Найважчі валізи на цих вокзалах в українців
Наповнені спогадами, непростими рішеннями,
компромісами,
люттю і любов’ю,
мовчанням і пам’яттю,
залишками вчорашнього життя, що розлетілося під ударами.
Олена Герасим'юк
Світла стає більше. А отже менше стає пітьми.
Розглядає уважно доросле покірне лице.
І оця здатність розгледіти – насправді така проста,
оскільки око людини завжди здатне на це –
бачити світло там, де є лише чорнота.
І місце таке буває лише одне.
Сергій Жадан
Я не знаю, коли цього року зійде зоря.
Небо цими днями – тихе, сліпе.
Дитина пильно дивиться в око царя,
й бачить там відчай, себто бачить себе.
Сергій Жадан
З випаленими очима й залізом в ключиці
жити далі потрібна вагома причина.
І вона говорить йому, дивлячись в застиглі очниці:
не хвилюйся – тепер я буду твоїми очима.
Сергій Жадан
Як ти? — не буду тебе питати.
Довгі подробиці — атрибут
мирних часів, нині інший статус.
Просто, будь ласка, будь.
Курс на життя зараз не дорожчий
за нафтовий барель, та я молюсь.
Фронт, укриття, чужина абощо —
просто постав тут плюс.
Павло Вишебаба
Кожна дорога – це, врешті, дорога додому.
Кожне дерево, з часом – чи гниль, чи дим.
І знаєш, у чому сенс життя?
Та ні в чому.
Просто старайся відчути себе живим.
Ніколассон
Ніч була розбурхана та тьмяна,
Вітер грав і рвав пом’яті струни,
Я пила самітньо аж до рана
Темну розпач - найгіркіший трунок.
Олена Теліга
https://t.co/U5A2cCKEwb
чотири стіни, і глухо неначе в танку,
і це фіолетове плаття старе, як світ
воно пам’ятає перші наші світанки,
де липи, немов обурені пуританки,
до нас простягали кістляві долоні віт
Юлія-Ванда Мусаковська
https://t.co/8Db0dh63Kb
а знаєш – буде ще спокій
хоч в це вже не надто віриться
і - правда - буде ще біль
хоч цього вже явно задосить
і ночі будуть і дні
і море всілякої лірики
й можливість піти світ за очі
не зловживаючи досвідом
Юрій Іздрик
https://t.co/2pT0lBSW2V
І що? Ніхто і не зглянеться, як би ти не просив.
Моя мати, почувши вибухи, до стіни цегляної тулиться.
І тільки помітно, як вільна хода зривається в біг,
як міста волосся заплутане – вулиці,
стишують вітер з останніх сил,
як ховають своїх.
Олексій Чупа
Я тебе не любив. А летів стрімголов на свободу.
Повертався тоді, коли голос твій вперто мовчав.
І навпроти сідав. І здивовано пив твою вроду…
Я тебе не кохав?
Олена Багрянцева