Прохор Баритонович

Не безразличны: музыка - мейнстрим; инструмент - сакс, труба; актер - в том числе и Клинт Иствуд; напитки - покрепче 50°; їжа- українська кухня.

[Музак @kotmuzak]

Філософські роздуми за допомогою штучного інтелекту у ніздрі...

[Прохор Баритонович @prohorbar]

@sud_gazeta Невже знайшли тверезників???

[Сон разума @sonrazyma]

Сегодня День психотерапевта ...

[Прохор Баритонович @prohorbar]

@sonrazyma Медведеву в палате: - Димон, а ты, голубь мой родненький, ночью не храпишь? Это хорошо, тогда ещё по маленькой на посошок и будя. Вот управлюсь и приду тебе спинку почесать...

[Прохор Баритонович @prohorbar]

@Dmitry924456551 Один із небагатьох живих легенд. Здоровья тобі в твої 96!!!

[Прохор Баритонович @prohorbar]

@spilnoua І після " очищення" став він не Всеволод Князєв, а Сівко Ізгой.

[Прохор Баритонович @prohorbar]

@Dialog_UA Для понад 100 поневолених корінних народів Росії мат - це єдине своєрідне есперанто для спілкування.

[Прохор Баритонович @prohorbar]

Помер Сонні Роллінз - один із найвидатніших джазових саксафоністів 20 толіття.
Йому було 95 років.

[Прохор Баритонович @prohorbar]

@HromadskeUA Чому морду негідника ховаєте від спільноти?

[Музак @kotmuzak]

@svtv_news Лисий виріб номер два пососав на халяву ООНівський мікрофон і від оргазму втратив залишки розуму.

[Прохор Баритонович @prohorbar]

@Dialog_UA Немає бажання у бабусі базікати ні по що із скуластою підробкою, яка і німецьку мову не знає...

[Юрій Стрий @KqXfJTWFsWHfDWr]

Дехто думає що Українці втратили пам'ять, а даремно😉 Президент повернув кримінальну відповідальність за незаконне збагачення https://t.co/LqLFncEptI

[Прохор Баритонович @prohorbar]

@KqXfJTWFsWHfDWr По закону Порошенко повинен сидіти уже шість років?

[Прохор Баритонович @prohorbar]

@Zn_Portnova Яке море? Ледачий кацап на селі собі туалет не викопає, так і "ходят до ветру".

[Team of Zina Portnova @Zn_Portnova]

Засрали своєю нафтою наше Чорне море🤬 Ви його копали, уйобки?

[Kayakestable @kayakestable]

Cuando tenía 13 años, cargaba con una vergüenza secreta. Éramos tan pobres que a menudo iba a la escuela sin comida. En el recreo, mientras mis compañeros abrían sus almuerzos —manzanas, galletas, sándwiches—, yo me sentaba fingiendo que no tenía hambre. Enterraba mi rostro en un libro, ocultando el sonido de mi estómago vacío. Por dentro, dolía más de lo que puedo explicar.

Entonces, un día, una niña lo notó. En silencio, sin armar alboroto, me ofreció la mitad de su almuerzo. Me sentí avergonzado, pero lo acepté. Al día siguiente, lo hizo de nuevo. Y otra vez. A veces era un panecillo, a veces una manzana, a veces un pedazo de pastel que había horneado su madre. Para mí, era un milagro. Por primera vez en mucho tiempo, me sentí visto.

Luego, un día, ella desapareció. Su familia se mudó, y nunca regresó. Todos los días en el recreo, echaba un vistazo a la puerta, esperando que entrara y se sentara a mi lado con su sonrisa y su sándwich. Pero nunca lo hizo.

Aun así, llevé su bondad conmigo. Se convirtió en parte de quien yo era.

Pasaron los años. Crecí. Pensaba en ella a menudo, pero la vida siguió adelante.

Entonces, justo ayer, algo sucedió que me dejó congelado en el lugar. Mi pequeña hija llegó a casa de la escuela y dijo:

“Papá, ¿puedes empacarme dos meriendas mañana?”

“¿Dos?” pregunté. “Nunca terminas una.”

Me miró con la seriedad que solo un niño puede tener:

“Es para un niño de mi clase. No comió hoy. Le di la mitad de la mía.”

Me quedé allí parado, con la piel de gallina, el tiempo detenido. En su pequeño acto, vi a esa niña de mi infancia. La que me alimentó cuando nadie más lo notó. Su bondad no había desaparecido: había viajado a través de mí, y ahora, a través de mi hija.

Salí al balcón y miré al cielo, con los ojos llenos de lágrimas. De pronto sentí mi hambre, mi vergüenza, mi gratitud y mi alegría.

Esa niña tal vez nunca me recuerde. Tal vez ni siquiera sepa la diferencia que hizo. Pero yo nunca la olvidaré. Porque me enseñó que incluso el acto de bondad más pequeño puede cambiar una vida.

Y ahora, lo sé: mientras mi hija comparta su pan con otro niño, la bondad vivirá para siempre.

[Музак @kotmuzak]

@spilnoua І що це там на болотах за висери утворилися - Денис Штілерман став Данилов, Менахем Мендель -Дмитром Медведевим, а Рудольф Вініцковський -Шапіро аж Вовою Соколовим?

[Прохор Баритонович @prohorbar]

@kotmuzak @spilnoua Якщо цураються свого походження, то зобов'язані через хірургічне втручання наростити там, де відтяпав у дитинстві Ребе.

[жозефина бонапард @gozefinagold]

«ХВАТИТ!» ЭТО НЕ Я ГОВОРЮ - ЗЕЛЕНСКИЙ.. Говорит на весь мир! "Досить так досить!"
Украина 5-й год живёт под бомбами, а ей из Вашингтона читают лекции о «гибкости», «компромиссах» и «необходимости учитывать интересы Москвы» — в какой-то момент даже самый терпеливый человек ⬇️

[жозефина бонапард @gozefinagold]

Это очень плохая новость для России.
Потому что самая страшная Украина — не та, кот надеется.
А та, кот больше ни на кого не надеется вообще.
И вот это украинское:
«ХВАТИТ!»
— возможно, впервые за долгое время прозвучало не как отчаяние.
А КАК НАЧАЛО КОНЦА ПУТИНСКОГО РЕЖИМА.
⬇️