Сьогодні розказувала другу, чому не можу раптом взяти й не думати про смерть🫠
З одного боку, оцей рівень неприйняття «А чого ти не можеш взять і перестать?», а з іншого – дивувалась, бо для людини це НЕ ОК
Думала, що в мої 28 років після всіх революцій, локдаунів, війни (!!!) мене вже нічим не здивуєш, але…
Я, коли зима виглядає як зима, коли хурделить, коли діти грають в снігу як діти, коли новий рік був зі снігом:
Завтра знову пів дня не буде світла, але через те, що ввечері відключень не прогнозують, я щаслива як слон. І абсолютно все одно, що пів робочого дня я, мій ноут і інтернет будемо триматися на 2xp
Тре ваша допомога, хочу зібрати інфо про волонтерські ініціативи, які започаткували в пам'ять про загиблих військових (як "тихий куточок")
Накидайте, хто знаєте, ще таких ініціатив🥲🥲