This day has come.
Dears, if you like what we are doing and have capacity, please support us. Even 2 dollars per month is not a cup of coffee, but an investment into local cultural media.
Voilà our patreon: ps://www.patreon.com/postimpreza
Недавно у Франківську в «Асортиментній кімнаті» на завершенні відкриття виставки «Поки не пізно — бийся головою об лід!» здерли та вкрали роботу Ярослава Яновського із серії «Alter ego».
Зараз діє покоління, яке можна назвати дітьми «Станіславівського феномену». На жаль, немає ядра, яке існувало тоді. У Франківську так і не з’явилося покоління художників нашого мислення.
Живописні твори Параски Хоми яскраво засвідчують, що істинна краса знаходиться у чомусь дуже простому, доступному кожному. Більше про художницю — у тексті від дослідниці Ірини Чмелик: https://t.co/iqnt9amvpD.
Півонії та жоржини — одні з улюблених квітів, які ��асто зображає Параска Хома. Але на кожній з композицій вони намальовані по-різному. «А хіба вони повторюються в природі? — каже мисткиня. — Схочу, то й надумаю собі квітку… Як починаю малювати, то по всій площині йду»
Ідеальний світ квіткових картин Параски Хоми — райський сад, де все цвіте, буяє багатством барв і розмаїттям форм. Де навіть пам’ять про Чорнобильську трагедію перетворюється у квіти й пророст��є довершеними, хоча й різкими за формою та тривожно яскравими за кольором квітами.
Цієї осені виповнилося 90 років від дня народження художниці Параски Хоми, яка жила і працювала в селі Чернятині на Франківщині. Музей мистецтв Прикарпаття відкрив ювілейну виставку, а ми розповідаємо про мисткиню.
«Я малюю для радості, пишу по пам’яті. Побачу десь квітку цікаву — замалюю собі, може, колись знад��биться… Людину не намалюю, але передам її настрій у квітах» — зазначала у спогадах сама художниця.