Саме страшніше, зараз, чим більше пройде часу, тим гіршими можуть бути наслідки. Саме безобідніше це довічна кульгавість. Нічого не маю проти неї чи людей з нею але на свою скромну думку, ще надто молода для такого, да і...і так не шибко красуння, а з кульгавістью...це піздєц, хд
Насправді я очікувала чого завгодно, як людина, котра з 10 років стабільно має якісь трабли з здоров'ям. Як людина котра з 16 відверто заїбалась ходити по лікарям, так що зверталась до них, тільки тоді коли припече. Припекло.
Хто ж знав, що роки ігнорування проблем пов'язаних з ендокринологією обернуться неможливістью зробити операцію т.я є дуже велика ймовірність цукрового діабету або іншої хвороби, котра провокує його надто надмірну кількість.
Плюси вивчати історію архітектури,в моєму випадку польської, час від часу замість звичайних викладів в аудиторії, нас будуть водити по...в основному костьолам*?* і базилікам. Може зводять ще як мінімум в один замок, хд
І сьогодні був один з таких викладів;)
І навіть так...я до останього тримаюсь за ось це все.За архітектурний,хоч і не знаю як вибратись з цієї ями і нормально перейти на 4 семестр не боючись що тебе повернуть на 3. Бо... не можу повірити що ось це все має закінчитись настільки погано.
Хочеться вірити в хеппі енд,ахах.
Завжди була переконана в тому, що не попаду в аб'юзивні стосунки.Як ніяк,а величезний досвід з прочитаних фф не проп'єш.
Як би не так:)))
Мої стосунки з моїм улюбленим ненависним факультетом справжнісінькі аб'юзивні.
Насправді я почала задумуватись над зміною факультету,бо ну,може дійсно не моє.Бо оплачувати цей семестр в наступнопу році це єбать як дорого.А ще..я просто не зможу дивитись в очі викладачам з основних предметів,бо знову повернулась туди де застрягла, ахаха
пам’ятаю, як я починала вивчати українську 22 місяці тому. не знала тоді жодної літери алфавіту і думала собі, що я не вмію вивчати нові мови і завжди дуже швидко здаюся, тому, мабуть, так буде і цього разу.
ну ні. минуло майже 2 роки і я тут. звісно, дуолінго, потім +
Не потрібно. Люди які не вважають інших за таких самих людей як вони, та й в принципі не вміють в мирне, рівноправне співіснування не заглуговують ні другого, ні третього, ні десятого шансу.
Коли небудь я прочитаю скло, в якій фани цього фф/книги не будуть виправдовувати обмудка, бо він гарний і має мордаху їх улюбленого оппи. Коли небудь авторки перестануть прописувати романтичні почуття жертви до покидьків. Але явно не в цьому житті.
Мені інколи цікаво, я доживу до того часу, коли насилля, аб'юз і тд. по списку будуть сприймати різко негативно, а не "ну це погано звісно, но він ж може виправитись, чого ти? тре давати людям шанс".
А навчатись в активній стадії депресії то взагалі люкс. Ти буквально все відкладаєш до останього, бо в в тебе немає сил робити то одразу, буквально через силу змушуєш себе вставати і кожен день думвєш про те,чи не варто все ж піти взяти академ вихідні, але згадуєш про проєкти🫠