Він дуже тихий. Мало говорить, спокійно. Легко дається, коли треба підключати систему.
Я спитала його чи можу показати його на фото:
- Ну щоб може сімʼю не нервувати, якщо ви їм ще не сказали.
- Та виставляйте. В мене немає сімʼї, - потім показує на руку, - і не буде.
🐟 So today I found a goldfish just on the grass in my back garden. It was alive, I think, and have absolutely no idea where it came from. There’s no ponds anywhere near. So I took it inside….
Я хотіла би знати це раніше.
Просто прочитайте.
На початку січня 1942 року по всьому Артемівську були розклеєні оголошення. Усі євреї міста повинні прийти до означенного місця 9 січня на 8:00, при собі мати вироби із золота і срібла, документи, ключі від помешкання (з бірками, на яких указано адреси). За невиконання наказу — розстріл.
Понад три тисячі містян опинилися в підвалах колишнього залізничного НКВС.
Три дні вʼязням не давали ні води, ні їжі. 2 січня більшу частину бранців повезли до алебастрових штолень. Жінок, дітей, людей старшого віку — всіх.
Їх замурували в камері Nº46 алебастрового заводу.
Майже півтора роки ця печера лишалася закритою.
5 вересня 1943 року місто було звільнено з-під окупації.
Камеру Nº46 знайшли лише за кілька тижнів.
Кажуть, що майже випадково.
Кажуть, простір був закритий, умови особливі і велика частина тіл зазнала муміфікації.
Згодом у матеріалах Нюрнберзького трибуналу буде сказано:
«Уся печера заповнена трупами людей, лише невеликий простір біля входу і вузька смужка в центрі вільні від трупів. Усі трупи тісно притиснуті один до одного і повернені спинами до входу в пече-ру. Трупи так близько один до одного, що на перший погляд здаєть-ся, що це суцільна маса тіл».
Була середина жовтня. Тіла евакуювали. І розклали рядами на величезному полі, по якому ходили рідні й намагалися впізнати своїх близьких. Іще тоді, у перший приїзд, нам розповідали про крик, що стояв на полі, яким ходила маленька дівчинка разом із до-
рослими. Вона пам'ятала той крик усе життя. Звучання того поля.
Тіла поховали на міському кладовищі лише 1960 року.
Раніше — були важливіші справи.
Наприклад, 1950 року у штольнях того самого заводу заклали Артемівський завод шампанських вин. Перше шампанське «Советское» завод випустив 1954 року.
(Олександр Михед. Я змішаю твою кров із вугіллям. Зрозуміти український Схід)