ЗВІТ ЗВІТ ЗВІТ
Це сталося, були зібрані гроші на усі 10 дронів, 5 вже поїхали на фронт, і ще 5 із них - із сюрпризом 😁
Друга партія вийшла дешевшою за першу, тому ще один дрон піде в НГУ, фото буде пізніше
Дякую усім, хто поширював та донатив, очікуйте на розіграш
Мої давні товариші проводять збір, тож дуже прошу твітерську громаду підтримати їх грошима.
Збір на FPV-Дрони для воїнів Самохідного артилерійського дивізіону 118 окремої механізованої бригади.
Також у вас є шанс взяти участь у розіграші, задонативши певну суму грошей 👇
This photo must be seen by the entire world so people understand what Russia truly is.
A mother is holding her child as tightly as she can, trying to shield them with her own body while Russia drops guided аerial bоmbs on Sumy.
No child should grow up in a reality like this. No mother should have to become a human shield to protect her child.
Я дружина загіблого іноземного добровольця. В пам'ять про нього, про нашу боротьбу до справедливості я намагаюся змінити те, щоб іноземни добровольці могли отримувати звання Героя України за здійснення геройского вчинку. Не для нього, для всіх іноземних добровольців.
Дуже прикро, що навіть при бажанні командирів подати добровольця на нагороду вони не можуть цього зробити через обмеження в законодавстві. Це не про особливе ставлення, це про рівність, про пам'ять про ніх, про іх вчинки.
Разом з блізкими інших іноземних добровольців та українськими юристами ми створили петицію. Але поки ми не зібрали навіть половині голосів, а залишилося лише 30 днів і петиція згорить. Це дуже сумно.
Я закликаю всіх небайдужих підтримати петицію та підписати ії. Це наша з вами шана до полеглих та живих іноземних добровольців. Знаю, що мій чоловік був би радий якщо б це вийшло змінити, тому я ще маю надію зібрати потрібни голоси.
Ознайомитись та підписати петицію тут: https://t.co/P1uP7dP4RS
Дякую всім серцем ❤️🩹🫂
дуже прошу усіх вас дочитати до кінця.
це Олександр. боєць, який пройшов крізь таке пекло, що більшість із нас не зможе навіть уявити.
у вересні минулого року на Покровському напрямку він отримав важку мінно-вибухову травму. один із уламків пройшов через орбіту ока. Ока немає, а в голові досі залишаються металеві фрагменти, які лікарі просто не ризикнули виймати.
одразу після поранення Сашко взагалі не ходив і не розмовляв. спочатку була реанімація і боротьба за життя, а потім нескінченний, виснажливий майже річний марафон лікарнями.
у такі моменти здається, що доля остаточно відвернулась. але якщо війна і вчить нас чогось, то саме тому, що людина здатна кинути виклик і перебороти найважчі випробування.
увесь цей час поруч із ним була дружина, яка їздила за ним усюди, тримала за руку і не давала здатися. батьки у Сашка вже літні, тому весь цей титанічний психологічний та фізичний тягар ліг на її плечі.
і знаєте що? вони вигризли величезний прогрес. Сашко, який лежав абсолютно нерухомо, сьогодні сама розмовляє, самостійно одягається, ходить без сторонньої допомоги, дивиться в телефон і повертає собі контроль над цим світом.
для людини з такою травмою голови це не просто медичні показники. це справжнє диво, помножене на залізну волю.
але зупинятися не можна. мозок і тіло бійця потребують подальшої професійної реабілітації, щоб повернути його до максимально повноцінного життя. нажаль це коштує чималих грошей.
наша допомога Сашку - це навіть не благодійність у звичному розумінні. ми з вами не маємо права пройти повз чоловіка, який віддав за нас же своє здоровʼя, а тепер продовжує свій рух вперед всупереч усьому.
Олександра треба підтримати. його боротьба триває, і ми маємо бути в ній присутні. кожні наші донати й поширення - це його наступний крок.
банка:
https://t.co/38EFq2pKc3