@mikyevhenii Скажімо так, з точки зору любові до себе це правильно.
Але.
Бувають випадки, коли справа не може чекати. Принаймні, в моїй сфері діяльності. Плюс особисте ставлення, яке, за моїми відчуттями, цінується.
@maargit__ Це нормально насправді. Не знаю нікого, у кого було б по-іншому.
І саме страшне, це не зміниться з віком.
Мені стало легше після півроку, коли я перестала боротися за "кращість" (а ще я тоді знайшла спосіб приділяти по годинці в день своєму хобі під час денного сну малого).
@NashaKava@gortenziiya Ну таке, насправді, хтось може відмінити свої плани, а хтось - ні. А бігати в останній момент гукати фахівця на заміну тому, на кого розраховувала дійсно викличе незадоволення у 99% людей, тому не дивно. Інша справа, як то подати.
@OLENIK8@cgtr Є один дуже неприємний, критичний вчинок, які зробили мої мама і бабуся. Я їх люблю, але зрозуміти і пробачити не можу і навряд чи зможу.
Вони не знають. А я з цим житиму.
@mriyauaca@Anakoyher@vesstnik 1994 рік, подруга з батьками переїхала до Москви і пішла там до школи. Розповідала, що дуже боїться, що однокласники дізнаються, що вона в Україні народилась - будуть гнобити.
Досі пам'ятаю, як я була цим шокована.
Ніколи не читала чоловікові переписки. І не пробачила б якщо б він поліз читати мої.
Там нічого такого немає, але це питання особистих кордонів і поваги одне до одного.
@Wiesenklee В лютому 22 у сховищі весь час згадувала той епізод, де люди сидять в Хельмовій Паді і чекають на прихід ворогів.
Теж багато асоціацій з цим фільмом.
@Anakoyher@JoN_TM В березні 2022 ми опинились в малесенькому селі на Закарпатті. Мене вразили 3 речі: ідеально равна дорога (щоправда, тільки одна - центральна), ідеально оснащена амбулаторія (куди місцеві чомусь майже не звертались) і централізований вивіз сміття по суботах.