Ukrainian Prism

Ukrainian foreign policy and security think-tank #Ukraine #Russia #EU #USA #Global #Security twt in Eng/Ukr/

[Ukrainian Prism @prismUA]

🇺🇦🇪🇺 Last week was marked by turbulent discussions around government reshuffle. Any transition brings a period of political uncertainty, particularly in communication with international partners. While the new leadership composition in Ukraine’s defense sector raises concerns, European integration clearly remains in the hands of professionals.

The Ukrainian Prism opened its office in Brussels in 2023 with a clear mission: to serve as a direct element of wartime diplomacy.

Our efforts would have been far less effective without the support and mutual understanding with Ukrainian diplomats, and their recognition of what expert diplomacy entails. That is why we have greatly appreciated, over the years, the alignment of views with the Head of the @UA_EUMission @VVChentsov . There was no need to explain why we are in Brussels or which formats of expert engagement in specific areas would strengthen Ukraine’s interests. We have held dozens of joint events covering not only the European integration track, but also countering Russian aggression and building a united European front in support of Ukraine. Together with the Mission’s team, we coordinated the activities of Ukrainians working across various sectors in Brussels and Belgium more broadly, and consulted on selecting the most effective tools for interaction between diplomats and civil society.

The team of the Ukrainian Prism and our partners are grateful for these years of cooperation and believe in the irreversibility and effectiveness of Ukraine’s integration trajectory under Mr. Chentsov’s leadership in his new role as Deputy Prime Minister for European and Euro-Atlantic Integration. We congratulate him on his appointment and look forward to new joint projects.

[Ukrainian Prism @prismUA]

🚀 Далекобійні санкції по російській логістиці: який ефект вони мають на рф?
Anton Oksentiuk в ефірі Суспільне Новини коментує нещодавні удари України по логістичним терміналам і складах в рф та реакцію російського суспільства на такі удари.
✅ Що для російського суспільства відчутніше: економічний вплив ударів України чи наближення війни до їхніх домівок?
✅ Чи існує в якихось частинах росії підвищений запит на припинення бойових дій?
✅ Чи відбуваються факти прояву невдоволення владою серед населення?

Дивітсья запис ефіру https://t.co/4NKLlRJBbH

[Ukrainian Prism @prismUA]

✈️ «Азійське турне» Лукашенка: якими є мотиви Мінська у розширенні контактів з Азією #BYreview

🔎 26.06, в останній день дії ультиматуму Зеленського з приводу ретрансляторів, самопроголошений президент Білорусі Лукашенко відправляється на неанонсовану неформальну зустріч з Путіним у його резиденції у Валдаї. Характерно, що цей візит проходив “за зачиненими дверима”, а отже, ні пресрелізу для ЗМІ, ні коментарів не було. Звідти він одразу ж попрямував до Китаю, Індонезії та М’янми. @PavloRad і Nikita Fed.

1️⃣ “азійське турне” Лукашенка (28.06 - 2.07) було завчасно спланованою дипломатичною ініціативою. Попри повідомлення у ЗМІ, саме поїздка в РФ була спланована в найкоротші терміни – про що свідчить разюча різниця в обсягах і якості підготовчої роботи, програмах візитів і рівнях представництва. очевидно, що такі заходи неможливо було організувати позапланово й у стислі терміни. Це дає підстави стверджувати, що “азійське турне” не було інструментом маневру на тлі загострення безпекової ситуації в регіоні, а послідовність і часові рамки цих чотирьох зустрічей є суто співпадінням.

Якщо ж говорити про “азійське турне” в ширшому аспекті, то його не можна охарактеризувати як “прорив” у зовнішній політиці Білорусі. Натомість йдеться про закономірний розвиток по 2 окремих треках: 1) поглиблення відносин із Китаєм і 2) розширення профілю та збільшення обсягів кооперації з державами Глобального Півдня.
2️⃣ Щодо першого, зустріч між Лукашенко та Сі Цзіньпіном видається найбільш “декларативною”: жодних нових угод або заяв про поглиблення відносин. Натомість, діалог між країнами відбувся винятково в політичній, риторичній площині, однак такий стан справ відповідає специфіці білорусько-китайських відносин. Окрім того, винесення тез про підтримку суверенітету Білорусі та про безпрецедентний масштаб білорусько-китайських відносин на порядок денний було зумовлено підвищенням тиску на Білорусь із приводу її повноцінного вступу у війну проти України. Що ж стосується мотивів цієї зустрічі, то можна виокремити такі. Для Китаю: 1) небажана ескалація з Україною, що ставить під загрозу інфраструктурний потенціал Білорусі; 2) потенційне відновлення американсько-білоруського треку; 3) сигналізування про те, що кооперація з Мінськом відповідає глобальним інтересам Китаю. Для Білорусі: 1) демонстрація наявності зовнішньополітичної автономії (зокрема - меседж для Кремля); 2) заручення підтримкою КНР щодо небажаності прямого втягування у війну з Україною.
3️⃣ кооперація з Індонезією та М’янмою є логічним продовженням поглиблення відносин із представниками Глобального Півдня, що з середини 2010-х рр. є складовою частиною концепції “Далекої Дуги”. Окрім демонстрації зовнішньополітичної автономності, головний фокус цих візитів на питаннях міжвідомчої співпраці та реалізації спільних проєктів

Так, щодо Індонезії, результатом цього візиту стало укладання Дорожньої мапи з двосторонньої кооперації на 2026-2030-і рр.. Серед основних векторів взаємодії: аграрний сектор, сфера охорони здоров’я, культурний обмін, фінансова сфера, наука й технології. Чи не найамбітнішою ціллю є досягнення обсягу двосторонньої торгівлі у розмірі 500 млн дол. до 2030, активізація економічної співпраці зумовлена підписанням Індонезією угоди про зону вільної торгівлі з ЄврАзЕС, внаслідок чого тарифні бар’єри на більшість товарів було знято. Але все одно – двостороння торгівля лишається на доволі мізерному рівні: частки цих країн в економіках одна одної складають менше 0,1%.
4️⃣ Ті ж самі інтереси Білорусь переслідувала й у М’янмі. Зокрема, йдеться про деталізацію Дорожньої мапи на 2026-2028 рр. Серед основних галузей співпраці: фармацевтику, аграрний сектор, промисловість, машинобудування, освіту та міжкультурний обмін.

➡️ Таким чином, “азійське турне” Лукашенка є самостійним дипломатичним кроком, який не був обумовлений зустріччю у Валдаї, а натомість був завчасно спланований і організований. Ключовим мотивом є прагнення розширити площину для маневру

[Ukrainian Prism @prismUA]

De-Securitizing the #Hungary- Ukraine Agenda
From minority rights to a wider context
@GerasymchukSP and Ilya Yurchyna for @gmfus
https://t.co/G8hYMCT2TU

[Ukrainian Prism @prismUA]

🎙️ Ми анонсуємо черговий випуск регулярної передачі «Крізь українську призму» на білоруському радіо «Рація», що відбудеться в пʼятницю, 17 липня.
👉 В цьому випуску @GerasymchukSP разом із журналістом Володимиром Лапцевичем обговорять поточний стан і ключові події в польсько-українських відносинах.
✅ Про що свідчать нові тенденції у відносинах між двома країнами?
✅ Як вплинула на польсько-українські відносини зустріч Зеленського та Навроцького на саміті НАТО в Анкарі?
✅ Чи загрожує дана ситуація у відносинах ситуація послабленням України в російсько-українській війні?

Слухайте передачу в пʼятницю, 17 липня о 14:10 та о 20:30 за польським часом (о 15:10 та о 21:30 за київським, відповідно).
https://t.co/7kC95s8Z91

[Ukrainian Prism @prismUA]

Внутрішній конфлікт у росії: чи здатна російська “еліта” вплинути на рішення путіна зупинити війну #rureview 2/2
👉 Але насправді, якщо дивитися на ситуацію реалістично, у путіна справді спостерігаються проблеми з тим, як його власна економічна еліта починає дивитися на війну та стан економіки загалом. Адже одна річ, коли кремлівського очільника намагаються непублічно вмовити під час нарад, і зовсім інша, коли відповідні представники або чиновники публічно говорять про те, що поточні проблеми в економіці спричинені війною і що вони бажають її завершення.

Мова йде про заяву голови «Сбербанку» Грєфа, який два тижні тому заявив, що головне питання, яке зараз хвилює росіян – це якнайшвидше завершення війни. Він сказав це на щорічних загальних зборах акціонерів банку. А вже через тиждень голова «ВТБ» Костін заявив, що росія «надто захопилася» словом «суверенітет». Відповідну заяву він зробив на пленарній сесії фінансового конгресу банку росії. Цілком очевидно, що таким чином Костін натякнув на незгоду з поточним курсом, яким рухається російська держава і в центрі якого перебуває цей самий примарний суверенітет. Водночас важливо розуміти, що бажання частини російської еліти завершити війну не обов’язково означає готовність відмовитися від окупованих територій. Для таких чиновників прийнятним варіантом може бути замороження бойових дій, збереження за росією захоплених територій, скорочення військових витрат і поступове послаблення санкцій.

У цьому ж контексті можна розглядати й матеріал, який дуже «сколихнув» російські «політичні кола», – статтю російського мільярдера Андрєя Мельниченка для The Economist, у якій, якщо відокремити суто прокремлівські наративи, фактично описується, що ситуація в росії наблизилася до критичної точки, а тому вже сьогодні необхідно «вирішувати» майбутнє держави.

➡️ Таким чином, ми можемо оцінити реальні настрої, які сьогодні переважають у колах російської еліти. При цьому важливо зазначити, що наявність подібних думок і позицій не означає, що ми вже спостерігаємо падіння або зменшення особистої влади путіна в росії. Судячи з ознак, які ми спостерігали протягом останніх шести місяців, кремлівський очільник став набагато частіше дослухатися не до своїх економічних чиновників, а до силового кола, передусім до фсб. Мова йде про два такі випадки: арешт близького до путіна петербурзького «бізнесмена» Трабєра, а також нещодавній арешт голови правління «Русхімальянсу» Махова, якого вважають правою рукою олігарха Ротенберга. ми відверто бачимо значне посилення та фактичну вседозволеність силового апарату, а також суттєве послаблення можливостей цивільної еліти. І судячи з того, що сам путін постійно публічно наголошує на тому, що ситуація в росії контрольована і жодних проблем немає, змінювати він нічого не збирається, а внутрішні конфлікти лише зростатимуть. Реальним свідченням того, що частина еліти готова тиснути на путіна, могли б стати не окремі заяви, а узгоджена позиція одразу кількох представників влади, конфлікт навколо фінансування війни, або, що було б найкращою демонстрацією – відставки ключових економічних чиновників, наприклад у відношенні Ельвіри Набіулліної, голови центробанку рф.

[Ukrainian Prism @prismUA]

⚠️ Внутрішній конфлікт у росії: чи здатна російська “еліта” вплинути на рішення путіна зупинити війну #rureview 1/2

🔎 Останніми днями широко обговорюється питання про те, що частина російської еліти виступає за припинення війни та намагається вмовити путіна нарешті зупинитися. І хоча питання того, чи справді антивоєнні настрої всередині формальної російської еліти є монолітними, залишається відкритим, ні для кого не є секретом, що частина представників російської влади з початку 2026 із незадоволенням спостерігає за поточним станом, у якому перебуває росія, та відсутністю перспектив. Саме тому постає необхідність детальніше розібратися в цій темі та відповісти на просте питання – чи готова російська еліта тиснути на путіна в питанні припинення війни проти України? Цю проблему вирішив детальніше розібрати Anton Oksentiuk.

🛑 Каталізатором дискусії всередині України щодо ставлення частини російської влади до припинення війни стала заява президента Зеленського під час його останнього вечірнього звернення про те, що «Україна має підтримку навіть в оточенні путіна у питанні закінчення війни». І справді, якщо розглядати події останніх шести місяців у єдиному контексті, така інформація має під собою підстави. Щобільше, йдеться не лише про підтримку завершення війни, а про набагато важливішу для російської еліти ситуацію. Мова йде про наявність певного формату конфлікту між двома сторонами внутрішньої політики – протистояння двох гілок, які ми можемо умовно назвати силовим крилом і цивільним бюрократичним апаратом. Насправді це швидше конфлікт різних груп, які мають різні інтереси та погляди на майбутнє, але продовжують визнавати право путіна визначати загальний курс держави.

Загалом нагадаємо, що конфлікт між ними виник ще на початку року через форсування путіним та силовиками теми припинення роботи інтернету в росії у свободному форматі. Саме це рішення, як зазначають більшість аналітиків, які займаються російською проблематикою, на початку року призвело до певного зламу в загальній суспільній думці щодо фігури путіна. Потенційне жорстке обмеження інтернету стало тією точкою, яка умовно прорвала накопичений рівень невдоволення населення і навіть представників еліти тим, на що готовий піти путін заради продовження війни проти України. Водночас ми маємо розуміти, що протягом тривалого часу відбувалося накопичення цілого пласту проблем, спричинених війною, передусім економічного характеру. А тому не дивно, що на початку року ми почали спостерігати, як навіть провладні соціологічні служби фіксували зниження особистих рейтингів путіна, через що влада на певний час взагалі припинила публікацію будь-яких соціологічних рейтингів щодо кремлівського очільника.

Нещодавно ж ми почали бачити ознаки того, що певні представники російської влади – ймовірно, йдеться саме про економічний блок, зокрема мінфін і центробанк, – намагалися пояснити путіну, що ситуація з російською економікою та бюджетом не дозволяє надалі збільшувати витрати на фінансування війни і що постає необхідність зменшити кількість грошей, які вони на неї витрачають. Путін їм відмовив, наказавши зменшувати цивільні витрати. Відповідний матеріал опублікувало видання Bloomberg ще на початку червня.

[Ukrainian Prism @prismUA]

#Resilience is not something you learn from presentations. You learn it from people.” Ukraine’s experience → practical lessons for #NATO, #EU & partners. 🇺🇦

[Ukrainian Prism @prismUA]

✊ Lessons from #Ukraine’s #resilience
Between massive air attacks, Kyiv hosted a workshop by @UkrainianPrism with @NATO support, turning wartime experience into practical lessons for Allies & partners. From keeping services running under attack to protecting critical infrastructure, resilience in Ukraine is lived, not theoretical. 🇺🇦

[Ukrainian Prism @prismUA]

The focus: what actually works in wartime: continuity of government; protection of critical infrastructure; societal resilience; coordination across sectors.

[Ukrainian Prism @prismUA]

🔹 Затримання Костянтина Махова в рф: що відомо?
🔎 Михайло Сінаюк коментує затримання Костятнита Махова, якого вважають "правою рукою" російського олігарха Аркадія Ротенберга.
✅ Чому це затримання є яскравим проявом протистояння між силовим і технократично-фінансовим блоками в рф?
✅ Чи можна сказати, що Ротенберги втрачають прихильність путіна?
✅ Чи може внутрішнє протистояння між блоками в росії вплинути на фінансування російської агресії?

Дивіться запис ефіру https://t.co/LaQmkinm3q

[Ukrainian Prism @prismUA]

В Угорщині почався демонтаж політичної системи, яку понад півтора десятиліття будував Віктор Орбан. Новий уряд ініціювали відставку президента Шуйока, який є союзником колишнього прем'єра Орбана. Конституційний законопроєкт подала партія "Тиса", а новий прем'єр Мадяр планує провести вибори президента влітку та змінити конституцію восени. Також в Угорщині зупинили мовлення два телеканали через дезінформацію. Якщо новий уряд Петера Мадяра почав перегляд політичної спадщини Віктора Орбана, то що ще потрапить у поле зору, окрім конституції та медіа? Чи означає це зміну курсу Будапешта щодо України, Росії та Європейського Союзу? Чи втратить Кремль свого головного союзника всередині ЄС?

Гість — Illia Yurchyna
Запис програми
https://t.co/FjON4FjFtX

[Ukrainian Prism @prismUA]

🔹 Українські удари по НПЗ змушують росію повертатись до сурогатного бензину Євро-2, - огляд політики росії
🔎Anton Oksentiuk, Михайло Сінаюк та Валерія Бунак представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Читайте дайджест на сайті інфоресурсу «Західний інформаційний фронт» https://t.co/4VOcpdk0mX

[Ukrainian Prism @prismUA]

11 липня в Польщі відзначають Національний день пам'яті жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами проти громадян Другої Речі Посполитої, так цей день називається в Польщі офіційно. Яку позицію посяде щодо України в цей день офіційна польська влада, зокрема, президент Кароль Навроцький, який під час саміту НАТО зустрівся з Володимиром Зеленським і заявив після цього, що "... держави, які є сусідами і мають спільного ворога, яким є Російська Федерація, залишаються в діалозі незалежно від певних двосторонніх напружень".
Гість — @GerasymchukSP

Запис програми
https://t.co/lucaBVw7z9

[Ukrainian Prism @prismUA]

Ганна Шелест для @suspilne_news про заяви РФ про неможливість перемирʼя і саміт НАТО

[Ukrainian Prism @prismUA]

🧨Війна повертається всередину росії: як українські удари почали змінювати внутрішню політику кремля #rureview

🔎 Останні дні продемонстрували важливу зміну у внутрішньополітичній ситуації в росії. Війна, яку кремль роками намагався залишати для більшості росіян зовнішнім і віддаленим процесом, дедалі активніше повертається у внутрішній простір самої російської держави. І ми говоримо не лише про реакцію суспільства та так званого “політичного класу” на останній удар по московському НПЗ, який сам по собі став доволі символічним епізодом. Мова йде про ширший контекст, від військових та економічних проблем в результаті ударів по інфраструктурі до проблем внутрішнього управління. Російська влада фактично опинилася в ситуації, коли їй доводиться одночасно гасити напругу на паливному ринку, якимось чином протистояти атакам БПЛА, стримувати соціальне невдоволення через актуальні новини про випадки примусової мобілізації та розподіляти відповідальність так, аби всі ці проблеми не торкнулися особисто путіна.
В цьому матеріалі Anton Oksentiuk детальніше пояснює, як інтенсифікація українських ударів по російській інфраструктурі вже починає змінювати внутрішню політику росії.

1️⃣ Першою ознакою цієї нової внутрішньополітичної реальності стала навіть не сама атака по московській інфраструктурі, а те, як влада заздалегідь готувалася контролювати її інформаційні наслідки. Судячи з усього московські чиновники розуміли, що рано чи пізно вони зіткнуться з тією інформаційною ситуацією, в якій вони перебувають весь останній тиждень. Ще в травні московська так звана “антитерористична комісія” запровадила обмеження на публікацію фото, відео та текстових матеріалів про наслідки атак. Порушникам передбачали штрафи. Практика показала, що ніякі заборони не спрацювали, а фото/відео палаючої російської столиці розлетілися по всьому світу. В цілому така ситуація є доволі показовою, адже всі останні роки кремль займався формуванням ідеї про абсолютну безпеку москви. Що б не відбувалося в російських регіонах, москва продовжувала жити мирним та відносно спокійним життям. тому нинішня ситуація є для кремля неприємною не лише з військової, а й з політичної точки зору. Адже москва – це в першу чергу місто, у якому живе значна частина федеральної бюрократії, великого бізнесу та обслуговувачів пропагандистської машини. Саме для цієї аудиторії війна протягом тривалого часу залишалася чимось віддаленим.
🗣️ Але не менш показовою є, як на цю “нову реальність” почала реагувати політична система. Ми бачимо, що кремль намагається або взагалі не помічати якоїсь проблеми, або не перетворювати її на подію умовно федерального рівня. Натомість відповідальність за конкретні “інциденти” розкладається між різними чиновниками та інституціями. це не випадковість. У російський системі путін традиційно виступає в якості такого собі “обличчя” перемог або ж позитивних новин. А тому не дивно, що за останні дні кремлівський очільник ні разу не прокоментував ані удари по московському НПЗ, ані паливні та інші обмеження в окупованому Криму.

Щобільше, найбільш демонстративною ознакою того, що кремль не хоче фігурувати у “проблемних” темах, став новітній тренд в російських регіонах – створення окремих міністерств, чиїм завданням буде відповідати за безпеку конкретного регіону. Наприклад, ще в кінці травня губернатор Нижньогородської області Нікітін підписав указ про створення міністерства захисту об'єктів, чиїм завданням повинен бути "захист неба над регіоном".

👉 І цей факт підводить нас до демонстрації значно глибшого процесу. Розширення кремлівської стратегії зняття з себе відповідальності за вирішення тих чи інших проблем, які виникли в результаті війни, загрожує путіну ще більшими проблемами в контексті сприйняття його фігури в середовищі так званої російської еліти.

[Slawa @Slawa_tv]

🇹🇷 Від Туреччини не варто чекати антиросійських заяв, адже балансування відносин з РФ є елементом її безпекової політики. Про це розповіла Марина Воротнюк, членкиня правління Ради зовнішньої політики «Українська призма».

Чому турецькі сили рідко згадують, говорячи про відпір російської агресії? Дивіться в «Союзниках» з @Mariia_Zolkina ▶️ https://t.co/8807H4clVc

[Ukrainian Prism @prismUA]

🇨🇿 Чехія
#щотамусусідів
Наближення саміту НАТО в Анкарі займає собою все більше інформаційного простору, особливо на тлі зростання взаємного роздратування президента і уряду.
Цей тиждень члени чеської делегації, до якої нещодавно офіційно доєднався президент Петр Павел, провели у публічних конфліктах одне з одним.
Наприкінці червня президент висловив багато критики уряду, окремо зупинившись на голові МЗС Петрі Мацінці. «Я хотів, щоб люди отримали уявлення про те, яким був пан Мацінка. Зовні він усміхався і здавався порядною людиною, але під поверхнею в нього були мафіозні методи», - так президент прокоментував їхні з Мацінкою конфлікти, які тривають ще з лютого і продовжуються по сьогодні.
Мацінка у відповідь 3 липня назвав манеру комунікації президента істеричною, а також сказав, що на заходах саміту НАТО той зможе «сидіти у другому ряду», спостерігаючи за виступами представників уряду.
Встиг відзначитись і Бабіш, який заявив, що прагнення президента виказати власну позицію на саміті шкодить країні. Тут уже Павел публічно відповів, заявивши, що Бабіш повинен або підтвердити звинувачення конкретними доказами, або взяти свої слова назад.
Загальне роздратування виливається і назовні. Коли Бабіша запитали про критику з боку представників США, які були невдоволені недостатніми видатками Чехія на оборону, прем’єр відповів дуже різко: «Сполученим Штатам немає за що критикувати Чеську Республіку, ми не їхня колонія, ми їхній партнер».
На тлі цієї вже відкритої ворожнечі справжнім дивом виглядає затвердження урядом «Принципів роботи делегації Чеської Республіки на зустрічі найвищих представників держав НАТО в Анкарі». Документ окреслює рамку офіційної позиції, яку займає чеська делегація.
Згідно з документом, Чехія висловлює підтримку Україні та бере зобов'язання збільшити витрати на оборону до 5% ВВП до 2035 року. Однак чеська делегація не підтримуватиме зусилля Генерального секретаря Альянсу Марка Рютте, спрямовані на те, щоб країни-члени НАТО зобов'язалися витрачати 0,25% національного ВВП на підтримку України. Попри певні розбіжності, в цілому позиція делегації близька до президентської візії про посилення оборони та підтримку України, чим Павел лишився задоволеним.
Документ розкритикував голова партії SPD Томіо Окамура, якому особливо не сподобалась частина про підтримку України, адже вона «не сприяє припиненню війни». Проте Окамура додав, що в уряді існують різні позиції з цього питання, і ANO та Motoriste мають інше бачення. В цілому його критику можна охарактеризувати радше як нагадування про свою позицію, ніж якесь серйозне невдоволення.
Поки політики сперечались в публічному полі, паралельно коаліція продовжила спроби обмежити президентський вплив. Палата депутатів 1 липня скасувала повноваження президента призначати та звільняти глав постійних представництв при міжнародних організаціях (НАТО, ЄС, ООН і тд.). Ці зміни є частиною ширшої поправки Закону про держслужбу, проте багато хто справедливо розглядає їх як помсту президенту за його прагнення брати активну участь в дипломатичній діяльності. Згідно з поправкою, повноваження призначати постійних представників мають перейти до міністра закордонних справ. Зміну обґрунтовують тим, що президент має забагато різних повноважень, а МЗС уже і так бере участь у призначенні голів дипломатичних представництв.
У канцелярії президента цю ініціативу охарактеризували як чергову спробу звузити його конституційні повноваження. Аналогічну позицію озвучила і опозиція. Депутат Карел Хаас (ODS) був найоригінальнішим, охарактеризувавши це рішення словами: «Частина коаліції продовжує по-дитячому ламати пасочки».
Хоча саміт в Анкарі стартує вже 7 липня, не варто очікувати, що конфлікти між президентом і урядом вляжуться після його завершення. Цілком імовірно, що коаліція буде продовжувати спроби звузити президентські повноваження, адже наразі тільки президент є посадовцем здатним протистояти рішенням кабінету Бабіша.

[Ukrainian Prism @prismUA]

🇸🇰 Словаччина
#щотамусусідів
У зовнішній політиці президент Петер Пеллегріні (позапартійний, раніше Hlas-SD) підтвердив, що Словаччина підтримає висновки саміту НАТО в Анкарі. Перед цим він обговорив позицію країни з прем’єром Робертом Фіцо (Smer-SD) і міністром закордонних справ Юраєм Бланаром (Smer-SD), і, за словами президента, між трьома найвищими конституційними посадовцями була згода.
Але ця підтримка має важливе обмеження: Словаччина не братиме участі в нових фінансових внесках або позиках, призначених для військової допомоги Україні. Пеллегріні також підтвердив, що спільні засідання урядів Словаччини та України мають продовжитися після літа у Львові, тобто політичний діалог із Києвом не заморожується, але залишається обережним і контрольованим.
У внутрішній політиці головною подією став десятий загальнонаціональний референдум в історії незалежної Словаччини. Виборці мали відповісти на два питання: чи підтримують скасування так званої довічної ренти, зокрема для прем’єра Фіцо, і чи підтримують відновлення Управління спеціальної прокуратури та Національного кримінального агентства. Державна виборча комісія підтвердила, що референдум недійсний, адже участь становила лише 16,13%.
Це вписується в ширший словацький тренд, що референдуми в країні майже завжди провалюються через низьку явку. З історичного огляду видно, що перший загальнонаціональний референдум 1994 року теж був недійсним через участь лише 19,96%, а другий у 1997 році взагалі був зірваний через конфлікт між коаліцією та опозицією навколо питання прямого обрання президента. Тобто нинішнє голосування не стало винятком, а радше підтвердило стару проблему.
Окремий блок тижня – слабша реакція держави на податкові злочини. Генеральний прокурор Марош Жилінка (позапартійна посада) заявив, що в першій половині 2026 року реакція держави на податкові шахрайства й надалі послаблювалася. За перші шість місяців правоохоронні органи притягнули до кримінальної відповідальності за податкове шахрайство лише 12 осіб, а обвинувачення висунули десяти особам. Жилінка пов’язує цю тенденцію, зокрема, з новелою Кримінального кодексу, яка з 2024 року підвищила поріг для складу злочину податкового шахрайства з понад 2660 євро до понад 20 тисяч євро.
Урядова коаліція раніше подавала зміни до кримінального законодавства як необхідну корекцію надто жорсткої системи. Але Жилінка фактично говорить про інший ефект, що держава має менше інструментів для реагування на податкові злочини, а кримінальна статистика знижується. Він уже передавав голові парламенту Ріхарду Раші (Hlas-SD) законодавчу ініціативу щодо ефективнішої боротьби з податковою кримінальністю, але поки що це залишається радше попередженням, ніж вирішеною політичною проблемою.

[Ukrainian Prism @prismUA]

🇭🇺 Угорщина
#щотамусусідів
Починаємо угорську частину нашого дайджесту із чергових поправок до конституції від Петера Мадяра. 5 липня до Національних зборів уряд подав низку пропозицій у межах обіцяної Мадяром конституційної реформи. Серед ключових пунктів законопроєкту є запровадження 12-річного або тристрокового обмеження терміну повноважень членів парламенту, припинення мандата чинного президента Угорщини Тамаша Суйока, призначеного на цю посаду попереднім складом парламенту, реформа Конституційного суду та запровадження вікового обмеження у 70 років для низки урядових посад.
Особлива увага в законопроєкті звернули на реформу судової системи для підвищення її незалежності. По-перше, судді отримають можливість ініціювати процедуру відкликання голови Верховного суду Угорщини та Національного управління судочинства – органу, який займається забезпеченням щоденної роботи судів в Угорщині. Крім того, планується розширити повноваження Конституційного суду, а також створити новий орган, що займатиметься розслідуванням можливих фінансових злочинів протягом минулих 20 років.
Також Мадяр анонсував обрання нового президента Угорщини парламентом вже цього літа.
Проте нагадаємо, що законопроєкти після схвалення в парламенті мають бути підписані самим президентом для набуття чинності, але з травня між Петером Мадяром та Тамашем Суйоком триває конфлікт, оскільки Мадяр закликав президента піти у відставку через сприяння руйнуванню демократії урядом Орбана. Суйок повністю відкинув звинувачення на свою адресу, тож згодом Петер Мадяр звернувся за порадою до Венеціанської комісії, делегація від якої прибула до Угорщини 2 липня.
Президент Суйок у своїй заяві повідомив, що провів переговори з Мартою Картабією, президентом Венеціанської комісії, Сімоною Гранатою-Менгіні, директором та секретарем Венеціанської комісії, та Крістофом Грабенвартером, членом Венеціанської комісії, делегованим від Австрії.
Суйок нагадав, що звернувся до Венеційської комісії за експертною допомогою у пошуку вирішення «конституційного конфлікту між угорськими державними інституціями», який виник після виборів. У самій же комісії заявляли про проведення особистих консультацій між представниками обох інституцій.
В свою чергу Мадяр на брифінгу від уряду повідомив, що переговори пройшли плідно, і що члени делегації комісії схвально поставились до майбутньої конституційної реформи, зокрема жодних зауважень не було висловлено до поправки, яка передбачає усунення президента Суйока з посади та перепризначення нового президента парламентом.