Стою коло машини, колупаюся в носі. Аж бачу хлопчик років 10, який проходив повз, спинився, вирячів очі, і дивиться на мене. А потім каже:
- добрий день Тарас Григоровичу.
- Добрий, — кажу, — тобі що батьки теж забороняють в носі колупатися?
- Ага.
- Скажи, що я розрішив.
В дитинстві діло говорив приказку:
Хто знав біду, той їсть ковбасу без хліба.
Переважно це говорилося, коли давали нам більший вкрайчик щойно завудженої домашньої ковбаски.
Сьогодні я дізнався, що в німців є така ж приказка:
In der Not schmeckt die Wurst auch ohne Brot
@oblibenyblb забув, що то було років 5 тому, чи нейроменсер, чи мона ліза, але там кожне друге слово було яблуневоцвітне, дуже доводилося пробиратися. тут натисніть так нема, приємніша (чи радше простіша) мова фрагмента