Російські окупанти про це знали. Незаконно позбавили священника волі і понад вісім місяців тримали у різних катівнях Херсонщини.
Сьогодні Ігор Новосільський мешкає з родиною в орендованій квартирі на вільній території України. Наслідки полону не минули й досі — він щороку їздить до Києва на реабілітацію.
На прохання Ігоря Новосільського публікуємо реквізити, якщо хтось має можливість фінансово підтримати його і його родину:
картка “Приватбанка” 5168 7451 4898 7586.
рахунок UA163052990000026209877874917.
Історію пана Ігоря про життя в окупації, злочини росіян і полон записав Олег Батурін: https://t.co/VbH9dTuTVE
Вона годувала чужих дітей у бункері з двох банок консервів на 30 літрів води. І обіцяла готувати, поки буде жива.
Коли 4-річний хлопчик не зміг вимовити її ім'я, вона сказала: "Давай я буду Тьотя Суп".
І це прізвисько стало її другим ім'ям на два місяці під землею - там, де діти малювали піцу, а вона годувала їх із нічого.
Наталії Бабеуш - 35. Вона з Маріуполя. На "Азовсталь" вони з чоловіком втекли, коли стрілянина почалася просто у їхньому дворі. Із собою у них було - дві котлети та півхлібини.
У бункері опинилося до 40 людей, із них вісім дітей - від 2,5 до 17 років.
Наталя не має власних дітей. Вона сказала: "Мій чоловік сирота, і я не хотіла, щоб ще якась дитина втратила маму. Тому я сказала людям, що поки жива, то готуватиму". Тому вона взяла ложку і стала кухаркою.
Її кухню двічі розбомбили. Тоді чоловіки змайстрували мангал на сходах бункера.
Основний раціон був - суп із двох банок консервів на 30 літрів води. Дорослі їли менше, діти - більше. Їли раз на день. Решту часу пили чай і спали, щоб не думати про голод.
Але Тьотя Суп творила дива. З гречки й консервів - гречаники. З рису й цукру - рисові кульки. З прокислого молока - вергуни.
Коли знайшлося чотири картоплини - деруни. А коли вдалося роздобути лаваш, сир і горошок - народилася бункерна піца. Діти були в захваті.
Найбільше Наталю вразило інше. Вона спекла млинці з варенням - а діти закричали, що це тістечко.
Дорослі плакали, бо розуміли: десь у світі діти їдять справжні тістечка, а тут - млинці стали святом.
Воду кип'ятили по кілька разів. Милися снігом. Зв'язку не було.
Наталя написала номери батьків на внутрішньому боці кофти - на випадок, якщо її знайдуть мертвою.
Їх евакуювали раптово. Давали п'ять хвилин. Вона забрала дитячі малюнки та ту саму ложку з дому.
Коли вона потрапила у Львів, то в їдальні вона просила половину порції, бо в бункері цього вистачило б на п'ятьох. Вона їла і плакала над тарілкою.
Зараз займається волонтерством на заході, допомагає переселенцям та військовим.
А зовсім недавно стало відомо, що історія Наталії стане основою документального фільму про життя людей в укриттях "Азовсталі" та про жінку, яка в надзвичайно складних умовах намагалася підтримати тих, хто був поруч.
🇩🇰🤝🇺🇦 Друзі не знають кордонів!
Сьогодні зустрічаю свого друга з Данії 🇩🇰❤️ Людину, яка не просто говорить про підтримку України, а реально допомагає нашим хлопцям.
Зустрілись — обійнялись — і далі всі разом за кермо! 🚙💨
Гонимо автівки на Схід 🇺🇦 Туди, де вони зараз справді потрібні.
Данія 🇩🇰 та Україна 🇺🇦 — разом у добрих справах.
Дякую кожному, хто поруч і допомагає не словами, а ділом! 🤝❤️
Вова Космос | Дім ветерана — Гарт характерників
Працюємо далі. Допомагаємо своїм.
Слава Україні! 🇺🇦🫡
Несгибаемый дух:
Ветеран 68-й отдельной егерской бригады Валерий Кучеренко с позывным «Гонсалес» потерял обе руки во время войны. Однако это не помешало ему осуществить мечту: он открыл собственную пиццерию в Белой Церкви на улице Шевченко.
Открытие собственного бизнеса стало не только личной победой, но и примером несгибаемой воли и мужества.
Настоящие герои продолжают побеждать и в мирной жизни, вдохновляя других.
Героям Слава! 🇺🇦
Ця людина здійснила подвиг.
Владислав Польський, командир штурмової роти 475-го полку «Code 9.2».
Зверніть увагу на посаду. Це важливо.
Двоє штурмовиків полку провели успішну атаку ворожих позицій. Але пізніше їх самих атакували дрони «Молнія». Обидва бійця отримують серйозні поранення. За хлопцями їде роботизована платформа. Під час евакуації НРК атакує ворожий дрон, і платформа з нерухомими бійцями залишається, як на долоні.
Їх може добити наступний дрон. На КСП думають, що робити. Як евакуювати бійців з відкритої місцевості під ворожим вогнем!
І в цей момент аеророзвідка фіксує на дорозі пікап, що мчить в бік поранених.
Виявилося, що комроти Владислав Польський, навіть не вдягнувши «бронік», стрибнув в автівку і несеться на порятунок.
Ризикуючи життям, Владислав підскочив до підбитого НРК, самотужки перевантажив бійців і вивіз до своїх.
Врятував.
Командира 475-го ОШП «Флінта» запитують, чому його люди йдуть на штурм тоді, коли інші відмовляються.
Відповідь на відео: тому бійці знають, що їхні командири не відсижуються за спинами солдатів, а готові зробити все, щоб врятувати людей.
Комроти Польський має отримати звання Героя.
МИ НЕ ПРОСИМО — МИ ПРАЦЮЄМО. 🇺🇦
Ветеранський бізнес. Створений ветеранами війни — для своїх.
«Дім ветерана — Гарт характерників» — це місце, де побратим може знайти своїх людей, роботу, справу і рухатися далі.
Побратими, приєднуйтесь!
Роботи вистачає. Ідей вистачає. Маємо що робити й маємо заради кого це робити.
Не треба залишатися самому зі своїми проблемами. Свої мають триматися разом.
Ми не просимо — ми працюємо.
Рівний — рівному.
Разом будуємо своє.
🇺🇦 Дім ветерана — Гарт характерників.
Слава Україні!
Наші козаки і козачки, ми знаємо, за що ми воювали.
За нашу Україну. За її волю. За наш народ. За майбутнє наших дітей. За право жити на своїй землі вільними.
Пам’ятаймо, заради чого ми тримаємося і боремося. Єднаймося, підтримуймо одне одного та не забуваймо тих, хто віддав за Україну найдорожче.
Слава Україні! 🇺🇦
За Україну, за її волю, за народ!
Героям слава!
Друзі, нагадую, що у нас працює столярна майстерня! 🪵
Наші ветерани власноруч виготовляють якісні вироби з дерева. Якщо вам щось потрібно — звертайтеся. Працюємо як над готовими виробами, так і виконуємо індивідуальні замовлення.
Якщо ти ветеран і бачиш цей допис — приєднуйся до нас. У нас принцип простий: рівний рівному. Разом працюємо, підтримуємо один одного та будуємо майбутнє.
📍Дім ветерана «Гарт характерників»
Дякуємо всім, хто підтримує нашу справу.
Слава Україні! 🇺🇦
Сьогодні хочу показати вам, як народжуються наші вироби з дерева.
Кожен виріб — це не просто деревина.
Це якісна ручна робота, увага до кожної деталі та праця людей, які пройшли війну.
У «Домі ветерана» ми не просто виготовляємо речі. Ми створюємо можливість ветеранам працювати, відновлюватися та будувати майбутнє власними руками.
Дякуємо кожному, хто підтримує ветеранський бізнес.
Кожне ваше замовлення — це внесок у добру справу.
Ми не просимо — ми працюємо. 🇺🇦
Дім 🏡 Ветерана
ГАРТ ХАРАКТЕРНИКІВ
Якщо є можливість - не минайте!
Великий збір на генератори, зарядні станції, старлінки та НРК для 65-ї ОМБр
🎯Ціль: 50 000.00 ₴
🔗Посилання на збір
https://t.co/eTdC1XuF5L