Милосердя🙏і пам'ятати
„Хто соромиться визнати недоліки свої, той з часом безсоромно виправдовуватиме своє невігластво, яке є найбільшою вадою.“ Г.Сковорода
Любити Україну – це просто бути українцем:шанувати традиції, звичаї, мову, культуру, не соромитись говорити українською мовою,не загубити ідентичність, пам'ятати ціну свободи.
І куди б не закинуло нас життя, завжди любити і пам'ятати свою рідну Україну, адже вона в нас одна.
«Позивний «Репортер», журналіст по професії, справжній Воїн по духу. Ми багато спілкувались під час війни, він казав в яких важких умовах доводиться йти у бій. Дмитро міг бути ідеальним прес-офіцером, але він обрав найважчий та найвідповідальніший шлях на війні - став піхотинцем у бригаді прориву, тим, хто очолює прорив та йде першим.
Дмитро ніколи «не вмикав задню», він завжди йшов вперед, і не відмовлявся від найнебезпечніших завдань.
Дмитро Рибаков загинув в атаці, під час штурму російських позицій. Його тіло побратими не могли винести три доби, оскільки обстріл тої частки української землі, яку відбили воіни 47-і, був таким щильним, що ні підійти ні вийти було неможливо. І ось він повернувся на щиті…
Пишаюсь, що мав честь спілкуватись та товаришувати з тобою. Я обов’язково оприлюдню у свій час усе, що ти мені розповідав про ці події. Твій подвиг не буде забуто.
Ти усвідомлено поставив своє життя заради наближення нашоі перемоги.
Ти віддав усе, що в тебе було заради кожного з нас.
Один з найкращих громадян України та один з найкращих украінських журналістів.
Світла пам’ять тобі, Герой!»
ДМИТРО РИБАКОВ, командир відділення 47-ї механізованої бригади «Магура».
Загинув на Запорізькому напрямку 18 липня 2023 року.
Пам’ятаймо
В 1941 НКВСники підірвали Успенський собор, а киянам сказали, що це німці
Нащадки НКВСників зробили це знову
Якщо всередині є пошкодження, надіюсь, тільки цієї фрески з Пашей Мерседесом
Тульчинщина оплакує Героя
Трагічна новина для Томашпільської громади. На малій Батьківщині в селі Вапнярки завершиться земний шлях мужнього та хороброго воїна Насінника Віталія Михайловича, 05 січня 1979 року народження.
Кортеж із тілом воїна, який «на щиті» повернувся з поля бою буде рухатись Гайсинщиною, де тривалий час проживав наш земляк, селами та селищами Тульчинщини. У всіх населених пунктах люди зустрічатимуть Героя навколішки з державними прапорами та з квітами в руках.
Солдат Насінник Віталій Михайлович служив оператором 3 відділення 1 взводу 2 роти УБАК батальйону безпілотних систем 5 окремої важкої механізованої бригади.
Тривалий час військовослужбовець вважався зниклим безвісти. Завдяки експертизі ДНК вдалось підтвердити його загибель.
24 травня 2025 року Віталій Михайлович прийняв свій останній бій в районі населеного пункту Олексіївка Волноваського району Донецької області.
Немає слів, які могли б втамувати цей біль… Немає фраз, здатних загоїти рани рідних…
Тульчинська районна військова адміністрація висловлює щирі слова співчуття рідним та близьким загиблого, поділяємо ваш пекучий біль втрати.
Схиляємо голови у пошані до виконаного обов’язку і бережемо в серцях світлу пам'ять про Захисника України.
Подвиг мужнього воїна назавжди залишиться для нас прикладом відваги та честі.
Вічна шана Герою!
Вітаю тих, завдяки кому рятівні 450 мл чекають поранених у холодильниках стабпунктів та еваків
З днем донора!
Діліться кровʼю завжди, коли можете - ця кров рятує життя ❤️🩹
Мені в екіпаж треба людинка. У нас ситуація доволі критична зараз і людей на дві позиції не вистачає. Але як рекрутувати, я не поні маю. Брехати про те що все ідеально ну от геть не хочеться. А якщо почну виписувати все як є, то напевно лише відклякну людинку…
Знаєте, це той тип людей, які самі лампочку в себе на поверсі не вкрутять і бумажку з-під власних дверей не приберуть. Бо їм всі все винні, вони не навчені це робить і взагалі їх це не стосується