РОЗІГРАШ ЗА ДОНАТ 🦇 (до 31.05, далі ціль - просто для донату)
Наразі актуальним збором є "М.А.Я.К. 2.0", який збирає гроші на аптечки для військових. Допоміжна баночка отут:
https://t.co/lyJoL1Ovcm
За донат, кратний 50 грн, отримуєте шанс виграти отакий голо-дармовис по #iwtv
Керівник цього хору, піаніст і декілька юних учасників — українці. Решта — іноземці, які вивчили наш легендарний «Щедрик» українською та виконали під час одного зі своїх виступів.
Послухайте 🇺🇦😍🇸🇪
🎥: sofia.huzhvynska, TikTok
Столична влада звітує, що кияни на 97% забезпечені укриттями. Ми ж з’ясували, що загальнодоступних сховищ у Києві, які здатні врятувати від небезпеки, менше сотні. 18 грудня ми запускаємо спецпроєкт «404: укриття не знайдено. Чому безпека киян — це “службова інформація”»
you couldn't sing about liking a girl normally back then. u had to be crying. screaming. shitting yourself. shirtless in the rain. and holding that high note for at LEAST 12 seconds.
I am at the site of a truly horrendous Russian missile attack.
Overnight, one of the largest American investments in Ukraine – Flex – an active member of the American Chamber of Commerce was hit by Russian missiles.
This was not only an attack on Ukraine. It was an attack on American business. Two missiles struck the factory, where 600 employees were working the night shift. Thanks to strict safety protocols, every life was saved.
Russia is not only devastating Ukraine — it is destroying and humiliating American business.
The region neighbors the EU and has been considered the safest region in Ukraine. Now definitely not so.
We call on President Trump to stand with American business and to confront Vladimir Putin’s campaign of destruction.
Mukachevo, August 21, 2025
🦊| Українські нетізени, нам пишуть: #RussiaIsATerroristState
‼️ Репер Bewhy створив Telegram-канал та VK-сторінку і веде їх російською.
‼️ ПОШИРЕННЯ‼️
(Скріни переписок з репером взяті з відкритих джерел)
#BEWHY
»@khot_ua«
Just imagine — you’re standing next to a person who has killed thousands of civilians, started the largest war in decades, most likely wants to seize your country, who is a most violent authoritarian tyrant
And you’re standing there smiling next to them — it’s embarrassing
1/3
Історія про морг. Зв'язок з реальністю.
Взагалі, пишучи цей текст, я лежу на кладовищі.
Вечорами, коли сонце майже сіло, я приходжу, розстеляю каремат і спираюсь бочком на могилу. Проводжаємо разом з ним сонечко.
Ох, скільки б заходів сонця ми ще могли зустріти разом.
Але я вже одна.
Лежу й вирішую писати.
Хочу поділитись днем, який чекала з великим страхом. Подією, яка була моторошною.
Цю історію знає мало людей. Я розповідала її друзям, але текстовий формат ніхто не читав. Спочатку трішки хвилюсь, що це може бути дещо травматично для читачів. А потім думаю, що це ж життя і воно от таке. І буває й гірше. І ми його не просто читаємо. Ми живемо його.
В тому дні, в ті моменти я намагалась свідомо ловити кожну дію, рух, запах, запамʼятати хронологію.
Намагалась бути «тут й зараз», бути присутньою.
Бути мужньою.
І зробити те, що планувала.
Андрій загинув 20.04.
Похорон мав бути 26.04.
Але я хотіла поговорити з ним до церкви, сказати все, що хотіла б.
Поки на нас не дивляться сотні людей, а похоронна церемонія не вимагає хреститись, слухати проповідь, прощатись.
Ще я хотіла відрізати у нього трішки волосся і взяти відбиток пальця.
Тому просила у військових, щоб мене пустили в морг, щоб могла побути з ним сама.
І мені дозволили це зробити.
Якщо у вас виникає питання, для чого різати волосся й брати відбиток, то це окремі історії, які варті більш детального опису (нижче на сторінці є)
Якщо коротко, то коли запитувала Андрія, як би хотів бути похованим у випадку загибелі, то казав, що хоче кремацію і щоб попіл розвіяли в Києві, на Подолі, над Дніпром.
Він загинув, а я, довго сумніваючись, прийняла важке рішення зробити звичайне поховання, бо були певні логістичні й часові складнощі.
Але хотіла хоч трішки втілити його бажання, його волю, тому придумала, що відріжу волосся, візьму форму, спалю і таки розвію над Дніпром.
А відбиток - хотіла б собі й батькам кулончик з ним, можливо ще татуювання.
25.04 Зустрчі з Андрієм.
Думала, буду одна. Але вирішила сказати його батькам, раптом вони теж захочуть. Вони захотіли. Також захотіла моя мама. І подружка, яка просто привезла мене своїм автомобілем на випадок, якщо я потім не зможу їхати назад сама. Забігаючи на перед – я могла.
Я чекаю дзвінка Василя Васильовича (військовий), який дозволив побачити Андрія до похорону.
Дзвінка про те, що Андрій на під’їзді і ми повинні їхати в морг.
Він попросив приїхати раніше: «Ірішка, за тебе я знаю, бачив тебе, ти витримаєш, а на батьків треба подивитись».
Його дзвінок. Ми їдемо.
Реальність чимось схожа на фільм жаху.
Хмарний день, десь 18-та година.
Накрапає легенький дощ, навколо гучно й красиво співають пташки. Весна буяє, дуже тепло.
Ми стоїмо на подвірʼї перед моргом, з якого доноситься жахливий запах.
Я кажу, що головне витримати цей запах, бо нервова система може відімкнутись, це захисна реакція.
Саме подвір’я занедбане, застигло в сссрщині.
Навколо якісь труби, що із землі здіймаються вверх над будинком, поламана медична техніка, колеса автомобілів, вішалки на ґратах вікон, величезний холодильник-лабораторія посеред території (в ньому проводять ДНК-тести тих, кого розпізнати вже неможливо).
І ми стоїмо під синім бусом Василя Васильовича, який розказує, як воює його син, скількох загиблих за один раз він міг вивозив у цьому бусі. Розказує і паралельно дістає медичні рукавиці. Каже, що мені потрібно одягнути, бо не можна торкатись до тіла. Бо трупна паличка неприємна річ.
Ми чекаємо вже хвилин 30-ть.
Це чекання тягнуче, усвідомлення того, що буде, — пронизує і злегка вводить в ступор, жах. Відчувається, як все всередині завмирає.
І ту я чую звук мотору, бачу, як у двір заїжджає автомобіль.
Цей момент настав.
Автомобіль схожий на той, в якому влітку возять морозиво, бо з морозильними камерами.
На ньому зі всіх боків написано «На щиті».
Стає задом до дверей моргу.
Василь Васильович каже всім відвернутись.
Але я дивлюсь.
Петиція присвоєння звання «Герой України» (посмертно) Андрію:
https://t.co/lphdWILvLD
🔽
💔 A Ukrainian woman films herself comforting her godson during another Russian attack.
With no time to escape, the family shelters in a hallway, following the “two walls” rule.
@isholalis_weia спеціальність хіміка-аналітика, зарплатня дуже задовольняє, добре працюєш - добре платять
незважаючи на низьку оплачуваність наукових спеціальностей, оплата тут вище середньої для хіміка по Києву, можете чекнути на ворк юа