@dashadasha9590 Якщо є можливість дізнатись хоча б малює фарбами чи ні, та ще й бажано якими. А потім вже обирати. А так якщо не знаєте деталей, то гарний набір маркерів + лайнери та скетчбук під них мені здається для дитини універсальне.
Їх всіх розстріляли російські окупанти в автівці, коли вони пробували евакуюватися із Нової Каховки.
Дорослі померли одразу, а діти ще півтори години кричали в закритій машині, поки не померли…
Олег Федько втратив усе за кілька годин першого дня війни. Його батьки, дружина та двоє маленьких дітей загинули на блокпосту російських окупантів біля Нової Каховки.
Тоді він ще нічого не знав - виконував наказ про евакуацію, тримав зброю в руках і вірив, що рідні в безпеці.
Ця родина жила просто, але міцно. Його батько (теж Олег) водій із багаторічним стажем, возив людей власним бусом, в мати Анна вчителювала в місцевій школі.
Олег виріс у Веселому на Херсонщині, звідти поїхав у коледж до Нової Каховки, там і зустрів Ірину - свою майбутню дружину.
Вони були разом із 2011 року, вона малювала картини за номерами, робила піньяти на замовлення, а найкращу подругу Світлану знайшла завдяки своїй доньці. Зі Світланою вони разом водили дітей на майданчик і мріяли, що ті підуть у перший клас разом.
Софійці мало виповнитися сім, вона танцювала хіп-хоп та їздила з татом на риболовлю. А коли Ірина завагітніла вдруге, Софійка заявила: "Хочу братика-розбишаку, я навчу його всьому". Іван народився за півтора місяці до війни.
24 лютого о 5 ранку Ірина годувала малого Івана грудьми, а Олег зібрався на службу.
Вони постійно були на зв'язку, вона питала, що робити, а він заспокоював. Батько Олега приїхав забрати їх у Веселе - подалі від Херсона.
Але російські війська вже зайшли в село, і родина вирішила тікати далі - двома машинами до Нової Каховки.
Перша проскочила блокпост, а друга - мікроавтобус із батьками Олега, Іриною та дітьми - застрягла.
Брат Олегів, Денис, чув у телефоні крик матері: "Боже, це дитина!" - а потім стрілянину, плач Івана, і знову постріли.
Він чув, як відчинялися двері, як маленький син плакав довго, а потім затих. Останнє, що сказала Ірина подрузі Світлані по телефону, було одне слово: "Тату!!!" - і тиша.
Бус був розстріляний з усіх боків. Івана витягли ще живого - куля пройшла крізь потилицю, поранила вухо. Софія теж дихала, але в грудях зіяла дірка. Батьки Олега й Ірина загинули на місці.
Дітей довезли до лікарні в Новій Каховці, але лікар сказав: привезіть на півгодини раніше - їх можна було б спробувати врятувати.
Тіла російські військові дозволили забрати лише наступного дня.
Олег на той час служив у Миколаєві з першого дня вторгнення. Він не був на могилі та не міг попрощатися зі своїми батьками, дружиною та дітьми.
Рідні (батьки дружини) поховали всіх на кладовищі в Новій Каховці. Мама Ірини поїхала в Німеччину до молодшої доньки, яка народила дівчинку - і тепер вона плаче і від радості, і від болю, бо завжди згадує Софійку та Іванка.
А подруга Анна каже, що найстрашніше - повернутися в їхній дім і побачити порожнечу.
Олег теж живе з цією порожнечею. Він гортає фото й відео, де Софійка сміється, Ірина малює, а батьки сидять за столом.
І каже собі щодня: опустити руки не маю права. Бо тепер у нього п'ять ангелів-охоронців - і вони не дадуть йому зламатися.
Іноді хочеться заснути до кінця війни, щоб не бачити цих божевільно жахливих кадрів з мертвими дітьми, відірваними ногами, зґвалтованими москалями до смерті дівчатками і розтрощеними головами простих українців, які просто спали вдома і загинули від рук російських звірів…
Трохи хорошого. Маленький кітик вже трохи їсть сам і нормально так жере зі шприця. Запалення з ока поступово спадає. Грається, муркотить і дуркує. Трохи обстежив дім. На фото недовольний бо протерли очі і заклали мазь.
«Будьте прокляты те, кто сотворил это с Украиной». Американский адвокат Юлия Николаева:
«Увидела эту фотографию и разрыдалась…
На выпускном балу девятиклассник Егор Голодрига вышел танцевать вальс один. Он поднял руки так, словно с ним была его партнерша, но партнерши не было — он исполнил танец один. Танцевать с ним должна была одноклассница, Маша Польска, убитая в бомбежке Киева 14 мая 2026 — она была среди 24 погибших в жилом доме, вместе с папой и бабушкой.
Несколько месяцев она с одноклассниками репетировала выпускной вальс, и именно она должна была исполнить главную партию — ту, где партнер поднимает девушку в кульминационный момент танца. Но российская ракета убила Машу, и она никогда не станцует свой выпускной вальс.
Егор отказался искать другую партнершу, сказав, что это было бы предательством Маши. Он танцевал на фоне видео, на котором он танцует с Машей во время одной из репетиций».
Читать на сайте:
https://t.co/sHxwVIkklJ
«Заходьте, можете подивитися, тільки там лежить мій син Рома. Він мертвий, не дихає», - каже мені пані Тетяна з понівеченого будинку в Дарницькому районі Києва після сьогоднішньої атаки.
За ці роки я бачив багато горя. Але щоразу таке неможливо осягнути і сприйняти.
Я прийшов зробити фотографію вирви від ракети з вікна цієї квартири і не очікував побачити трагедію, глибшу за будь яку вирву.
02.07.2026
Малий сьогодні чує шахед і такий: - бззззз. - та показує спочатку ручкою вгору типу летить а потім прикладає до рота типу тихо треба😐 А я думаю що він ще жодного разу не чув та не бачив як літають звичайні літаки в небі. У моєму дитинстві це завжди така радість була(((
@Inga47964868196 Та ні. Я якщо чесно вагалась. Прийшла додому і ще години півтори не могла місце собі знайти. Зрозуміла що якщо не заберу воно ж там помре і я собі це не пробачу ніколи. Так-то я 4 кота не планувала. Але що поробиш.
Кошеня вчора викупали, годували та поїли зі шриця за розкладом. Сьогодні вже потестив лоток на предмет попісять (до того схоже ходив на ковдру), оглянув кімнату та їсть паштет з ложки. Капець воно брудне було. Я такого ще бачила, вода коричнева їржава на колір була причому мили під душем доволі довго. Лежить каже: -гладь давай, муркотіти буду.
Та шо, лежить відпочіває. Антибіотик дали, очі промили мазь поклали. Їсти наче не хоче але коли даєш з рук то нампгається, потім чхає, хлюпає шмарклями і відходить. Зараз піду за паштетом, схоже сьогодні будем годувать з пипетки. А там подивимось. Лікар сказала що поки нос закладений то може не їсти(
Що ж у мене + 1 кіт. Ітого 4. Не змогла пройти повз кошеня. Бідненьке на такій спеці лежало одне пищало, око залипше повністю, тоще, блохасте, три години черги у ветеринарці щоб оглянути. Око ціле, будем лікувать годувать. Мале а вже позує для фото)))