Natalchuk Yurii

[Caolan @CaolanReports]

A boy on his bike near Kramatorsk was just murdered by a russian drone. They posted this video of their crime. This is evidence this war has nothing to do with territory. It’s an attempt to wipe out an entire civilian population of an innocent county while the world watches.

[Serhii Sternenko @sternenko]

The world is watching this evil grow. The price of indifference will be very high.

[Natalchuk Yurii @n_urij]

@sinicynr так вигнуло ринок. квартир багато, працівників мало

[SUSPILNE NEWS 📰 @suspilne_news]

Внаслідок обстрілу в Радушному на Дніпропетровщині сини Юлії опинилися під завалами будинку, вони вижили.

[Laser Kiwi Cossack 🐺🇺🇦🇳🇿 @laser_kiwi_ua]

Є багато речей, але насамперед три.

1. Швидше опрацювання документів. Шість місяців для людини, яка служить на фронті, — це надзвичайно довго. Один день на фронті може змінити все, не кажучи вже про пів року.

2. Кращий доступ до цифрових державних сервісів. Спрощення отримання посвідки та громадянства дало б іноземним добровольцям нормальний доступ до сервісів, якими користуються всі українці.

3. Єдині стандарти для всіх підрозділів ДМС. Чіткий перелік документів, однакове застосування закону по всій країні та відмова від вимог, які є неможливими або не мають практичного сенсу для іноземних добровольців.

Це лише мої особисті пропозиції. Я впевнений, що мої побратими-іноземці могли б назвати ще багато інших.

[Повернись живим @BackAndAlive]

Курсу вигіднішого за цей точно не знайти!

Чому? Все просто: відправляючи посилку Укрпоштою, ви можете за бажанням додати 1 гривню до сплати, і вона перетвориться на 20 гривень прямих збитків для ворога. Таке вміє тільки «Дронопад» 😎

Тож під час наступної відправки у відділенні пошти пам'ятайте, що гривня небо береже!

[SUSPILNE NEWS 📰 @suspilne_news]

Тринадцятий день поспіль українці все ще виходили на протести у Львові, Дніпрі, Івано-Франківську, Рівному, Миколаєві, Сумах, Ужгороді та інших містах.

Вимоги незмінні — мітингарі вимагають повернути Федорова на посаду голови Міноборони

https://t.co/Sf5xSwOBCk

[Serhii Sternenko @sternenko]

Гаразд, історія з помийкою «Труха» також і смішна.
Бо при 3+ млн підписників там реальних людей тисяч 400 максимум. Я думав, що більше, але ні.

Співвідношення переглядів і реакцій вказує, що «Труха» наганяє собі неорганічний бот-трафік переглядів. Для порівняння додам в коментарях скріни з мого каналу, де видно співвідношення реакцій і переглядів від реальних людей.

Отже, «Труха» це мильна бульбашка. Реагуючи на неї, я лише додаю їй ваги.
Будемо діяти по-іншому😉

До речі, якщо вже є бізнес, який хоче купити там рекламу і знищити собі репутацію, знайте — вас дурять і розводять на гроші.
Бо коли керує скамер, тільки так і буває.

[Laura Loomer @LauraLoomer]

In the frontline city of Kharkiv, Ukraine, I just met with the renowned General Andrii Biletskyi, founder of the Azov Battalion and commander of the Third Army Corps in Ukriane @ab3army. Combat operations against Russia are ongoing just 30 kilometers from Kharkiv, and Russia attacks the city with ballistic missiles and drones almost daily.

It was very dangerous for me to travel to this city in Eastern Ukraine amid nonstop air raids, but I went there anyway to speak to the founder of Azov and ask him what every taxpayer in America wants to know:

Is it true or false that Azov Battalion and the Ukrainian Army are full of swastika waving Neo-Nazis? Are our tax dollars funding an army of Nazis to fight the Russians? I asked the General and Founder of Azov himself. No questions were off limits.

General Biletskyi gave me a tour of the city and showed me Rymarska Street, where Ukrainians fought their first armed battle against the Russians in 2014.

He answered all of my questions and walked me through the detailed history of Azov Battalion and the Third Army Corps. We also spoke about the future of modern warfare and how Ukraine’s fight is relevant to the USA and America’s long term national security.

Full interview coming soon! You don’t want to miss it!

[Т @TarasChmut]

Треба дивитися.

[Т @TarasChmut]

Окрема важка механізована бригада, в якої ВСІ підрозділи придані іншим бригадам на різних напрямках та ділянках фронту.

То нашо така бригада взагалі існує? 🤔

Роздайте їх людей де вони є і розформуйте ~ 300+ о/с управління (вливши їх теж кудись).

[Natalchuk Yurii @n_urij]

@mx_kolesnikov @Liza_obliza воно розповідала що Турчинов та Порошенко організували розстріли на майдані. це гумункул олешка

[Natalchuk Yurii @n_urij]

@PasichnykOlga вибачте за запитання. що трапилось з манюнею?

[Serhii Filimonov @DzevelinB]

Вчора отримав догану від Сирського.
Служу українській нації 🫡

[Майор @sinicynr]

Менше двох тижнів тому я з побратимом були остатончо переведені з бойового ударно-розвідувального підрозділу в Міністерство Оборони.
Робити реформу якості. Державного гарантування якості.
В травні заступник міністра оборони @mstyslavbanik почав хантити мене очолити цю реформу.
Вперше виїхав з ним на каву в Запоріжжя з позицій наших екіпажів.
Згодом я таки погодився і влився в команду "реформи закупівель" тільки тому, що зрозумів, що це справді вікно можливостей для змін в найскладнішому та найкорупційнішому міністерстві і що ці люди тут «не про гроші», а про цінності і бажання змінити систему.
І пропрацювавши з командою Мстислава та Михайла півтора місяці - я ще більше зараз в цьому впевнений.
Десь близько місяця, ще не будучи переведеними, за сприяння командирів моєї попередньої в\ч, ми в МОУ займались підготовчими етапами до запуску реформи.
Реформа мала полягати в трансформації існуючого ГУ ДГЯ (орган в структурі МО чисельністю в 1000+ осіб переважно військових, переважно полковників-підполковників)) в цивільну агенцію Q1 з військовими посадами і ринковими зарплатами та data-driven підходами, зниженням людського фактору при перевірках та вцілому у відході від радянської спадщини «воєнпредів», яка особливо досі нікуди не поділась.
З аналізом та аудитом процесів та функцій в існуючій структурі, які з самого початку наражались на нормальний такий спротив справжніх (переважно правда паркетних) полковників. З зляганням керівників «на больнічку», саботажем та блокуванням.
Але ми працювали. Нормативка, концепція, аудит штатної структури, бюджетування, старт розробки ризик-орієнтованої моделі оцінки контрактів та постачальників, пошук людей в core team з цивільного сектору для заведення іх в структуру МО та проектних офісів та переведенням-прикомандируванням фахівців з військ.
Активно-реактивний хантінг дата-аналітиків, проджектів-напрямківців, аудиторів, ризик-менеджерів, айтішних продакт-овнерів, юристів, фінансистів, бухгалтерів.
Когось завели-перевели, когось не встигли.
Робота з міжнародниками та антикором.
Пошук міжнародного фінансування реформи (знайшлось і дуже швидко, бо партнери у реформі були зацікавлені на 101%).
У тому числі було ініційовано початок вибіркового контролю якості дронів, бо це зараз ніяк не перевіряється, попри те шо ми на них тратимо на це ледь не третину оборонного бюджету. І при цьому в кожній бригаді є "паяльні" та майстерні, щоб допилювати закуплені БпЛА.
Я це до чого.
Ми то переведемось якось з МО в бойовий підрозділ, різати логістику і палить окупантів, ми це вмієм робити непогано.
Але впевнений, що вікно можливостей з докорінними реформами в МО сьогодні було свідомо закрите. Розходимось)
p.s.Враховуючи, що «реформа якості» була лише частиною «реформ закупівель» - я був на десятках нарад та синків де за день ламались мільярдні схеми. Чиїсь схеми, які там існували подекуди ще з часів Кузьмука)
p.s.s. Дякую крутій невеликій команді, які цілодобово тягнули усе це на собі.
Це було недовго, але круто і багато чого вдалось зробити.

[Natalchuk Yurii @n_urij]

@opentomore3 дякую, що ви ще з нами

[пан шаміль @vsheredeha]

дуже прошу усіх вас дочитати до кінця.

це Олександр. боєць, який пройшов крізь таке пекло, що більшість із нас не зможе навіть уявити.

у вересні минулого року на Покровському напрямку він отримав важку мінно-вибухову травму. один із уламків пройшов через орбіту ока. Ока немає, а в голові досі залишаються металеві фрагменти, які лікарі просто не ризикнули виймати.

одразу після поранення Сашко взагалі не ходив і не розмовляв. спочатку була реанімація і боротьба за життя, а потім нескінченний, виснажливий майже річний марафон лікарнями.

у такі моменти здається, що доля остаточно відвернулась. але якщо війна і вчить нас чогось, то саме тому, що людина здатна кинути виклик і перебороти найважчі випробування.

увесь цей час поруч із ним була дружина, яка їздила за ним усюди, тримала за руку і не давала здатися. батьки у Сашка вже літні, тому весь цей титанічний психологічний та фізичний тягар ліг на її плечі.

і знаєте що? вони вигризли величезний прогрес. Сашко, який лежав абсолютно нерухомо, сьогодні сама розмовляє, самостійно одягається, ходить без сторонньої допомоги, дивиться в телефон і повертає собі контроль над цим світом.

для людини з такою травмою голови це не просто медичні показники. це справжнє диво, помножене на залізну волю.

але зупинятися не можна. мозок і тіло бійця потребують подальшої професійної реабілітації, щоб повернути його до максимально повноцінного життя. нажаль це коштує чималих грошей.

наша допомога Сашку - це навіть не благодійність у звичному розумінні. ми з вами не маємо права пройти повз чоловіка, який віддав за нас же своє здоровʼя, а тепер продовжує свій рух вперед всупереч усьому.

Олександра треба підтримати. його боротьба триває, і ми маємо бути в ній присутні. кожні наші донати й поширення - це його наступний крок.

банка:

https://t.co/38EFq2pKc3

[MACHIAVELLIST @PulseOfUkraine]

Почитав дуже показову реакцію польського суспільства на рахунок історика Нормана Девіса, який дав інтерв'ю польському виданню.

Британський історик, професор Оксфордського університету Норман Девіс по-суті не сказав нічого проривного.

Він не заперечив Волинь, не відбілював УПА і не почав розповідати полякам, що все це вигадка пропаганди. Навпаки, він говорить про злочини.

Але робить одну страшну для польської історичної політики річ — вимагає точності. А з точністю, як ми знаємо, у них починаються проблеми.

Девіс сказав просту річ: не можна брати Волинь, приклеювати її до всієї УПА, далі до всієї української історії, потім до сучасної України, а в кінці — до українських військових, які сьогодні воюють проти росії. Бо це чисто політика, а не історія.

І додав, що поляки мають бути обережнішими з тим, що говорять про Україну та її історію.

Він не каже, що УПА була святою організацією. Він каже, що УПА загалом не була кримінальною організацією, бо для українців значна частина її історії пов’язана не з Волинню, а з боротьбою проти окупантів, насамперед проти СРСР, який вчиняв геноцид та терор. І саме тому рішення назвати підрозділ на честь героїв УПА не є автоматичним прославленням трагедії.

І от тут у польської правої пам’яті починається коротке замикання.

Бо зручна схема має виглядати так:
1. Польське підпілля — чисте, українське підпілля — злочинне.
2. Армія Крайова — тільки герої, УПА — тільки злочинці.
3. Польща — тільки жертва, українці — тільки боржники по історичній моралі.

А Девіс говорить: ні, друзі, так не працює. Якщо говорите про Волинь — говоріть і про польські вбивства українців. Якщо говорите про УПА — говоріть і про Армію Крайову. Якщо говорите про український націоналізм — говоріть і про міжвоєнну Польщу, де українці не мали рівних прав, пережили жорстоку пацифікацію 1930-х і цілком могли вважати себе однією з найбільш скривджених меншин у тій державі.

А ще говоріть про операцію «Вісла», де вже після війни польська держава виселила близько 140 тисяч українців і лемків з їхніх земель. Бо історія не працює так.

Цікаве в цій історії навіть не це.

Норман Девіс — це не якийсь український твіттерський «бандерівець», якого полякам легко записати в агенти Києва. Це один із головних західних істориків, які десятиліттями пояснювали англомовному світу, що Польща — це не просто додаток до росії, Німеччини чи Австрії. Що польська історія — окрема велика історична цивілізація Центрально-Східної Європи.

Його книга God’s Playground фактично стала однією з головних книжок, через які Захід почав дивитися на Польщу серйозніше. Якого свого часу критикували за надто необ’єктивну подачу польської історії.

Тобто поки Девіс допомагав полякам витягувати їхню історію з периферії західної історіографії — він був великий історик. Поки писав про польську жертвенність і польське місце в Європі — все було нормально. А щойно цей самий Девіс сказав, що польська пам’ять теж має темні сторінки, що УПА не зводиться до Волині, а українців не можна перетворювати на колективний історичний вирок — все, почалась істерика. А Девіс, до речі, має Орден Білого Орла за його роль у дослідженні та популяризації польської історії, польське громадянство, Орден Відродження Польщі, Хрест Великий Ордену Заслуги Республіки Польща, медаль Gloria Artis, а також звання почесного громадянина Варшави з 2005 року.

Класика жанру.

Проблема в тому, що частина польської політики вже давно не займається історією. Вона займається виробництвом моральної переваги. Інститут національної пам’яті, Навроцький і вся ця права історична машина дуже хочуть, щоб польська історія була не складною, а зручною. Без імперського шовінізму, без пацифікацій, без насильства проти українців, без операції «Вісла», без власних злочинів до, під час і після Другої світової.

Бо якщо це все визнати, тоді доведеться говорити не мовою вимог, а мовою історика. А це вже неприємно.

І Девіс якраз про це. Не про те, що українці невинні. Не про те, що поляки винні у всьому. А про те, що історія складніша за польську пропаганду «Христоса народів», де є тільки святі і правильна державна пам’ять.

Отака іронія. Людина, яка багато років була одним із найсильніших популяризаторів польської історії на Заході, раптом стала для частини поляків проблемою рівно в той момент, коли нагадала їм про їхню історію.

І отак вони самі себе заганяють у кут далі. Спочатку побудували політику пам’яті на власній святості, а тепер щиро дивуються, чому будь-яка спроба говорити про повну картину звучить для них як напад.

Попри всі намагання журналістки спровокувати Девіса, найбільше сподобались його слова: «Ця афера/історія дорого коштуватиме Польщі в майбутньому».

[Olga Khudetska @OKhudetska]

2010 рік, Київ. Переодягнені в штатське бійці “Беркута”, які знаходились цілим підрозділом на відкритті виставки “Волинська Різня”,  затримують, бʼють та силоміць виносять українських активістів, які прийшли ненасильницьки висловити протест