preval1211

Я люблю тебя, жизнь, И хочу, чтобы лучше ты стала !

[восхищённый болгарин™ @dedzaebal]

Russia is killing Kramatorsk.
The whole world is watching.

[восхищённый болгарин™ @dedzaebal]

Я буду продолжать напоминать миру как выглядит Доброполье, которое прямо сейчас уничтожает россия.

Я буду вам напоминать что россия государство террорист.

[Максим Иванищев @ima7today]

"Давайте снимем с глаз патриотическую катаракту и посмотрим, что именно Россия приобрела вместе с оккупированными территориями. Что это за священный Грааль, ради которого сожгли будущее целой нации?

А приобрела она хрестоматийный токсичный актив. Чемодан без ручки, набитый радиоактивным щебнем и минами.

Индустриальный Донбасс мертв. Его больше нет. То, что пропаганда называет «новыми регионами» — это гигантская зона отчуждения. Это стертые в серую пыль города, из которых выехало все живое, умное и трудоспособное. Это миллионы гектаров плодородной земли, нашпигованные взрывчаткой так плотно, что разминировать их будут до конца века.

Но главное — это экологическая бомба под ногами. Сотни затопленных угольных шахт. Токсичные рассолы с тяжелыми металлами, которые прямо сейчас поднимаются в грунтовые воды. Радиоактивная капсула от ядерного взрыва на шахте «Юнком», которая уже сочится в отравленные реки.

Это не трофей. Это черная дыра. Территория, которая не генерирует ничего, кроме гробов, инвалидов и триллионных счетов из бюджета на содержание оставшихся там нищих пенсионеров. Россия, у которой половина собственной глубинки срет в деревянные дырки на морозе, надорвала пупок, чтобы повесить себе на шею радиоактивные руины чужой страны. Гениальная сделка!

Но самая циничная ирония заключается в том, что эти территории всё равно придется вернуть.

Идейные дегенераты, бегающие с буквами Z на лбах, искренне верят, что это навсегда. Они рисуют карты новой империи. Они думают, что конституция РФ — это скрижаль, высеченная в граните.

Святая простота. Они просто не понимают, как устроена их собственная элита.

Российская власть — это синдикат циничных барыг. Им плевать на Донбасс, на историческую справедливость и на русскоязычное население. Все их духовные скрепы хранятся в офшорах, а родина там, где пришвартована яхта.

И вот однажды биология возьмет свое. Режим рухнет. И на следующее утро в московских кабинетах окажутся условные «прагматики» — технократы, кучка недорезанных олигархов и чекисты, которые хотят жить, а не умирать в ядерном пепле. Что они увидят? Они увидят страну-изгоя, отрезанную от технологий, рынков и финансов. Страну, которая стремительно гниет под санкциями и превращается в сырьевую колонию Китая.

Чтобы выжить, им придется договариваться с Западом. А прайс-лист Запада будет коротким и жёстким: возврат к границам и выдача военных преступников в обмен на SWIFT, снятие эмбарго и разморозку счетов.

Как вы думаете, сколько секунд эти прагматичные барыги будут размышлять, прежде чем сдать Донбасс и Крым?
Ноль.
Они сдадут их с облегчением. Они спишут эти руины как неудачную инвестицию предыдущего сумасшедшего генсека. Телевизор за неделю объяснит послушному стаду, что территории удерживать экономически нецелесообразно, что мы спасаем Россию от краха, а во всем виновата «группа авантюристов, втянувших страну в братоубийственную бойню». Стадо сглотнет и пойдет смотреть новый сериал.

И вот здесь мы подходим к судьбе тех самых идейных идиотов, которые сегодня гниют в окопах.
Они воюют ради абсолютно бессмысленного - НИЧЕГО !

Турбопатриоты, военкоры, добровольцы-штурмовики, идейные офицеры — они думают, что они герои. А для системы они — биомусор, одноразовые презервативы, которые режим использует для продления своей агонии.

Когда придет время мириться с Западом, новой власти понадобятся козлы отпущения. Им нужно будет бросить кость международному трибуналу, чтобы отмазать себя. И кто поедет в Гаагу? Правильно. Поедут вот эти самые полезные идиоты.

Их не будут захватывать коммандос НАТО. Их упакует родное ФСБ.
Новая власть скрутит Z-блогеров, горластых комбатов и генералов-мясников, аккуратно рассует их по автозакам и спецрейсом отправит в Нидерланды с бантиком и сопроводительным письмом: «Вот они, проклятые фашисты! Судите их, а мы тут ни при чем, мы за мир и демократию. Снимите санкции с нашего Газпромбанка, пожалуйста».

Родина тебя бросит, сынок. Всегда!"

Warden Null.

[VAN MUTOKA @vanmutoka1]

En 1927, une jeune chercheuse russe entra dans un café berlinois pour déjeuner et remarqua quelque chose d'étrange dans le comportement du serveur, ignorant que cette simple observation allait changer la psychologie à jamais.

Je me suis approché du serveur et je lui ai demandé quelque chose de très simple…
Quelques semaines plus tard, cette observation fortuite s'est transformée en l'une des découvertes les plus célèbres de la psychologie au cours du XXe siècle.
Aujourd'hui, cette coïncidence permet d'expliquer pourquoi de nombreux adultes ressentent une fatigue légère et persistante, même lorsqu'ils ne pratiquent aucune activité physique particulièrement intense.

La chercheuse s'appelait Bluma Zegarnik. Elle avait 26 ans. Elle était arrivée à Berlin pour étudier dans le laboratoire de Kurt Lewin, l'un des psychologues les plus influents de l'époque.
Lewin étudiait le fonctionnement de l'esprit dans la vie réelle, au quotidien, et non pas seulement dans des conditions artificielles de laboratoire.

C’est cette approche qui a conduit Zegarnik à une observation qui a radicalement changé notre compréhension de la mémoire et de l’attention.

Ce soir-là, Zigarnik est allée dans un café avec un groupe de collègues. Ils ont commandé beaucoup de plats. Le serveur s'est souvenu de toutes les commandes sans rien noter et les a servies correctement, sans aucune erreur.

Après avoir réglé l'addition, tout le monde s'apprêtait à partir. Arrivée à la porte, Zegarnik se souvint qu'elle avait oublié quelque chose sur la table et fit demi-tour.
Je me suis approché du même serveur et je lui ai simplement demandé :

Pourriez-vous nous retourner ce que nous avons commandé aujourd'hui, s'il vous plaît ?

Le serveur la regarda avec surprise. Il ne se souvenait d'aucun détail concernant la commande.
Quelques minutes auparavant, il avait parfaitement mémorisé toutes les informations. Mais maintenant, le compte clôturé et l'argent encaissé, toutes ces informations avaient disparu comme si elles n'avaient jamais existé.

Pour Zegarnik, cet incident a été le point de départ d'une importante question de recherche : pourquoi le cerveau se souvient-il des choses inachevées et oublie-t-il celles qui sont terminées ?
De retour au laboratoire, elle mit au point une expérience simple.
Les participants ont reçu une vingtaine de tâches différentes. La moitié d'entre eux ont pu les mener à bien, tandis que l'autre moitié a été interrompue à mi-chemin et invitée à passer à une autre activité.

Je leur ai ensuite demandé : Quelles tâches avez-vous accomplies aujourd'hui ? Veuillez les énumérer.
Les résultats ont été cohérents et clairs dans toutes les itérations de l'expérience.
Les participants se souvenaient des tâches interrompues (incomplètes) presque deux fois plus souvent que des tâches terminées.

Les tâches en suspens ne s'évanouissaient pas facilement. Elles continuaient d'occuper une partie de la mémoire et de l'attention, comme si elles exigeaient d'être reprises et achevées.
Zeigarnik a publié ses résultats dans une revue de psychologie allemande en 1927. Aujourd'hui, ce phénomène est connu sous le nom d'« effet Ziegarnik ».

Près d'un siècle s'est écoulé. L'adulte d'aujourd'hui vit dans des conditions que Zygarnik n'aurait jamais pu imaginer.
Il a des dizaines de choses inachevées en même temps : une lettre sans réponse, une conversation importante reportée, un projet inachevé, un problème familial non résolu.
Tout ce qui reste inachevé occupe une partie de l'esprit en arrière-plan, comme une commande oubliée par un serveur. Et plus les choses inachevées s'accumulent, moins il reste d'énergie pour vivre normalement.

[가온 @k8opp7]

폴란드
포드웝비체의 코시치우슈코 광장에 설치된 프리마 발레리나 분수…

정말 아름답네요~~

[пан тіно (л) @GrafLearnt]

хочеться великого горя в кожну російську сімʼю

[Андатра Міямото @andatramusahi]

Увага Анекдот!
Якось вгодований мастіф, який охороняє мʼясокомбінат, прийшов до свого старого друга Тузіка який охороняє цегляний завод, і каже:
- Братан давай переходь до нас, на роботу, в нас і годують нормально, і не пиздять, ще іноді чухають. Чого ти тут сидиш?
Тузік відповідає:
- Нічого ти не понімаєш. В мене тут ПЕРСПЕКТИВА!!!
Мастіф:
-Яка ще така Перспектива!
Тузік:
Буквально позавчора, директор заводу з главбухом біля мене проходили.
Мастіф:
-Іііііі!??
Тузік:
-і Главбух каже « Якщо так і далі будуть наші справи йти, то ми скоро по черзі в
Тузіка хуй будемо смоктать»

[Bohdan Krotevych @BohdanKrotevych]

Відповідальність.

Саме це слово Михайло Федоров регулярно використовує у своїй публічній риториці, тому логічно застосовувати до нього той самий стандарт, який він пропонує застосовувати до інших. Для мене відповідальність починається не з фрази «я беру відповідальність». Таку фразу сьогодні може сказати будь-хто. Вона має зміст лише тоді, коли за нею можна поставити конкретні запитання: за яке рішення ти відповідаєш, що саме зробив, де помилився, які наслідки настали, що втратив через власну помилку і що зробив після того, як її усвідомив.

Пан Михайло багато років був частиною команди президента. З 2019 року він займав найвищі державні посади — міністр цифрової трансформації, віцепрем'єр, з січня 2026 року міністр оборони. Він формував команди, впливав на кадрові рішення, будував вертикалі управління, був одним із найбільш публічних представників влади і протягом семи років асоціював себе з цією командою. Тому коли сьогодні він говорить про системні проблеми держави, корупцію, втрату довіри, кризу управління або відсутність надії, для мене природно виникає питання: яку частину всього цього він відносить до власної відповідальності?

Мені недостатньо почути, що людина «не свята», що вона «теж помилялася» або що «треба було сильніше боротися». Це дуже зручні формулювання. Вони створюють враження самокритичності, але майже нічого не пояснюють. Якщо ти справді говориш про відповідальність, назви свої конкретні помилки.

Без цього виникає дуже зручний простір для політичної святості. Усе хороше легко записується Михайлу в заслугу, а все погане пояснюється президентом, оточенням, системою, корупціонерами або кимось іншим.

Можливо, частина цього відповідає дійсності. Але для такого висновку потрібна конкретика. Інакше це вже не аналіз, а створення політичного міфу.

Це добре помітно, коли порівнюєш його власні публічні висловлювання.
16 липня, одразу після відставки, він говорив про Сирського в максимально персональній формі: що той «не готовий особисто в очі говорити про проблеми», що він «плете інтриги», що він «поставив ультиматум», що замість того, щоб «асиметрично перемогти росію», він «придумав, як розколоти країну».

29 липня в інтерв'ю Українській правді причина відставки вже інша: закупівлі й тендери. «Причина, яка пов'язана із закупівлями, з тендерами, з тим, що ми почали перебудовувати процеси в цьому напрямку — це викликало велике незадоволення».

Пізніше з'являється теза про те, що він не воює з конкретними прізвищами, а бореться із системою.

Раніше звучав образ менеджера, який не бореться за посади. Тепер він завуальовано говорить про політичні амбіції.

Я не бачу проблеми в тому, що людина змінює думку. Змінюються обставини, з'являється нова інформація, людина набуває нового досвіду. Проблема починається тоді, коли між кількома суттєво різними версіями однієї події немає пояснення.

Якщо твоя позиція змінилася, скажи коли і чому. Якщо політичні амбіції з'явилися після відставки, це можна прокомунікувати. Якщо вони існували раніше, варто це визнати.

Це і є відповідальність за власні слова.

Те саме стосується слів про стару систему. У зверненні 18 серпня Федоров сказав: «ми не маємо права дати старій системі забрати у людей надію».

Що таке «стара система»?

Федоров вийшов із цієї системи місяць тому. Сім років він був її частиною на найвищих посадах. У тому ж зверненні він говорить, що «головним критерієм для призначення людини є не її професійність, не результат і не здатність змінювати країну, а особиста лояльність до системи». Він сам сім років призначав людей.

У цій конструкції «стара система» стає зовнішньою силою, яка діє окремо від конкретних людей і рішень.
І в цю зовнішню силу дуже зручно виноситься персональна відповідальність.

[Тётя Роза @Anakoyher]

Ударная новость: нашли мощи Дмитрия Донского. Россияне, не радуйтесь. Эти мощи вам не помогут. Помочь могут только мощи Владимира Путина. И то не факт...

[✙ Black friday 13 ✙ @Wandere51226593]

Кому сильно хочется выборов - тот пусть проводит всю свою предвыборную компанию в Никополе,Херсоне,Славянске,Изюме,Доброполье

Светить ебалом перед камерой в Киеве и рассказывать о том что нужно восстановить избирательный процесс - это очень шикарно и гениально

Ахуевшие твари

[Дімасик вже не в ЗСУ @deemasseek]

Друзі, хочу подякувати всім, хто виходив на цей протест! Вважаю, що все було не дарма: щонайменше ми домоглися звільнення Сирського і призначення Драпатого, чого мало хто міг очікувати ще місяць тому. Я цьому неймовірно тішуся.

Шкода, що так і не вдалося налагодити діалог між владою та суспільством. Сподіваюсь, що з часом це питання вирішиться, адже, на мою думку, саме відсутність комунікації була першопричиною цих протестів.

Як я неодноразово казав, для мене ці протести були саме за діалог і реформи, а не за персоналії. Тож хочу побажати пану Хмарі успіхів на новій посаді і щиро сподіваюсь, що він продовжить курс на реформи та боротьбу з корупцією в оборонці.

До виборів під час війни ставлюся негативно – не уявляю, як технічно надати можливість голосувати та балотуватися тисячам військових, які зараз перебувають на фронті. Також мене дуже лякає роз'єднаність суспільства під час виборчого процесу і те, як це може вплинути на хід війни. У будь-якому разі вуличний протест – точно не місце для виборчого дискурсу.

[Kyrylo Budanov @Kyrylo_Budanov]

Росія має заплатити за кожен свій злочин і компенсувати кожну гривню, витрачену на подолання наслідків агресії.

Міжнародний Реєстр збитків для України (RD4U) почав приймати заяви в нових категоріях, які стосуються державних гуманітарних витрат на підтримку постраждалого населення та витрат на розмінування й очищення територій від нерозірваних боєприпасів.

З першого дня повномасштабного вторгнення державні та місцеві органи влади спрямували величезні ресурси на евакуацію людей, тимчасове житло, екстрену медицину, реабілітацію, компенсації за зруйновані домівки. Розмінування забруднених бойовими діями територій теж вимагає значних фінансових витрат. Створення міжнародних механізмів фіксації цих збитків позбавляє ворога будь-яких шансів уникнути відповідальності за скоєне.

Україна послідовно формує повний рахунок для держави-агресора, фіксуючи кожну статтю витрат.

Ворог створив ці збитки – ворог за них і заплатить.

Справедливість буде відновлено.

Працюємо далі.

[Tock @yvan_theriault]

🐝 🐝🐝
Saviez-vous qu’une cuillerée de miel suffit à maintenir une personne en vie pendant 24 heures
Saviez-vous qu’une des premières pièces de monnaie au monde portait le symbole d’une abeille
Saviez-vous que le miel contient des enzymes vivantes
La meilleure façon de manger du miel est avec une cuillère en bois; si vous n’en trouvez pas, utilisez une cuillère en plastique.
Saviez-vous que le miel contient une substance qui aide le cerveau à mieux fonctionner
Saviez-vous que le miel est l’un des rares aliments de la planète qui peut à lui seul soutenir la vie humaine
Saviez-vous que les abeilles ont sauvé des personnes de la faim en Afrique
Saviez-vous que le propolis produit par les abeilles est l’un des antibiotiques naturels les plus puissants
Saviez-vous que le miel n’a pas de date d’expiration
Saviez-vous que les corps de certains des plus grands empereurs étaient enterrés dans des objets en or et recouverts de miel pour éviter la décomposition
Saviez-vous que le terme « lune de miel » vient de la tradition des époux de consommer du miel pour la fertilité après le mariage
Saviez-vous qu’une abeille vit moins de 40 jours, visite au moins 1 000 fleurs et produit moins d’une cuillère à café de miel, mais pour elle c’est une vie de travail
Merci, précieuses abeilles...

[Volodymyr Zelenskyy / Володимир Зеленський @ZelenskyyUa]

Today, there are new significant results from our deep strikes. In Russia’s Samara region, one of the key enterprises within Roscosmos – the Progress Center, which was involved, among other things, in electronics production – was hit. Flamingo missiles were used. A good achievement. The distance from our border is about 900 kilometers. Our long-range sanctions also reached the Savasleyka airbase, where the carriers of Russian missiles that strike our cities and villages are based – about 700 kilometers from Ukraine. We also have confirmation of the damage we were aiming to inflict at an oil facility in Ust-Luga – more than 800 kilometers from our border.

I am grateful to all the units involved for their accuracy. Our plan of long-range sanctions against Russia for this war is being implemented, and it is important that Russia’s war potential be reduced. Peace is needed, and this must be evident in Russia – through concrete damage to specific facilities. Glory to Ukraine!

[Alex S @4LEX5]

Video inedito di marzo 2022 a Mariupol, pubblicato oggi dal russo che lo realizzò all'epoca. Per non dimenticare mai quello che hanno fatto

[восхищённый болгарин™ @dedzaebal]

FP-5 Flamingo поразили один из крупнейших и главных заводов ВПК в Самаре – ракетно-космический центр Прогресс! Его посещали путин, медведев, рогозин. Цель максимально жирнющая!
Слава Украине 🇺🇦

[Team of Zina Portnova @Zn_Portnova]

Понеслась

[Valor Mental 🧠 @valormental]

Epicteto curó la ansiedad 2.000 años antes de que existiera la terapia.

Nació esclavo. Cojo. Sin nada. Y se convirtió en el maestro que estudiaría un emperador de Roma.

Sus enseñanzas son el manual más crudo para una mente en calma.

7 frases de él que todavía funcionan 🧵

[UAVoyager🇺🇦 @CrimeanVoyager]

Watch this.

Hard to imagine an explosion like this happening on your street?

Ukraine couldn't have imagined it either.

Then russia came.

This is Sloviansk today.

For more than four and a half years, this has been the reality for millions of Ukrainians.