шо так мені харашо жилось і ніхто не буде брати з мене примєр через 50 років. а треба дето про себе заявлять і робить шось в ріал лайф.
дуже люблю вайб ньюйорка 2010' х років, ну прям блін
коли треба позвонить і обсудить сплетні і нема тіктока і такої кількості соцмереж, помню його як вчора ін май фор єар єс, ай вонт ту філ зіс вайб он майселф, но зараз і далі такого вже не буде, хейт зіс
з інтєрєсностєй за цей місяць я була на дуже крутом фестивалі, де ми дуже урбаністічали, після нього була на криші майстерні в лаврі (ну ніхуя сібє), а патом я повернулась на работу в сталіце в книгарню на бар (вайбую пока можу)(мене опять роздражають майже всі чєловєчікі😈
так тіжило жить жизнь,знаючи шо якшо мені буде просто харашо про мене ніхто не зніме сєріал і не напише кніжку, про те яка я ахуєнна шо так мені харашо жилось і ніхто не буде брати з мене примєр через 50 років. а треба дето про себе заявлять і робить шось в ріал лайф.