«Туск: Україна має примиритися зі своєю історією Другої світової війни, щоб забезпечити членство у Євросоюзі». Є краща ідея. Про Другу світову поговоримо після Третьої.
«Дзвінок з учебки» я люблю. Це акт дорослішання. Людина згадує, що шанс покращити свій статус у неї був. Правда, вона думає, що він ще є.
Авжеж, пропозиція самому прийти у хороший підрозділ досі актуальна. Правда, не сам прийшов, а підвезли. Та й всього-то рік минув.
Коли влада роками ховає війну від власного суспільства – нічого хорошого з цього не вийде. Насправді цікаво, як лусне ця бульбашка.
Перекласти незручності на армію наше політичне керівництво навчилось. І шо, як успіхи? Ухилеси полюбили президента і Раду, еге ж?
І слава Богу, що в армії у нас нижчий концентрат дебілів, ніж на одній київській вулиці в урядовому кварталі. Армія хоче перемогти, а не сходити на вибори ціною цілих областей.
Telegram видалив канал, де росіяни з Пензи одне одного попереджали про автівки військкоматів. Як наші «Де роздають повістки». Просто так Telegram нічого не видаляє.
В Україні мобілізація п'ятий рік. Ніхто нікуди не пише, канали плодяться. Це ж електорат. Навіщо чіпати електорат? А раптом за 20 років вибори? Ану бігом всю молодь за кордон.
Із хорошого про польсько-українські відносини. Ніщо не лікує взаємну ворожнечу так, як разом оперувати громадян РФ (а це доведеться робити). Десь коло Риги і помиримось, напевно.
6. Кому хочеться віддати росіянам Балтію, той насправді і Україну здасть в обмін на владу в ній як маріонетці Кремля. А для нас це шанс нарешті здобути суб'єктність в Європі, яку насправді за гроші не купиш.
З огляду на певні події, варто проговорити деякі речі ще до того, як вони поставлять нас перед фактом. Домовитись на березі. Або «інформацію довели».
1. Україні доведеться брати участь у бойових діях на території НАТО в нашому регіоні, щойно туди полізуть ЗС РФ.
5. За таку допомогу Європі доведеться платити нашою живою силою, яку вона дбайливо акумулювала у себе в режимі «Земля обітувана». Я вас, блядєй, на цьому кораблі чотири роки збирав.