так сумую за братом…
коли почалось повномасштабне, він був моєю моральною підтримкою, завдяки йому я не йобнулась.
а зараз я не знаю де він, чи живий він, чи побачу я його колись… це так болить. йобана русня, як же я їх всіх ненавиджу…
маю сказати, я надзвичайно щаслива мати таких друзів, які після одного повідомлення в чаті «в мене поганий настрій» можуть приїхати з тірамісу, щоб трішки попиздіть і підняти настрій.
вже й життя не таким хуйовим здається ✨